1  Шпунтове огородження; 2 – ростверк; 3 – тіло опори; мт3 – пункт разбивочної мережі;

 і   кути орієнтування відрізків x й d щодо напрямку на пункт МТ3

Для визначення положення центра опори Про можливий і такий прийом. По координатах крапок P, O і МТ3 обчислюють кут β і відстань d. Відклавши від напрямку на пункт МТ3 кут β, а потім відстань d, знаходять положення крапки O.

Необхідні для реалізації методу редукування координати наближеної крапки P звичайно визначають за допомогою зарубок.

Пряма кутова зарубка. Для визначення координат крапки P₂ на пунктах разбивочной мережі 1 й 2 (мал. 10..3, а), координати яких x₁, y₁, x₂, y₂ відомі, вимірюють кути ₁ й ₂. Шукані координати обчислюють по формулах, наведеним у ч. I, п. 6.5.

Середню квадратическую погрішність визначення положення крапки прямою кутовою зарубкою обчислюють по формулі

де m_ – середня квадратическая погрішність виміру кута, виражена в секундах, і  = 206265 – число секунд в одному радіані.

а)

б)

1

2

1

2

3

Рис. 9.3 Визначення координат точок зарубками:

а – пряма кутова й полярна зарубки; б – зворотна кутова зарубка

Полярна зарубка. Для визначення координат точки Р₁ (див. мал. 9.3, а) на пункті 1 вимірюють кут β і відстань d. Координати крапки Р₁ обчислюють по формулах:

; ,

де дирекционный кут .

Точність визначення положення полярною зарубкою оцінюють середньої квадратической погрішністю, що обчислює по формулі

,

де m_d  середня квадратическая погрішність виміру відстані.

Зворотна кутова зарубка. У точці Р (мал. 9.3, б) вимірюють горизонтальні кути ₁ й ₂ між напрямками на пункти разбивочной мережі 1, 2, 3. Координати крапки Р можна обчислити по формулах, наведеним у ч. I, п. 6.5 або по формулах:

k₁=(x₂  x₁)ctg₁+(y₂y₁); k₂=(y₂  y₁)ctg₁  (x₂x₁);

k₃=(x₃  x₁)ctg₂+(y₃y₁); k₄=(y₃  y₁)ctg₂  (x₃x₁);

x_p = x₁ + x_1.P; y_p = y₁ + x_1.P tg_1.P.

Середню квадратическую погрішність визначення положення крапки зворотною кутовою зарубкою обчислюють по формулі

Комбіновані зарубки. Крім названих видів зарубок, застосовують й інші зарубки з іншими комбінаціями кутових і лінійних вимірів.

Для визначення координат точки досить виміряти два елементи (кута або відстані), як це й виконується в кожній зарубці. Але для виявлення можливих грубих помилок при вимірах і підвищення точності визначення координат однією зарубкою не обмежуються й вимірюють надлишкове число кутів і відстаней. Спільну обробку таких вимірів виконують методом найменших квадратів, що забезпечують обчислення координат з мінімальними середніми квадратическими погрішностями. Існують програми для таких обчислень, ними, зокрема, оснащені сучасні електронні тахеометри.

Винос оцінок на опори виконують методами геометричного або тригонометричного нівелювання. При передачі оцінки в котлован або на верхні частини опори використають вертикально підвішену рулетку з вантажем 10 кг або ручний безвідбивний далекомір. Способи виконуваних при цьому вимірів викладені в п. 14.3. Для контролю висоту кожної крапки визначають не менш чим від двох реперів геодезичної разбивочной мережі.

Після спорудження кожного елемента опори виконують його планово-висотну виконавчу зйомку, у результаті якої встановлюють точність виконання проекту.