Розділ 2 методи і організація дослідження

2.1. Методи дослідження

При проведенні дослідження ми керувалися сучасними принципами і вимогами до методів. Нами використані наступні групи методів:

1. Теоретичний аналіз літературних джерел.

2. Емпіричні методи:

-спостереження,

- вивчення продуктів діяльності тренерів,

-бесіда;

3. Загальнотеоретичні методи дослідження:

-абстракція і конктеризація,

-аналіз і синтез,

-порівняння,

-протиставлення,

-індукція і дедукція.

Аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури.

З метою ознайомлення зі станом досліджуваного питання було вивчено і проаналізовано науково-методичну літературу, яка стосувалась досліджуваного питання. Опрацьовано фонди обласної медичної бібліотеки (м. Рівне), бібліотеки Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С.Дем'янчука, а також електронної мережі Internet.

Емпіричні методи передбачають накопичення, відбір, зіставлення, аналіз одержаних даних в ході вивчення педагогічних явищ, процесів, умов (спостереження, вивчення продуктів діяльності тренерів, бесіда, експеримент).

Спостереження – це цілеспрямоване, систематичне сприйняття дослідником педагогічного процесу, його окремих сторін у природних умова. Завданням спостереження є накопичення фактів і подальший їх аналіз. Під час застосування даного методу нами дотримувались відповідні вимоги:

• чітко визначена мета спостереження;

• розробка програми, плану спостереження;

• визначення показників, критеріїв досліджуваного об'єкта;

• створення необхідних умов для спостереження;

У своєму дослідження ми використовували безпосереднє спостереження. Дослідник спостерігав особисто за об’єктом у природних умовах.

Метод бесіди допомагає з'ясувати недоступні безпосередньому спостереженню особливості педагогічних явищ, оцінок, суджень, думок, мотивів поведінки, вчинків. Бесіда може мати чітку, регламентовану форму, для якої заздалегідь складаються питання. За невимушеністю характеру бесіди питання формулюються в залежності від ситуації.

У будь-якому випадку проводиться підготовка до бесід (визначається мета, завдання, намічуються питання тощо), встановлюється контакт із співбесідником (розмова ведеться щиро та зацікавлено, питання ставляться тактовно та доброзичливо). Бесіди проводились з учнями, батьками, вчителями, керівництвом школи.

Крім того нами використовувались загальнотеоретичні методи дослідження (абстракція і конктеризація, аналіз і синтез, порівняння, протиставлення, індукція і дедукція).

Абстрагування має в розумовій діяльності універсальний характер, оскільки кожен крок думки пов'язаний саме з цим процесом або з використанням його результатів. Зміст цього методу полягає в уявному відході від несуттєвих властивостей, зв'язків, відношень предметів і в одночасному виділенні, фіксуванні однієї чи кількох найважливіших рис, які особливо цікавлять дослідника.

Розрізняють процес абстрагування і результат абстрагування, що називається абстракцією. Під результатом абстрагування розуміють знання про деякі сторони об'єктів. Процес абстрагування – це сукупність операцій, які приводять до отримання такого результату (абстракцій).

Процес абстрагування в системі логічного мислення тісно пов'язаний з іншими методами дослідження і передусім з аналізом і синтезом.

Аналіз – це метод пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини. Синтез, навпаки, є наслідком з'єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле.

Аналіз і синтез взаємопов'язані, вони являють собою єдність протилежностей. Залежно від рівня пізнання об'єкта та глибини проникнення в його сутність застосовуються аналіз і синтез різного роду.

Прямий, або емпіричний, аналіз і синтез використовуються на стадії поверхневого ознайомлення з об'єктом. При цьому здійснюється виділення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей, проводяться найпростіші вимірювання, фіксація безпосередніх даних, що лежать на поверхні. Цей вид аналізу дає можливість пізнати явище, однак для проникнення в його сутність він недостатній.

Зворотний, або елементарно-теоретичний аналіз і синтез широко використовується для вивчення сутності досліджуваного явища. Тут операції аналізу і синтезу базуються на деяких теоретичних міркуваннях, тобто припущеннях і причинно-наслідкових зв'язках різноманітних явищ.

Індукція та дедукція. Дедуктивною називають таку розумову конструкцію, в якій висновок щодо якогось елементу множини робиться на підставі знання загальних властивостей всієї множини. Змістом дедукції як методу пізнання є використання загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ.

Під індукцією розуміють перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів класу робиться висновок стосовно класу вцілому. Дедукція та індукція взаємопротилежні методи пізнання.