4.3.Накопичення та використання органічних та мінеральних добрив

Органічним добривом є гній. Гній вважливим джерелом азоту, фосфору, калію, а також багатьох інших елементів живлення рослин, позитивно впливає на мікробіологічну діяльність в грунті, підвищує родючість.

Крім основних поживних елементів в гної є ферментативні і ростові речовини. Зберігають гній до внесення щільним (холодним) способом в штабелях або гноєсховищах. При такому зберіганні гній укладають в бурти висотою 1 м і шириною 3— м. Довжина бурта залежить від кількості гною. Кожний шар після укладення негайно ущільнюють. Висота ущільненого бурта повинна бути в межах 2—2,5  м. Після укладення останнього шару гною бурт закривають соломою і землею. Щільне зберігання гною дозволяє одержати напівперепрівший гній через 4 місяці після закладки. При такому зберіганні гною значно менше, ніж при інших способах, втрачається органічна речовина і азот.

При зберіганні гною в рихлих буртах проходить більша втрата азоту і органічної речовини. Тому під час літньої і осінньої вивозки гною, необхідно рівномірно розподіляти по полю і  негайно заорювати. Гній в купах дуже вивітрюється і пересихає, поживні речовини із нього вилуговуються дощовими і талими водами. Велика кількість гною вивозиться в поле в зимовий час. Такий гній необхідно укладати в штабеля шириною 3— м і висотою 1,5— м.

Розкидання гною з таких штабелів потрібно проводити перед оранкою. Під час зберігання в гної проходять за участю мікроорганізмів процеси розпаду твердих виділень тварин з утворенням більш простих мінеральних з'єднань і другорядні процеси синтезу. Аміачний азот втрачається, головним чином, при розкладанні сечі. Вона розкладається раніше і швидше, ніж інші складові частини гною. Гній вноситься, як основне добриво під зяблеву оранку або пар. Найбільший ефект від заорювання гною в парове поле під озиму пшеницю, а в умовах зволоження під картоплю і овочеві культури, а також під кукурудзу. Особливо ефективна сумісна заробка гною з мінеральними добривами в грунт або внесення їх разом у вигляді органомінеральнх компостів.

Мінеральні добрива —це промислові продукті або природні копалини, які містять елементи, необхідні для живлення рослин та підвищення родючості грунту. Їх отримують з мінеральних сполук шляхом хімічної або механічної переробки. Бувають прості та комплексні. Комплексні поділяються на змішані, складні та комбіновані.

Прості бувають азотні, фосфорні, калійні. Характеристика деяких представників цих добрив: NH₄NO₃ аміачна селітра, містить 34—% азоту. Половина азоту знаходиться в рухомій швидко засвоюваній формі —нітратній, а друга половина —в повільно та довго діючій, амонійній. Отримують шляхом нейтралізації газоподібним аміаком 45—%-го розчину азотної кислоти з послідовним упарюванням: NH₃ + HNO₃ -‑-> NH₄ NO₃.

(NH₄)SO₄ - сульфат амонія, містить 20,5—% азоту. Отримують при коксуванні, а саме уловленням сірчаною кислотою€аміаку і шляхом нейтралізації сірчаної кислоти аміаком. [Ca (H₂PO₄)₂ x H₂0 + H₃PO₄ + CaSO₄] —простий порошкоподібний або гранульований суперфосфат, містить 14—20% Р₂О₅. Отримують шляхом розкладання фосфоритів або апатитів сірчаною кислотою.

Ca₁₀(PO₄)6F₂ + 7H₂SO₄ + 3H₂O = 3 Ca(H₂PO₄)₂ x H₂O + 7CaSO₄ +2HF.

Фосфоритне борошно- містить 16—% Р₂О₅. Отримують шляхом помолу природніх фосфоритів.

Калімаг K₂SO₄ x 2MgSO₄ - містить 18—% К₂О. Отримують з лангбейніту після видалення з нього NaCl вилуговуванням.

Калімагнезія K₂SO₄ x MgSO₄ - містить 24—% К₂О і 11—% MgO. Отримують при обезводненні шеніту.

Більшість мінеральних добрив розчиняється в воді. Щоб уникнути втрат необхідно мати склади з водонепроникним покриттям, із щільними стінами і вентиляцією, цегляну чи асфальтовану підлогу. Склад повинен мати двоє воріт розміщених навпроти, а також вільну площу для підготовки добрив перед внесенням в грунт і пересування транспортних засобів. Гігроскопічні добрива у вологу погоду злежуються і втрачають свою розсипчатість. Тому вікна, двері складу за таких умов повинні бути закритими і добрива необхідно періодично перемішувати. Різні види добрив потрібно зберігати окремо в засіках, розділених перегородками, розміри і кількість яких залежать вид асортименту і кількості добрив, які поступають. Добрива, що поступають в заводській тарі, складають на дерев'яні щити в штабеля і зберігають до їх використання. Пошкоджені і підмочені мішки, а також добрива із підвищеною вологістю зберігають окремо від основної маси.

Ефективність удобрення залежить не тільки від кількості і якості добрив, але і від способу їх внесення в грунт. Існують два способи внесення добрив: суцільний та місцевий.

При суцільному внесенні застосовують відповідні розкидачі РУМ‑5 та ІРМГ‑4, тукові сівалки СЗ‑3,6. Місцеве внесення носить локальний характер розподілу добрив. Залежно від часу внесення добрив і призначення розрізняють: основне удобрення (до посіву), припосівне (під час посіву), підживлення (внесення добрив в період росту рослин).

Основне удобрення проводять розкидним способом з наступною заробкою добрив на повну глибину. Припосівне удобрення проводять під час посіву в рядки, лунки разом з насінням рядковими сівалками. Підживлення проводиться рядковими (в рядки, міжряддя) культиваторами-рослинопідживлювачами чи розкидним способом.