10 Вопрос Суб'єкт злочину. Поняття, види та значення суб’єкту злочину.

Суб’єкт злочину - це особа, свідомість якої формується в конкретних суспільних умовах. Тому вивчення суб’єкта злочину передбачає з’ясування не тільки юридичних ознак, характеризуючи його, але й встановлення соціально-політичної характеристики всього морального обліку людини.

Виявлення причин вчиненого злочину і умов, що сприяють йому неможливо без виявлення умов формування особистості злочинця:

* особливостей виконання;

*соціально-політичної характеристики;

* всього морального обліку людини;

* обставин, які штовхнули його на вчинення злочину.

Суспільна небезпечність будь-якого злочину визначається: не тільки тією шкодою, яку він спричинив чи міг спричинити об’єкту кримінально-правової охорони; не тільки способом його вчинення і формою вини, але в значному ступеню і небезпечністю особи винного, тобто суб’єкта.

Наприклад: злочин, вчинений рецидивістом набагато небезпечніший, ніж діяння здійснене особою, для якої злочин явився випадковим епізодом, а не результатом глибоко закоренілого у свідомості антисуспільних поглядів, звичок, та інших негативних якостей.

Правильна юридична і соціально-політична характеристика злочинів має важливе значення для встановлення відповідальності особи.

, суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність (ч.1 ст.18 КК).

Це законодавче визначення дає можливість виділити три обов’язкові групи ознак, що характеризують суб’єкта злочину. Він (суб’єкт) повинен бути:

1) фізичною особою;

2) осудним;

3) досягти віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Значення ознак суб’єкта злочину полягає в тому, що вони в сукупності з іншими об’єктивними і суб’єктивними ознаками, що характеризують дане суспільно небезпечне діяння як злочин, служать основою для визнання наявності складу злочину.

1. Фізична особа. Аналіз статей 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 15, 17, 18-22, 23-25, 27, КК України свідчить про те, що нести кримінальну відповідальність за скоєний злочин по кримінальному законодавству України може тільки фізична особа.

В статях визначається, що дія КК поширюється на громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, які не користуються дипломатичним імунітетом.

Тварини, не живі істоти, предмети, сили природи не можуть бути суб’єктами злочину, а заходи, які вживаються для охорони від завданої ними шкоди, не є покаранням.

11 Вопрос Суб'єктивна сторона злочину. Поняття, види та її значення.

Суб’єктивна сторона складу злочину являє собою психологічний зміст злочину, його внутрішню (у відношенні до об’єктивної сторони) сторону. Вона нерозривно пов’язана з іншими елементами складу злочину, оскільки в психіці суб’єкта знаходять відображення всі об’єктивні якості злочинного діяння.

В юридичній літературі суб’єктивна сторона складу злочину визначається як внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості й волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.

Іноді її визначають і як внутрішню сторону злочинного діяння; як внутрішні процеси, які відбуваються у психіці осудної особи під час вчинення нею передбаченого кримінальним законом суспільно небезпечного діяння.

Суб’єктивна сторона визначає характер відповідальності і караності суб’єкта злочину. Від неї залежать кваліфікація злочину і індивідуалізація покарання.

У ч.2 ст.2 КК України встановлений найважливішій принцип законності який полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Правильне рішення питання про суб’єктивну сторону вчиненого винним діяння має виняткове важливе значення в роботі органів суду, прокуратури та міліції.

Правильне визначення суб’єктивної сторони кожного злочину набуває великого практичного значення у справі зміцнення законності, у справі охорони інтересів прав і свобод людини і громадянина, суспільства та держави.

Помилка в аналізі і оцінці суб’єктивної сторони злочину веде до порушення законності при здійсненні правосуддя у кримінальних оправах.

До ознак, які утворюють суб’єктивну сторону складу злочину, віднесені:

- вина,

- мотив,

- мета злочину,

- емоційний стан.

Слід зазначити, що останню ознаку суб’єктивної сторони виділяють не всі вчені.

Ці ознаки характеризують суб’єктивну сторону. Усі вони дають уявлення про той внутрішній процес, який відбувається у психіці особи, яка вчинила злочин, відбивають зв’язок свідомості і волі особи з вчиненим суспільно небезпечним діянням. Однак, кримінально-правове значення даних ознак далеко не однакове.

Вина у формі умислу чи необережності є необхідною ознакою всякого злочину. Без вини немає складу злочину, не може настати кримінальна відповідальність за вчинене суспільно небезпечне діяння.

Інше значення мають такі ознаки суб’єктивної сторони злочину, як мотив, мета вчинення злочину і емоційний стан. Ознаки, які утворюють суб’єктивну сторону, в реальній дійсності являють собою єдине ціле, але у подальшому в методичних цілях будуть розглядатися самостійно, що дасть можливість глибше пізнати їх зміст і сутність, а також визначити їх роль і значення для кримінальної відповідальності та покарання винного.

Встановлення суб’єктивної сторони - це завершальний етап процесу констатації складу злочину. Глибоке вивчення суб’єктивної сторони складу злочину полягає в правильному розумінні (тлумаченні) диспозиції кримінально-правової норми і в об'єктивному та всебічному аналізі умов і обставин злочинного діяння.