34. Образование смысловых фраз из начальных букв запоминаемой информации.

• Рифмизация.

• Запоминание длинных терминов или иностранных слов с помощью созвучных.

• Нахождение ярких необычных ассоциаций (картинки, фразы), которые соединяются с запоминаемой информацией.

• Метод Цицерона на пространственное воображение.

• Метод Айвазовского основан на тренировке зрительной памяти.

• Методы запоминания цифр:

• закономерности;

• знакомые числа.

• Способ связующих звеньев применим для запоминания имен и фамилий, названий книг, то есть для любых рядов слов.

• Способ образования структурных связей помогает запечатлеть информацию, для которой трудно образовать смысловые или ассоциативные связи.

35. Поняття про мислення. Функції мислення

Мислення- процес опосередкованого та узагальненого відображення предметів і явищ довкілля в їхніх істотних властивостях і зв’язках.

Мислення є узагальненим відображення дійсності. Мислення має активний, дійовий і цілеспрямований характер. Мислення нерозривно пов’язане з мовою та мовленням. Мислення має соціальну природу.

Є 4 основні фунції :

1.Розуміння. Г.С. Костюк зазначав, що процеси розуміння – це і є процеси нашого мислення, спрямованого на розкриття тих чи інших об’єктів у їхніх істотних зв’язках з іншими об’єктами, що досягається на основі включення нового знання у суб’єктивний досвід.

2.Розв’язання проблем і задач. Мислення виникає тоді, коли суб’єктивного досвіду для досягнення мети не вистачає, тобто в проблемній ситуації.

3.Цілеутворення. Утворення цілей становить процес породження нових цілей, що відбуваються у мисленні.

4.Рефлексія . Її розглядають як діяльність суб’єкта, що спрямована на усвідомлення способів і дій його пізнання.

36.Теорії мислення. Мислення як процес

Асоціаністична теорія . Перші уявлення про універсальні закономірності психічного життя пов’язували з утворення зв’язків(асоціацій). У 17 ст. вважали, що зв’язок, ланцюжок уявлень утворює думку. Мислення Часто ототожнювали з логікою, виділяли теоретичне мислення, яке часто неправомірно називали логічним.

Гештальтпсихологія. Її представники розглядали його як акт переструктурування ситуацій.

Біхевіорзим. Започаткував Дж.Уотсон на поч.20 ст. Він ототожнював його з внутрішнім мовленням або із засобами невербальної комунікації. Виділяв 3 форми мислення:

1. Просте розгортання мовленнєвих навичок

2. Розв’язування задач не нових, але таких, що зрідка трапляються

3. Розв’язування складних задач, що вимагають словесного вираження міркування перед виконанням певних дій.

Психоаналіз. Мислення розглядається у психоаналізі як мотиваційний процес

Теорія мотивації. Теорія мотивації досягнення пояснює реальний мотив як продукт інтеграції або навіть конкуренції двох тенденцій: суб’єкт боїться невдач та прагне пережити задоволення від успіху. На процес пізнання впливають різні мотиви, їхню ієрархічність вивчає пізнавальна теорія мотивації.

Гуманістична психологія. Досліджує мотиви само актуалізації.

Операціональна концепція інтелекту. Ж.Піаже розглядає мислення як біологічний процес.

Теорія онтогенетичного розвитку мислення. Мислення розгладалося як процес засвоєння дитиною суспільно-історично вироблених розумових дій та операцій.

Теорія мислення як системи опрацювання інформації. З появою електронно-обчислювальних машин виникло розуміння мислення як системи опрацювання інформації.

Діяльнісна теорія мислення. Його розглядають як процес та як діяльність. Діяльнісний підхід дає змогу розглядати мисленнєву діяльність як умову само здійснення особистості.