Вопрос 29. Крадіжка. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Відмінність крадіжки від грабежу.

Ст. 185 Крадіжка Закон визначає крадіжку як таємне викра¬дення чужого майна.

З об'єктивної сторони крадіжка відрізняється від усіх інших форм викрадення способом вилучення такого майна - таємністю.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою визнається також проти¬правне вилучення чужого майна й тоді, коли воно здійснюється в присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спо¬стерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка).

Таємним викрадення є й у випадку, коли воно вчинюється в присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологіч¬ний чи психічний стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне за¬хворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилу¬чення майна: не можуть правильно оцінити й розуміти зміст, харак¬тер і значення дій винного. Це також стосується випадків, коли протиправне вилучення чужого майна здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють злочинного характеру дій винного, вважаючи, що таке майно належить йому на праві влас¬ності або він має право розпорядитися цим майном.

Викрадання визнається таємним і тоді, коли ванний вилучає майно у присутності інших осіб, на потурання з боку яких він роз¬раховує з тих чи інших підстав (родинні зв'язки, дружні стосунки, співучасть у вчиненні злочину тощо). Однак вчинюване за таких обставин викрадання перестає бути таємним у тому випадку, якщо такі особи дали підстави винному засумніватися щодо їх «мовчан¬ня» з приводу його дій.

Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого май¬на особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викра¬деного майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна (комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охорони та ін.).

шахрайства, привласнення або розтрати чужого майна. Наприклад, це стосу¬ється крадіжки чужого майна, вартість якого не перевищує трьох неоподат¬ковуваних мінімумів доходів громадян, вчиненої з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або організованою групою.

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж, а у разі застосування насильства чи висловлювання по¬гроз його застосування - залежно від характеру насильства чи по¬гроз - як грабіж чи розбій.

Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 14-річ-ного віку.

Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим уми¬слом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення майна здійснюється ним таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за від¬сутності сторонніх осіб; у їхній присутності, але непомітно для них; у присутності таких осіб і на «їхніх очах», але за умови, що вони не усвідомлюють характеру вчинюваних винним дій; у при¬сутності сторонніх осіб, на потурання (а через це і на втаємничення своїх дій) яких, в силу особливих зв'язків чи стосунків з ними, розраховує винний тощо. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.

Кваліфікованими та особливо кваліфікованими складами крадіжки є вчинення її:

1) повторно

2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 3) у великих розмірах (ч. 4); 4) в особливо вели¬ких розмірах 5) організованою групою (ч. 5) 6) поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище 7) що завдала значної шкоди потерпілому (ч. З ст. 185).

Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного ви-лучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).

Ст. 186Грабіж

Грабіж характеризується підвищеною суспіль¬ною небезпекою порівняно з крадіжкою. Це обумовлюється тим, що грабіжник, на відміну від злодія, не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігнорую¬чи волю потерпілого чи інших осіб.

У разі застосування в процесі відкритого викрадення насильства, грабіж посягає не лише на відно¬сини власності (основний об'єкт), а й на особу потерпілого - її пси¬хічну і фізичну недоторканність (обов'язковий додатковий об'єкт).