Вопрос 23. Умисне вбивство та його кваліфіковані ознаки (ст.115 кк України)

Вбивством визнається умисне або необережне протиправне заподіяння смерті (позбавлення життя) іншій людині.

Протиправність заподіяння смерті відрізняє вбивство від випа¬дків правомірного позбавлення життя людини (в процесі необхід¬ної оборони, під час бою з противником тощо) або в результаті не¬винного заподіяння смерті - випадку (казусу).

Вказівка на заподіяння смерті іншій особі означає, що самогуб¬ство (замах на самогубство) не є злочином. Водночас доведення іншої особи до самогубства є злочином проти життя (ст. 120).

Вбивство є найтяжчим злочином, адже саме життя людини становить найвищу соціальну цінність. Життя є найважливішим благом, яке, у разі смерті людини, не може бути відновлено.

Безпосереднім об'єктом кожного із злочинів проти життя особи є життя людини. Кримінально-правовій охороні підлягає життя будь-якої людини, незалежно від її соціальних, демографічних і медичних показників. За кримінальним правом України, вбивством буде й позбавлення життя потерпілої особи на її прохання.

Вбивство може бути вчинено як шляхом дії (що буває в пере¬важній більшості випадків), так і шляхом бездіяльності, коли осо¬ба повинна та може запобігти смерті, але не робить цього (лікар, маючи намір позбавити життя хворого, не лікує його; мати з цією ж метою не годує немовля тощо).

Суб'єктом злочинів проти життя є осудна фізична особа, яка досягла 14-ти або 16-ти років.

Суб'єктивна сторона злочинів проти життя може характери¬зуватися: умисною виною; необережною виною; умисною чи необережною виною.

Мотив і мета, а також емоційний стан винного у ряді випадків є обов'язковими ознаками складу вбивства: вони роблять його кваліфікованим (пункти 6, 7, 8, 9, 11 ч. 2 ст. 115) або навпаки - привілейованим (ст. 116).

Склад умисного вбивства може бути простим (ч. 1 ст. 115), кваліфікованим (ч. 2 ст. 115) та привілейованим (статті 116-118).

Простим складом вбивства (ч. 1 ст. 115) є вбивство, вчинення якого не супроводжується наявністю ні обтяжуючих, ні пом'як¬шуючих обставин: вбивство в обопільній сварці чи бійці або вбив¬ство з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, тощо.

За ч. 1 ст. 115 слід кваліфікувати також вбивство із заздрості (скажімо, у зв'язку із вищим рівнем добробуту потерпілого), з боягузтва (наприклад, під загрозою власної смерті, якщо не було обставин, що виключають злочинність діяння), на прохання по¬терпілого, з жалю над ним.

У певних випадках зазначені обставини все ж можуть бути ознакою, яка не дає підстав відносити вбивство до простого. Так, вбивство з помсти у зв'язку з виконанням особою службового або громадського обов'язку необхідно визнавати кваліфікованим, а діям винного давати правову оцінку за п, 8 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст, 115) має міс¬це тоді, коли умисне протиправне позбавлення життя кількох осіб охоплювалось єдиним умислом (наміром) винного. Для такої ква¬ліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при позбавленні життя кожного з потерпілих. Якщо ці мотиви передбачені як кваліфікуючі ознаки, дії винного додат¬ково кваліфікуються і за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 (на¬приклад, за п. 7 ч. 2 ст. 115 - вбивство з хуліганських мотивів).

Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115), має місце тоді, коли винний, позбавляючи потерпі¬лого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тор¬тур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких ду¬шевних переживань, глумління тощо) страждань, а також, якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи мора¬льних страждань.

Не можна кваліфікувати умисне вбивство за п. 4 ч. 2 ст. 115 на тій підставі, що винна особа в подальшому з метою приховання цього злочину знищила або розчленувала труп (п. 8 постанови).

Умисне вбивство кваліфікується як вчинене способом, небезпеч¬ним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115), за умови, що винний, здійснюючи умисел на позбавлення житгя певної особи, усвідомлював, що застосовує такий спосіб вбивства, який є небез¬печним для життя не тільки цієї особи, а й інших людей. При цьо¬му небезпека для життя інших людей має бути реальною.

Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полег¬шити його виконання (п. 9 ч. 2 ст. 115). Для кваліфікації умисного вбивства як такого, що вчинене з метою приховати інший злочин, не має значення чи був винний причетним до злочину, який при¬ховується. Якщо він вчинив умисне вбивство з метою приховати раніше вчинений ним злочин, його дії кваліфікуються за тією стат¬тею КК, якою передбачена відповідальність за приховуваний зло¬чин, та за п. 9 ч. 2 ст. 115.

Дії винного, який вчинив умисне вбивство з метою приховати злочин іншої особи, додатково кваліфікувати ще й за ст. 396 не потрібно. Якщо вбивство з метою приховання іншого злочину, вчиненого іншою особою, було заздалегідь обіцяне, відповідаль¬ність настає за п. 9 ч. 2 ст. 115 і за пособництво в тому злочині, який приховувався.

Дії винного кваліфікуються як умисне вбивство з метою поле¬гшити вчинення іншого злочину незалежно від того, був цей зло¬чин вчинений чи ні (п. 13 постанови).

Якщо винний не був засуджений за раніше вчинене вбивство чи готування до нього, або замах на нього, ці його дії підлягають самостійній кваліфікації, а повторно вчинене вбивство кваліфіку¬ється за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК. Окремої кваліфікації потребує діяння й у випадках, коли спочатку було вчинено закінчене умисне вбив¬ство, а потім - готування до такого ж злочину чи замах на нього.

При вчиненні декількох умисних вбивств за обтяжуючих об¬ставин, передбачених різними пунктами ч. 2 ст. 115 КК, дії винно¬го кваліфікуються за цими пунктами та за п. 13 ч. 2 зазначеної статті з урахуванням повторності.

Під раніше вчиненим умисним вбивством розуміються не тіль¬ки вбивства, кваліфіковані за ст. 115 КК 2001 р. чи статтями 93 і 94 КК 1960 р., а й убивства, відповідальність за які передбачена ін¬шими статтями КК (статті 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК 2001 р. чи відповідні статті КК 1960 р.).

При співучасті в убивстві така кваліфікуюча ознака цього зло¬чину, як вчинення його особою, що раніше вчинила умисне вбив¬ство, повинна враховуватися при кваліфікації дій тільки тих спів¬учасників, яких ця ознака стосується (п. 17 постанови).