14 Вопрос Поняття, види та значення стадій скоєння злочину.

Злочинне діяння не завжди виражається в одночасному злочинному акті, який створює склад злочину. В цілому ряді випадків злочинна діяльність винного протікає на протязі якогось певного часу. Особа спочатку задумує вчинити будь-який конкретний злочин, потім готується до нього (наприклад, підшукує знаряддя проникнення), а вже потім розпочинає безпосереднє виконання злочину (наприклад, відмичкою відкриває двері і проникає в житло).

Стадіями вчинення умисного злочину називаються різні етапи (ступені) його підготовки і безпосереднього здійснення, які відрізняються один від одного по характеру вчинених дій і ступені реалізації винним злочинного наміру.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (ч.1 ст.13 КК). Згідно з ч.2 ст.13 КК незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин. Готуванням до злочину є будь-яке умисне створення умов для вчинення злочину. Замах на злочин - це безпосереднє виконання об’єктивної сторони складу задуманого злочину, яке завершити винному не вдалось. У теорії кримінального права готування до злочину та замах на злочин називаються попередньою злочинною діяльністю. Назва ця умовна і означає, що діяння, яке передує закінченому злочину вчиняється винним до його закінчення. Ці положення будуть розглянуті в наступних питаннях лекції.

Таким чином, закон (ст.13 КК) розрізняє три стадії вчинення злочину:

а) готування до злочину;б) замах на злочин;в) закінчений злочин.

Попередня злочинна діяльність можлива тільки при вчиненні умисного злочину. Така діяльність виражається в усвідомлених діях, спрямованих на заподіяння шкоди суспільним відносинам, що охороняються законом про кримінальну відповідальність. При вчиненні необережного злочину особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечного наслідку або ж легковажно розраховує на його відвернення. В таких випадках не може бути й мови про попередню злочинну діяльність, оскільки у винного нема наміру заподіяти шкоду. Готування до злочину й замах на злочин можуть вчинюватись тільки з прямим умислом. Це пояснюється тим, що особа, якщо вона, діючи з прямим умислом, не доводить злочин до кінця, то ненастання злочинних наслідків внаслідок вчинених дій компенсується наявністю реалізованого в діях наміру, бажанні спричинити такі наслідки. За відсутністю прямого умислу нема ні суспільно небезпечних, ні цілеспрямованих дій, ні бажання заподіяти шкоду, а отже, нема ні об’єктивних, ні суб’єктивних підстав для інкримінування особі посягання на безпосередній об’єкт.

Про умисний характер готування до злочину та замаху на злочин свідчать вживані у законі слова: «змова на вчинення злочину», «умисне створення умов для вчинення злочину» (ст.14 КК), «замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння»

Можливість стадій обмежена також об’єктивними ознаками. Наявність всіх стадій або деяких з них залежить від того, як описані ознаки складу злочину в конкретних нормах Особливої частини КК України. Стадії можливі у всіх умисних злочинах з матеріальним складом. Неможливо, по загальному правилу, готування і замах на злочин з формальним складом, яке виконується шляхом бездіяльності (наприклад, приховування злочину (ст.396 КК), відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків (ст.385 КК) і т.п.). Неможливий замах на злочин, що характеризується «подвійною» (або «змішаною») формою вини, коли по відношенню до наслідків, обтяжуючих відповідальність, вина необережна (наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК).

Неможлива незакінчена злочинна діяльність в тих випадках, коли тільки суспільно небезпечний наслідок відрізняє даний злочин від подібного правопорушення. Так, зловживання владою або службовим становищем (ст.364 КК) лише тоді визнається злочином, коли воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Незакінченість злочину впливає на кваліфікацію вчинених дій. До особи, винної в готуванні або замаху, крім норми Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за злочин, до якого готувалась особа, або почала здійснювати, застосовується ще і ст.ст. 14 або 15 КК України. Ця норма створює юридичну підставу відповідальності за незакінчену злочинну діяльність.

Таким чином, закон надає стадіям умисного злочину (готуванню, замаху, закінченому злочину) певне значення при призначенні покарання. Керуючись рамками санкцій кримінально-правової норми, передбачаючи даний вид злочину, суди при призначенні покарання за попередню злочинну діяльність враховують такі обставини:

1.Стадію, до якої доведено вчинений злочин - готування чи замах.

2.Обсяг уже виконаних в рамках даної стадії злочинних діянь: ступінь підготовки злочину при готуванні і близькість настання суспільно небезпечного наслідку при замаху (так, влаштування засади з метою вбивства повинно бути покарано суворіше, ніж здобуття для цієї мети зброї); закінчений замах більш небезпечний, ніж незакінчений.

3.Ступінь, суспільної небезпеки тих дій, які злочинець ще не вчинив, але мав намір їх виконати для доведення свого наміру до кінця (від чого залежить ступінь суспільної небезпеки діяння вам відомо з теми № 4 «Поняття та види злочину».

4.Причини, які перешкодили злочинцеві довести розпочатий ним злочин до кінця (перешкоджання продовженню злочину представниками органів влади, потерпілим або іншими громадянами; невірне складання плану вчинення злочину або неналежне його виконання і т.п.).

5.Суспільно небезпечні наслідки попередньої злочинної діяльності (наприклад, замах на вбивство карається значно суворіше в разі спричинення потерпілому тілесних пошкоджень).

Значення встановлення стадій злочину в кримінально-правовій діяльності ОВС. Встановлення стадій вчинення злочину має велике практичне значення. Воно необхідне:

1.Для вірної кваліфікації вчиненого діяння, відмежування закінченого злочину від готування та замаху.

2.Для встановлення ступеня суспільної небезпеки вчиненого і особи винного.

3.Для індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання винних.

4.Виявлення готування і наміру здійснити злочинне посягання має важливе значення для попередження і припинення злочину, можливості відвернути завдання шкоди.

Виходячи із нормативних актів, регулюючих діяльність міліції, однією з головних задач її являється попередження і відвернення злочинів, одним із завдань КК є запобігання злочинам (ч.1 ст.1 КК України).