Вопрос 38 Пропозиція або давання хабара. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за давання хабара.

З об'єктивної сторони цей злочин по¬лягає в передачі службовій особі майна, права на майно чи вчинення на її користь дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, яку службова особа повинна була або могла виконати з викорис¬танням службового становища чи наданої їй влади. Склад цього зло¬чину наявний не тільки тоді, коли хабар дається за вчинення певних дій в інтересах того, хто його дає, а й тоді, коли це робиться в інтересах інших фізичних чи юридичних осіб (в інтересах третіх осіб).

Склад давання хабара утворюють і дії службової особи, яка від¬дала підлеглому вказівку домагатися певних благ, пільг чи переваг шляхом підкупу інших службових осіб, надала для цього кошти чи інші цінності або розпорядилася їх виділити, надала законного ви¬гляду виплатам у випадках давання хабарів у завуальованих формах тощо. Якщо ж службова особа лише рекомендувала підлеглому до¬магатися благ, пільг чи переваг у такий спосіб, відповідальність за давання хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомен¬дацію, передав незаконну винагороду. Дії службової особи в цьому випадку можуть кваліфікуватися як підбурювання до давання хабара, а за наявності певної мети - як провокація хабара.

Службова особа, яка дала хабар за одержання певних благ, пільг або переваг для установи, організації чи підприємства, несе відповідальність за давання хабара, а за наявності для того підстав - і за інший злочин (зловживання владою або службовим станови¬щем, незаконне заволодіння чужим майном тощо).1

Цей злочин вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара. Якщо запропонований ха¬бар не прийнято, дії хабародавця слід кваліфікувати як замах на давання хабара. Таким чином, правова оцінка дій особи, яка дає хабар, залежить певною мірою і від дій особи, яка одержує хабар.

Суб'єкт давання хабара - загальний.

З суб'єктивної сторони давання хабара характеризується лише прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою давання хабара закон визначає повтор¬ність. Повторним давання хабара визнається у разі, якщо воно вчинене особою, яка раніше вчинила одержання хабара або давання хабара.

Виходячи з потреб ефективної протидії хабарництву, зокрема, виявлення осіб, які одержують хабарі, закон передбачив для хабародавців заохочувальну норму. Частиною 3 ст. 369 встановлено дві спеціальні підстави звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності: 1) якщо стосовно нього мало місце вимагання хабара; 2) якщо після давання хабара він добровільно заявив про це до порушення кримінальної справи щодо нього органу, наділе¬ному законом правом на порушення кримінальної справи.

Поняття вимагання як обставини, що звільняє від кримінальної відповідальності, нічим не відрізняється від поняття вимагання як ква-ліфікуючої ознаки одержання хабара (див. п. 4 примітки до ст. 368).

Добровільною слід вважати заяву до відповідного державного органу, в основі якої лежить самостійно прийняте рішення хабаро¬давця щодо такої посткримінальної поведінки. Добровільною вва¬жається усна чи письмова заява до органу, який наділений правом порушувати кримінальну справу, зроблена з будь-яких мотивів, але не у зв'язку з тим, що про даний хабар стало відомо органам влади чи компетентним службовим особам.

Для того, щоб добровільна заява про скоєне набула статусу об¬ставини, що звільняє від кримінальної відповідальності, вона по¬винна бути зроблена до моменту порушення кримінальної справи щодо хабародавця. Порушення справи за даним фактом, напри¬клад, щодо службової особи, яка одержала хабар, у жодному разі не позбавляє права хабародавця на звільнення від кримінальної відповідальності при його добровільній заяві про давання хабара.

До органів, наділених законом правом на порушення криміналь¬ної справи, належать органи дізнання, органи досудового слідства, прокуратура та суд.

Положення закону про звільнення від кримінальної відповідаль¬ності за давання хабара не поширюється на співучасників хаба¬родавця - організаторів, посібників та підбурювачів давання-одержання хабара.

Як співучасть у даванні чи одержанні хабара належить кваліфі¬кувати дії особи, яка сприяла у вчиненні злочину тому, хто дав чи одержав хабар, або організувала цей злочин, або підбурила до його вчинення. При цьому питання про кваліфікацію дій співучасника потрібно вирішувати з урахуванням спрямованості його умислу, виходячи з того, в чиїх інтересах, на чиїй стороні і за чиєю ініціа¬тивою - того, хто дав, чи того, хто одержав хабар,- він діяв.

Посередник у хабарництві може бути визнаний пособником давання-одержання хабара лише у тому випадку, коли він своїми діями по передачі предмета хабара усував перешкоди, які унемож¬ливлювали чи ускладнювали хабародавцеві або хабарникові від¬повідно давання або одержання хабара.

Кваліфікуючі ознаки, які свідчать про підвищену суспільну не¬безпечність одержання чи давання хабара (вимагання, великий або особливо великий розмір хабара, відповідальне чи особливо відпо¬відальне становище службової особи, яка його одержала), нале¬жить ставити за вину і співучасникам, якщо ці ознаки охоплюва¬лися їхнім умислом.