
- •1 Вопрос Поняття та значення кримінального права
- •2 Вопрос Задачі та принципи кримінального права
- •Вопрос 3 Структура норми кримінального права (диспозиція, санкція та їх види).
- •Вопрос 4 Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі.
- •5 Вопрос Поняття та ознаки злочину
- •6 Вопрос Класифікація злочинів за їх тяжкістю та її значення.
- •7 Вопрос Поняття та види складу злочину
- •8 Вопрос Об’єкт злочину. Поняття, види та значення об’єктів злочину.
- •9 Вопрос Об'єктивна сторона злочину. Поняття, види та її значення.
- •10 Вопрос Суб'єкт злочину. Поняття, види та значення суб’єкту злочину.
- •11 Вопрос Суб'єктивна сторона злочину. Поняття, види та її значення.
- •12 Вопрос Умисел та його види: інтелектуальні та вольові ознаки. Відмежування непрямого умислу від прямого.
- •13 Вопрос Необережність та її види, інтелектуальні та вольові ознаки.Відмежування злочинної самовпевненості від злочинної недбалості.
- •14 Вопрос Поняття, види та значення стадій скоєння злочину.
- •15 Вопрос Поняття співучасті в злочині та види співучасників.
- •Вопрос 16 Форми співучасті за кримінальним правом та їх значення.
- •Вопрос 17 Повторність, сукупність та рецидив злочину, їх види та значення.
- •Вопрос 18. Обставини, що виключають злочинність діяння. Відмежування необхідної оборони від крайньої необхідності.
- •Вопрос 19.Поняття звільнення від кримінальної відповідальності та її види.
- •Вопрос 20.Поняття, ознаки та мета покарання за кримінальним законом.
- •Вопрос 21. Загальна характеристика злочинів проти національної безпеки України.
- •Вопрос 22 Загальна характеристика злочинів проти життя людини
- •Вопрос 23. Умисне вбивство та його кваліфіковані ознаки (ст.115 кк України)
- •Вопрос 24. Загальна характеристика злочинів проти здоров’я людини.
- •Вопрос 25.Умисне тяжке тілесне ушкодження. Відмінність умисного тяжкого тілесного ушкоджен¬ня, яке спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства (ст.121 кк України).
- •Вопрос 26.Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.
- •Вопрос 27. Зґвалтування та кваліфіковані ознаки злочину.
- •Вопрос 28. Загальна характеристика злочинів проти власності.
- •Вопрос 29. Крадіжка. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Відмінність крадіжки від грабежу.
- •Вопрос 30. Грабіж. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Відмінність грабежу від розбою.
- •Вопрос 31. Розбій. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Відмінність розбою від вимагання.
- •Вопрос 32.Вимагання. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Відмінність вимагання від шахрайства.
- •Вопрос 33.Шахрайство. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Відмінність шахрайства від крадіжки.
- •Вопрос 34.Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки.
- •Вопрос 36.Службове підроблення. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки.
- •Вопрос 37.Одержання хабара. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки.
- •Вопрос 38 Пропозиція або давання хабара. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за давання хабара.
- •Вопрос 39 Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки.
- •Вопрос 4о Контрабанда. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки.
Вопрос 27. Зґвалтування та кваліфіковані ознаки злочину.
2.1. Зґвалтування.
Зґвалтуванням є вчинення статевого акту між особами різної статі природним способом всупереч бажанню або поза бажанням однієї з них, шляхом застосування до неї фізичного насильства, погрози негайного застосування такого насильства або використання її безпорадного стану.
Зґвалтування є найбільш тяжким і небезпечним злочином проти статевої свободи та статевої недоторканості. Воно може завдати серйозної шкоди здоров'ю людини і заподіяти їй глибоку моральну травму. Воно грубо принижує гідність особи, посягає на статеву свободу, а якщо потерпіла особа є малолітньою або не досягла статевої зрілості – на її статеву недоторканість.
Безпосереднім об’єктом зґвалтування визнається статева свобода та статева недоторканість особи. Практика кримінально-правової боротьби із зґвалтуваннями підтверджує, що об'єктом зґвалтування насправді завжди є статева свобода чи статева недоторканність особи, але не сама по собі, а в органічному зв'язку з фізичним і психічним здоров'ям особи. Тому, очевидно, правильніше казати про посягання на статеву свободу та статеву недоторканність особи у прив'язці до її психічного і фізичного здоров'я, бо статева свобода поза морально-психічних і фізичних цінностей фактично девальвується і в кінцевому рахунку губить той зміст, що його явно має на увазі законодавець.
Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом зґвалтування виступають честь, гідність особи, її здоров’я та життя.
З об’єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Склад цього злочину – формальний. Статеві зносини при зґвалтуванні відбуваються проти волі потерпілої від злочину особи. Внаслідок застосування фізичного насильства або погрози ним воля потерпілої особи пригнічується, а при використанні безпорадного стану, коли потерпіла особа не здатна чинити опір, така воля ігнорується.
Для кваліфікації за ст. 152 КК достатньо, щоб статеві зносини супроводжувалися хоча б одним із зазначених в законі способів: застосуванням фізичного насильства, погрозою застосування такого насильства або використанням безпорадного стану потерпілої особи. Одне лише домагання про вступ у статевий зв'язок, якщо він мав місце без застосування фізичного насильства, погрози ним або використання безпорадного стану, не утворює складу цього злочину. Не є зґвалтуванням і випадки, коли особа вступає у статевий зв’язок, застосовуючи обман або зловживання довірою.
Зґвалтування або замах на нього, пов'язане з умисним вбивством, кваліфікується за п. 10 ч. 2 ст. 115 і ч. 4 ст. 152 КК. Якщо при зґвалтуванні чи замаху на цей злочин винний заподіяв потерпілій особі смерть через необережність (наприклад, якщо потерпіла вистрибнула з вікна будинку або із транспортного засобу під час руху останнього й одержала смертельні ушкодження), його дії охоплюються ч. 4 ст. 152 КК і не потребують додаткової кваліфікації за ст. 119 КК.
Зґвалтування потрібно кваліфікувати як вчинене з застосуванням насильства і в тому випадку, коли таке насильство застосовувалося не до самої потерпілої особи, а з метою подолати чи попередити її опір до іншої людини, доля якої їй не байдужа. Наприклад, родича чи близької особи. Заподіяння в ході зґвалтування тілесних ушкоджень родичам чи близьким особам потерпілої від злочину особи, відповідно до абз. 4 п. 3 ППВСУ від 30 травня 2008 р. № 5, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 152 КК та відповідними статтями КК, які передбачають відповідальність за злочини проти здоров’я особи, оскільки у такому разі умисел суб’єкта злочину спрямований не тільки на вчинення зґвалтування потерпілої особи, а й на заподіяння шкоди здоров’ю іншої особи.
Таким чином, для фізичного і психічного насильства характерні наступні моменти:
- воно вчинюється з метою вступу у статеві зносини, є способом придушення волі жертви. З цієї причини воно заподіюється лише умисно;
- насильство застосовується для запобігання можливого подолання чи існуючого опору потерпілого;
- насильницькі дії чи погроза ставлять потерпілого в безвихідне становище. У ряді випадків потерпілий може не чинити опору, усвідомлюючи його небезпеку або марність.
- насильство застосовується до самої потерпілої особи чи, в окремих випадках, до її родичів чи близьких осіб.
Зґвалтування визначається вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої особи у тих випадках, коли вона внаслідок малолітнього чи похилого віку, фізичних вад, розладу психічної діяльності, хворобливого або непритомного стану, або з інших причин не могла розуміти характеру та значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір ґвалтівникові. При цьому для кваліфікації необхідно, щоб винна особа усвідомлювала, що потерпіла особа перебуває саме в такому стані.
Розрізняють два види безпорадного стану: психічну безпорадність і фізичну безпорадність.
Особливу увагу необхідно звертати на зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої особи в результаті її сп'яніння. Як правило, винні приводять потерпілу особу в такий стан умисно. Треба також зауважити, що визнати стан безпорадності можна тільки за такого ступеня сп'яніння потерпілої особи, який позбавляє її можливості усвідомлювати навколишню обстановку і розуміти значення вчинюваних з нею дій. Крім того, у таких випадках, при вирішенні питання про те, чи мало місце зґвалтування, необхідно враховувати всі обставини вчиненого ґвалтівником з потерпілою особою. Зокрема, слід виходити з того, що доросла людина, яка дала згоду на спільне вживання алкогольних напоїв або наркотиків в обстановці, сприятливій подальшому статевому зближенню, тим самим ніби дає згоду на можливі наслідки цього.
За своєю об'єктивною стороною зґвалтування – це складний злочин, що полягає не тільки у вчиненні статевого акту, а й у тому, що цей акт вчиняється із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Безпосереднім насильником може бути не тільки особа, яка має ознаки суб'єкта злочину, а й неосудна особа або малолітній.
Суб’єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і бажає це зробити.
Відповідальність за особливо тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 152) настає тоді, коли винний передбачав їх можливість або міг і повинен був їх передбачати.За спрямованістю умислу замах на зґвалтування, за якого винна особа діє з метою вчинення природного статевого акту і саме для цього застосовує фізичне і психічне насильство, потрібно відмежовувати від суміжних злочинів, передбачених зокрема статтями 121, 122, 125, 153, 156.
Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки зґвалтування передбачені ч. 2-4 ст. 152 КК.