
- •1 Вопрос Поняття та значення кримінального права
- •2 Вопрос Задачі та принципи кримінального права
- •Вопрос 3 Структура норми кримінального права (диспозиція, санкція та їх види).
- •Вопрос 4 Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі.
- •5 Вопрос Поняття та ознаки злочину
- •6 Вопрос Класифікація злочинів за їх тяжкістю та її значення.
- •7 Вопрос Поняття та види складу злочину
- •8 Вопрос Об’єкт злочину. Поняття, види та значення об’єктів злочину.
- •9 Вопрос Об'єктивна сторона злочину. Поняття, види та її значення.
- •10 Вопрос Суб'єкт злочину. Поняття, види та значення суб’єкту злочину.
- •11 Вопрос Суб'єктивна сторона злочину. Поняття, види та її значення.
- •12 Вопрос Умисел та його види: інтелектуальні та вольові ознаки. Відмежування непрямого умислу від прямого.
- •13 Вопрос Необережність та її види, інтелектуальні та вольові ознаки.Відмежування злочинної самовпевненості від злочинної недбалості.
- •14 Вопрос Поняття, види та значення стадій скоєння злочину.
- •15 Вопрос Поняття співучасті в злочині та види співучасників.
- •Вопрос 16 Форми співучасті за кримінальним правом та їх значення.
- •Вопрос 17 Повторність, сукупність та рецидив злочину, їх види та значення.
- •Вопрос 18. Обставини, що виключають злочинність діяння. Відмежування необхідної оборони від крайньої необхідності.
- •Вопрос 19.Поняття звільнення від кримінальної відповідальності та її види.
- •Вопрос 20.Поняття, ознаки та мета покарання за кримінальним законом.
- •Вопрос 21. Загальна характеристика злочинів проти національної безпеки України.
- •Вопрос 22 Загальна характеристика злочинів проти життя людини
- •Вопрос 23. Умисне вбивство та його кваліфіковані ознаки (ст.115 кк України)
- •Вопрос 24. Загальна характеристика злочинів проти здоров’я людини.
- •Вопрос 25.Умисне тяжке тілесне ушкодження. Відмінність умисного тяжкого тілесного ушкоджен¬ня, яке спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства (ст.121 кк України).
- •Вопрос 26.Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.
- •Вопрос 27. Зґвалтування та кваліфіковані ознаки злочину.
- •Вопрос 28. Загальна характеристика злочинів проти власності.
- •Вопрос 29. Крадіжка. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Відмінність крадіжки від грабежу.
- •Вопрос 30. Грабіж. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Відмінність грабежу від розбою.
- •Вопрос 31. Розбій. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Відмінність розбою від вимагання.
- •Вопрос 32.Вимагання. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Відмінність вимагання від шахрайства.
- •Вопрос 33.Шахрайство. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Відмінність шахрайства від крадіжки.
- •Вопрос 34.Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки.
- •Вопрос 36.Службове підроблення. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки.
- •Вопрос 37.Одержання хабара. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки.
- •Вопрос 38 Пропозиція або давання хабара. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за давання хабара.
- •Вопрос 39 Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки.
- •Вопрос 4о Контрабанда. Поняття, склад та кваліфіковані ознаки.
Вопрос 17 Повторність, сукупність та рецидив злочину, їх види та значення.
Відповідно до ч.1 ст.32 КК повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією ж самою статтею або частиною статті Особливої частини КК.
Повторністю злочинів є вчинення особою вдруге злочину, в якому згідно з кримінальним законом передбачена ознака повторності незалежно від того, чи була ця особа притягнута до відповідальності за попередній (перший) злочин.
Чинне кримінальне законодавство України передбачає два види повторності:
1)повторність як обставина, що обтяжує покарання (п.1 ст.67 КК);
2)повторність як кваліфікуюча ознака злочину, що передбачена статтями Особливої частини КК (ч.2 статей 152, 185-191, 203, 204, 249, 309 КК та ін.).
Повторність як кваліфікуюча ознака злочину, що встановлена у багатьох статтях Особливої частини КК, має значення головним чином для кваліфікації діяння. Певний злочин може кваліфікуватися за відповідною кримінально-правовою нормою як повторний лише у випадках:
1)якщо особа вчинила два і більше злочинів, передбачених цією кримінально-правовою нормою;
2)якщо ця норма містить ознаку повторності вчинення цього злочину;
3)якщо не минули строки притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності за перший (попередній) злочин, або якщо особу не було звільнено на законних підставах від кримінальної відповідальності за перший злочин, або якщо судимість за перший злочин ще не було знято чи погашено.
Наявність у чинному законодавстві двох видів повторності призводить до їх конкуренції. Вирішується вона на користь повторності як кваліфікуючої ознаки. Пленум Верховного Суду України вказав щодо цієї конкуренції, що враховувати додатково при призначенні покарання пом’якшуючі чи обтяжуючі обставини, які містяться в диспозиції статті Особливої частини кримінального закону, як ознаки злочину, недопустимо. Таке рішення зумовлене тим, що у випадках повторності як кваліфікуючої ознаки злочину підвищену суспільну небезпечність і тяжкість злочину вже враховано у статті Особливої частини КК, а тому немає потреби ще раз брати їх до уваги при призначенні покарання.
поняття і види сукупності злочинів
Отже, сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден із яких її не було засуджено.
Відповідно до даного визначення, можна виділити основні ознаки сукупності злочинів:
1) особою вчинено два або більше злочини;
2) кожен з них кваліфікується за різними статтями або за різними частинами однієї статті Особливої частини КК;
3) за жоден з них особа не була засуджена, тобто всі вони вчинені до винесення вироку хоча б за один з них.
У кримінальному праві та кримінально-правовій практиці розрізняють два види сукупності злочинів - реальну сукупність злочинів та ідеальну.
Реальною сукупністю злочинів називається вчинення різними, окремими самостійними діями двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жодний з яких винний ще не був засуджений.
Ідеальною сукупністю злочинів називається вчинення однією дією (бездією) двох або більше злочинів одночасно, одноразово.
Ідеальну сукупність злочинів утворюють:
а) вбивство, поєднане із зґвалтуванням (п.10 ч.2 ст.115 і ч.4 ст.152 КК);
б) вбивство, вчинене під час нападу з метою заволодіти майном потерпілого (п.6 ч.2 ст.115 та ч.4 ст.187 КК);
в) зґвалтування, поєднане із зараженням потерпілої особи венеричною хворобою або вірусом імунодефіциту людини (ч.1 ст.152 і ч.2 ст.130 або ч.1 ст.133 КК);
г) порушення законодавства про охорону природи посадовою особою (статті 248 і 364 КК);
д) втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність (ст.304 КК), поєднане із заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень (статті 121-125 КК) або з мордуванням (ст.126 КК), або з погрозою вчинити вбивство (ст.129 КК).
Ідеальна сукупність злочинів відрізняється від одиничного злочину множиною об'єктів посягання (кількома), різними злочинними наслідками діяння, а в деяких випадках - і видами вини.
поняття рецидиву злочинів
Ст. 34 передбачає найбільш небезпечну форму множинності злочинів – їх рецидив. Оскільки рецидив - це повторність злочинів, пов’язана з засудженням за попередній злочин, йому, насамперед, властиві ознаки, характерні для повторності.
Види рецидиву злочинів. Так, виділяють рецидив менш тяжких і тяжких злочинів, рецидив умисних і необережних злочинів, рецидив однорідних і різнорідних злочинів тощо. Найбільш прийнятною є класифікація рецидиву за характером злочинів, кількістю судимостей, ступенем суспільної небезпечності. Саме з урахуванням цих ознак далі розглянемо види рецидиву.
Залежно від характеру злочинів, що входять у рецидив, він поділяється на такі два види:
1) загальний рецидив;
2) спеціальний рецидив.
Залежно від кількості судимостей рецидив поділяється на два види:
1) простий;
2) складний.
За ступенем суспільної небезпечності виділяють:1) пенітенціарний рецидив 2) рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів.
Аналіз положень КК свідчить про те, що кримінальний закон не надає такому зростанню принципового кримінально-правового значення. По-перше, у ст.67 КК повторність та рецидив злочинів як обставини, що обтяжують покарання, передбачені в одному і тому ж пункті. По-друге, у великій кількості статей КК для формулювання кваліфікованого складу злочину використовується словосполучення: «ті ж самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями...» (див., наприклад, ч.2 ст.315 КК).