27. Зберігання банками векселів клієнтів

Комерційні банки можуть здійснювати за дорученням своїх клієнтів операції зберігання векселів, а саме: зберігання у схові; передача примірника переказного векселя, що призначається для акцепту, законному векселедержателю іншого примірника векселя; передача оригіналу векселя законному векселедержателю копії векселя; передача оригіналів, примірників і копій векселів іншій особі на умовах, зазначених довірителем. Зберігання векселів може здійснюватися у вигляді «відкритого» та «закритого» зберігання. При відкритому зберіганні векселів до банку подається супровідне до векселя доручення на зберігання, яке містить точні інструкції для банку щодо дій з векселями. При закритому зберіганні довірителю надається депозитне вічко у сховищі банку. При цьому не надається жодних інструкцій банку щодо дій з векселями. При зберіганні векселів банк бере на себе зобов'язання відповідати за знищення або псування векселів, при цьому гарантується повернення векселів такої самої якості, кількості і зовнішнього вигляду.

28.Емісійні операції банків

Емісійні операції банків на ринку цінних паперів можна систематизувати залежно від виду цінних паперів, що випускаються в обіг, а саме: - операції з випуску пайових цінних паперів (акцій або, інакше кажучи, інструментів власності); - операції з випуску боргових зобов’язань (облігацій, депозитних сертифікатів, вексeлів, комерційних цінних паперів або, інакше кажучи, інструментів позики); - операції з випуску похідних цінних паперів.    Банки, що створюються у формі акціонерних компаній (товариств), емітують акції (основний випуск) з метою формування статутного капіталу. Порядок емісії акцій і відповідно формування статутного капіталу залежить від форми організації банку.   Емісія акцій — це цілеспрямована й організована певним чином діяльність емітента.   Основні етапи емісійної діяльності: - прийняття рішення про емісію акцій; - державна реєстрація випуску акцій, а для відкритих акціонерних товариств також реєстрація інформації про випуск акцій; - опублікування відомостей відносно підписки на акції у засобах масової інформації; - виготовлення акцій (сертифікатів) у разі документарної форми випуску; - розміщення акцій на первинному ринку цінних паперів; - звіт про результати випуску акцій.   Розміщення акцій на ринку може здійснюватися безпосередньо емітентом (прямий продаж) або через професійних посередників ринку цінних паперів. В Україні поширенішим є прямий продаж акцій емітентом, зокрема і банками.    Крім емісії акцій з метою формування статутного капіталу, банки здійснюють також емісію акцій для досягнення ще декількох цілей, а саме: - збільшення статутного капіталу шляхом додаткового випуску акцій при незмінній номінальній вартості акцій; - розщеплення (поділ) або консолідації акцій при незмінному статутному капіталі; - реорганізації банку (наприклад, внаслідок злиття двох банків створюється новий банк, який має випустити свої акції. Акції банків, що злились, обмінюються на акції новоствореного банку.)    Емісія облігацій та інших боргових зобов’язань має для банків деякі переваги порівняно з емісією акцій. По-перше, проценти, які банки виплачують за зобов’язаннями, вираховуються з прибутку, що оподатковується. По-друге, боргові зобов’язання не надають їх власникам права голосу на зборах акціонерів. 

29. Інвестиційні операції банків з цінними паперами

   Цілі інвестиційної діяльності визначають форму інвестицій у цінні папери. Інвестиції можуть бути стратегічними і портфельними. Стратегічні інвестиції — це вкладання коштів у цінні папери конкретних емітентів. Мета стратегічних інвестицій — це формування контрольного пакету цінних паперів компанії (фірми) й управління її діяльністю. Портфельні інвестиції — це вкладання коштів у цінні папери різних видів, що належать різним емітентам, але управляються як єдине ціле. Мета портфельних інвестицій — це приріст капіталу на основі зростання курсової вартості портфеля й одержання прибутку від створення цінними паперами стабільних грошових потоків (дивідендів, процентів) при диверсифікації ризиків.    Формування цілей, визначення горизонту і форм інвестицій — це перший етап інвестування. Наступний етап — це інвестиційний аналіз. Найпоширенішими вважаються два напрями аналізу — фундаментальний і технічний.   Останній етап інвестиційного процесу — це оцінка ефективності інвестиційної діяльності банку і, зокрема, ефективності управління портфелем цінних паперів.     Банки для проведення операцій купівлі-продажу цінних паперів беруть участь у біржовій та позабіржовій торгівлі. Порядок проведення операцій на біржовому ринку регламентується нормативними документами відповідної біржі.      Порядок проведення операцій з цінними паперами в Позабіржовій фондовій торговельній системі (ПФТС) регламентується нормативними документами Асоціації цієї системи.

30. Заставні операції банків з цінними паперами

   Банки можуть використовувати цінні папери, що перебувають у їхній власності, як предмет застави, тобто як предмет забезпечення своїх зобов’язань за угодами при одержанні кредиту (рефінансування) від Центрального банку або на міжбанківському ринку. У світовій банківській практиці застава цінних паперів є однією з найпоширеніших форм забезпечення повернення кредиту, що пояснюється наявністю розвинутого фондового ринку й особливими властивостями цінних паперів як предмета застави, наприклад здатністю до тривалого зберігання, мінімальними витратами на зберігання.    Застава цінних паперів оформляється договором про заставу або заставним зобов’язанням. Власник цінних паперів (у даному випадку банк-позичальник) у відносинах застави є  заставодавцем. Передача цінних паперів заставодержателю (банку-кредитору) не означає, що йому переходить право власності. При виконанні своїх зобов’язань перед заставодержателем право власності на цінні папери залишається за заставодавцем. Згідно з законодавством заставодержатель (кредитор) має право в разі невиконання заставодавцем (позичальником) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення претензій із вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.    Заставні операції банків не мають самостійного значення. Вони є похідними від кредитних операцій і здійснюються банками для гарантування своєчасного і повного погашення кредиту.   Цінні папери можуть використовуватись банками як застава і при купівлі кредитів на закритих кредитних аукціонах, які НБУ почав проводити із середини 1994 р., використовуючи американську модель організації торгів.    Національний банк України може надавати комерційним банкам, які переведені у режим фінансового оздоровлення, стабілізаційні позики за умови їх забезпечення високоліквідними активами, у тому числі державними цінними паперами, або під гарантію чи поручительство інших фінансово стабільних банків. Стабілізаційна позика надається для оперативного забезпечення платоспроможності і ліквідності комерційного банку та виконання заходів фінансового оздоровлення.   Операція РЕПО (REPO, RP-repurchase agreement) — це фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частині цієї операції (стандартне РЕПО) одна сторона продає цінні папери іншій стороні. Водночас перша сторона бере на себе зобов’язання викупити вказані цінні папери у визначений термін або на вимогу другої сторони. Це зобов’язання на зворотну купівлю відповідає зобов’язанню на зворотний продаж, яке бере на себе друга сторона. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який повинна отримати сторона, що виступає покупцем цінних паперів (продавцем грошових коштів) у першій частині РЕПО. Ціна зворотного викупу являє собою суму первісної ціни продажу і деякого процента, що сплачується позичальником коштів. Ставка цього процента (ставка РЕПО) розраховується на основі року (365 днів), що дає певну підставу розглядати РЕПО як форму короткострокового кредиту, забезпеченого цінними паперами.