Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
кримінальне.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
172.33 Кб
Скачать

Вопрос 17 Повторність, сукупність та рецидив злочину, їх види та значення.

Відповідно до ч.1 ст.32 КК повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією ж самою статтею або частиною статті Особливої частини КК.

Повторністю злочинів є вчинення особою вдруге злочину, в якому згідно з кримінальним законом передбачена ознака повторності незалежно від того, чи була ця особа притягнута до відповідальності за попередній (перший) злочин.

Чинне кримінальне законодавство України передбачає два види повторності:

1)повторність як обставина, що обтяжує покарання (п.1 ст.67 КК);

2)повторність як кваліфікуюча ознака злочину, що передбачена статтями Особливої частини КК (ч.2 статей 152, 185-191, 203, 204, 249, 309 КК та ін.).

Повторність як кваліфікуюча ознака злочину, що встановлена у багатьох статтях Особливої частини КК, має значення головним чином для кваліфікації діяння. Певний злочин може кваліфікуватися за відповідною кримінально-правовою нормою як повторний лише у випадках:

1)якщо особа вчинила два і більше злочинів, передбачених цією кримінально-правовою нормою;

2)якщо ця норма містить ознаку повторності вчинення цього злочину;

3)якщо не минули строки притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності за перший (попередній) злочин, або якщо особу не було звільнено на законних підставах від кримінальної відповідальності за перший злочин, або якщо судимість за перший злочин ще не було знято чи погашено.

Наявність у чинному законодавстві двох видів повторності призводить до їх конкуренції. Вирішується вона на користь повторності як кваліфікуючої ознаки. Пленум Верховного Суду України вказав щодо цієї конкуренції, що враховувати додатково при призначенні покарання пом’якшуючі чи обтяжуючі обставини, які містяться в диспозиції статті Особливої частини кримінального закону, як ознаки злочину, недопустимо. Таке рішення зумовлене тим, що у випадках повторності як кваліфікуючої ознаки злочину підвищену суспільну небезпечність і тяжкість злочину вже враховано у статті Особливої частини КК, а тому немає потреби ще раз брати їх до уваги при призначенні покарання.

поняття і види сукупності злочинів

Отже, сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден із яких її не було засуджено.

Відповідно до даного визначення, можна виділити основні ознаки сукупності злочинів:

1) особою вчинено два або більше злочини;

2) кожен з них кваліфікується за різними статтями або за різними частинами однієї статті Особливої частини КК;

3) за жоден з них особа не була засуджена, тобто всі вони вчинені до винесення вироку хоча б за один з них.

У кримінальному праві та кримінально-правовій практиці розрізняють два види сукупності злочинів - реальну сукупність злочинів та ідеальну.

Реальною сукупністю злочинів називається вчинення різними, окремими самостійними діями двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жодний з яких винний ще не був засуджений.

Ідеальною сукупністю злочинів називається вчинення однією дією (бездією) двох або більше злочинів одночасно, одноразово.

Ідеальну сукупність злочинів утворюють:

а) вбивство, поєднане із зґвалтуванням (п.10 ч.2 ст.115 і ч.4 ст.152 КК);

б) вбивство, вчинене під час нападу з метою заволодіти майном потерпілого (п.6 ч.2 ст.115 та ч.4 ст.187 КК);

в) зґвалтування, поєднане із зараженням потерпілої особи венеричною хворобою або вірусом імунодефіциту людини (ч.1 ст.152 і ч.2 ст.130 або ч.1 ст.133 КК);

г) порушення законодавства про охорону природи посадовою особою (статті 248 і 364 КК);

д) втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність (ст.304 КК), поєднане із заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень (статті 121-125 КК) або з мордуванням (ст.126 КК), або з погрозою вчинити вбивство (ст.129 КК).

Ідеальна сукупність злочинів відрізняється від одиничного злочину множиною об'єктів посягання (кількома), різними злочинними наслідками діяння, а в деяких випадках - і видами вини.

поняття рецидиву злочинів

Ст. 34 передбачає найбільш небезпечну форму множинності злочинів – їх рецидив. Оскільки рецидив - це повторність злочинів, пов’язана з засудженням за попередній злочин, йому, насамперед, властиві ознаки, характерні для повторності.

Види рецидиву злочинів. Так, виділяють рецидив менш тяжких і тяжких злочинів, рецидив умисних і необережних злочинів, рецидив однорідних і різнорідних злочинів тощо. Найбільш прийнятною є класифікація рецидиву за характером злочинів, кількістю судимостей, ступенем суспільної небезпечності. Саме з урахуванням цих ознак далі розглянемо види рецидиву.

Залежно від характеру злочинів, що входять у рецидив, він поділяється на такі два види:

1) загальний рецидив;

2) спеціальний рецидив.

Залежно від кількості судимостей рецидив поділяється на два види:

1) простий;

2) складний.

За ступенем суспільної небезпечності виділяють:1) пенітенціарний рецидив 2) рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів.

Аналіз положень КК свідчить про те, що кримінальний закон не надає такому зростанню принципового кримінально-правового значення. По-перше, у ст.67 КК повторність та рецидив злочинів як обставини, що обтяжують покарання, передбачені в одному і тому ж пункті. По-друге, у великій кількості статей КК для формулювання кваліфікованого складу злочину використовується словосполучення: «ті ж самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями...» (див., наприклад, ч.2 ст.315 КК).