Вопрос 22 Загальна характеристика злочинів проти життя людини

Вбивством визнається умисне або необережне протиправне заподіяння смерті (позбавлення життя) іншій людині.

Вбивство є найтяжчим злочином, адже саме життя людини становить найвищу соціальну цінність. Життя є найважливішим благом, яке, у разі смерті людини, не може бути відновлено.

Безпосереднім об'єктом кожного із злочинів проти життя особи є життя людини. За кримінальним правом України, вбив¬ством буде й позбавлення життя потерпілої особи на її прохання.

Суб'єктом злочинів проти життя є осудна фізична особа, яка досягла 14-ти або 16-ти років.

Суб'єктивна сторона злочинів проти життя може характери¬зуватися: умисною виною; необережною виною; умисною чи необережною виною.

Мотив і мета, а також емоційний стан винного у ряді випадків є обов'язковими ознаками складу вбивства: вони роблять його кваліфікованим або навпаки - привілейованим.

Склад умисного вбивства може бути простим, кваліфікованим та привілейованим.

Простим складом вбивства є вбивство, вчинення якого не супроводжується наявністю ні обтяжуючих, ні пом'як¬шуючих обставин: вбивство в обопільній сварці чи бійці або вбив¬ство з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, тощо.

Умисне вбивство двох або більше осіб має місце тоді, коли умисне протиправне позбавлення життя кількох осіб охоплювалось єдиним умислом (наміром) винного. Для такої ква¬ліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при позбавленні життя кожного з потерпілих. Якщо ці мотиви передбачені як кваліфікуючі ознаки, дії винного додат¬ково кваліфікуються і за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115.

Відповідальність за умисне вбивство заручника (п. 3 ч. 2 ст. 115) настає за умови, що потерпілий був заручником (тобто особою, яка була захоплена чи трималася з метою спонукати її ро¬дичів, державну або іншу установу, підприємство чи організацію, фізичну або службову особу до вчинення чи утримання від вчи¬нення будь-якої дії як умови звільнення), і винна особа це усвідом¬лювала,

Дії кваліфікуються як умисне вбивство заручника незалежно від того, чи була винна особа причетною до вчинення злочину, пе¬редбаченого ст. 147 (захоплення заручника). Водночас, мотив такого вбивства повинен мати зв'язок із даним злочином (це мо¬жуть бути бажання спонукати зазначених у ст. 147 осіб, установу, підприємство, організацію до вчинення чи утримання від вчинення певних дій, помста за невиконання висунутих вимог, прагнення приховати захоплення чи тримання заручника або інший злочин, вчинений під час їх здійснення, тощо).

Ст. 116 Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Привілейованість даного виду вбивства обумов¬лена тим, що своєю поведінкою потерпілий приводить винного у стан сильного душевного хвилювання, у якому й вчиняється злочин.

Отже, для кваліфікації вбивства за ст. 116 треба встановити, що воно: а) вчинене в стані сильного душевного хвилювання; б) це хвилю¬вання виникло раптово; в) воно виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку по¬терпілого - за наявності причинного зв'язку між зазначеною пове¬дінкою потерпілого й викликаним цією поведінкою його вбивством.

Сильне душевне хвилювання (фізіологічний афект) є таким пси¬хічним станом людини, який характеризується короткочасним і бурхливим розвитком, сильним і глибоким негативним емоційним переживанням, яке викликає звуження свідомості й значною мі¬рою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними. На відміну від патологічного афекту, вказаний стан не ви¬ключає осудності.

З суб'єктивної сторони розглядуване діяння може бути вчине¬не як з прямим, так і з непрямим умислом. Обов'язковою її озна¬кою є емоційний стан винного, який значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Ст. 117 Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

Діяння може бути кваліфіковане за ст. 117 тільки то¬ді, коли воно вчинене породіллею у певний час - під час по¬логів (тобто до остаточного відділення плода) або відразу після пологів. Вчинення вбивства новонародженої дитини її матір'ю через деякий час після пологів, має кваліфікуватися за п. 2 ч. 2 ст. 115. Так само мають кваліфікуватися дії співучасника тако¬го вбивства.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим або непрямим умислом.

Ст. 118 Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Особливістю цього виду вбивства є те, що винний під час вчинення злочину перебуває в стані необхідної оборони чи вживає заходів, необхідних для затримання злочинця. Вживаючи заходів по обороні від суспільно небезпечного пося¬гання чи для затримання злочинця, він діє у передбачений законом спосіб, який дозволяє йому навіть позбавити життя особу, що по¬сягає, чи злочинця, який ухиляється від затримання. Злочинного характеру таке позбавлення життя набуває тоді, коли вжиті осо¬бою заходи були явно не адекватними вчиненому посяганню чи обстановці затримання злочинця, Тобто тоді, коли особа переви-щила межі необхідної оборони чи перевищила заходи, необхідні для затримання злочинця.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. З ст. 36), а пе¬ревищенням заходів, необхідних для затримання злочинця,- умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затри¬мання злочинця (ч. 2 ст. 38).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Завдання смерті з необережності при переви¬щенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, не¬обхідних для затримання злочинця, не утворює складу злочину.

Ст. 119 Вбивство через необережність

Як вбивство через необережність слід розглядати діяння особи, яка, позбавляючи по¬терпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих на¬слідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбача¬ла можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість)

Коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або сві¬домо не припускав настання таких наслідків, такі дії, залежно від змісту суб'єктивної сторони складу злочину, можуть кваліфікува¬тися як убивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого,

Кваліфікованим видом цього злочину (ч. 2 ст. 119) є вбив¬ство двох або більше осіб, вчинене через необережність. Йдеться про те, що смерть вказаних осіб є наслідком одного діяння, яке в цілому становить одиничний злочин,

Ст. 120 Доведення до самогубства

Об'єктивна сторона злочину полягає у:

1.жорстокому поводженні з потерпілою особою (яка досягла повноліття), або у шантажуванні її, або у примусі до протиправних дій, або в систематичному приниженні її людської гідності (мож¬лива наявність одночасно декількох цих чинників);

2.настанні суспільно небезпечних наслідків вказаних дій у ви¬гляді самогубства особи або замаху на самогубство (але не готу¬вання до самогубства);

3.причинному зв'язку між зазначеним діянням і наслідком.

Суб'єкт злочину, передбаченого частинами 1 і 3 ст. 120,- за¬гальний, а ч. 2 ст. 120 - спеціальний (ним є особа, від якої потерпі¬лий перебуває у матеріальній або іншій залежності).

Суб'єктивна сторона характеризується умисною або необ¬ережною формою вини.

Кваліфікуючими ознаками доведення до самогубства (ч. 2 ст. 120) є вчинення його щодо особи, яка перебувала в матеріаль¬ній або іншій залежності від винного, або щодо двох або біль¬ше осіб.

Особливо кваліфікуючою ознакою діяння, передбаченого час¬тиною першою або другою цієї статті, є вчинення його щодо не¬повнолітнього (ч. З ст. 120).

Перевищення службовою особою влади або службових повно¬важень, що було причиною доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, має кваліфікуватися за ч. З ст. 365.