
- •В.А. Волощук, а.К. Денісов, і.П. Трофимчук котельні установки промислових підприємств Навчальний посібник
- •1. Загальна технологічна схема котельної устаноки. Загальні характеристики котлів. Конструкції котлів та парогенераторів
- •1. 1. Загальна технологічна схема котельної установки
- •1.2. Схема барабанного котла з природною циркуляцією
- •1. 3. Загальні характеристики котлів
- •1. 4. Котли з природною циркуляцією низького та середнього тиску
- •1. 5. Енергетичні котли з природною циркуляцією
- •1. 6. Прямотечійні котли
- •1. 7. Конструкції водогрійних котлів
- •1.8. Конструкції парогенераторів аес
- •2. Матеріальний баланс процесу горіння палива. Матеріальний баланс середовища, що нагрівається
- •2.1. Матеріальний баланс процесу горіння палива
- •2.2. Визначення кількості повітря, що необхідне для горіння
- •2.3. Кількість продуктів згорання
- •2.4. Ентальпія продуктів згорання
- •2.5. Матеріальний баланс середовища, що нагрівається
- •Приклади розв’язування задач
- •Об’єми газів, об’ємні долі трьохатомних газів
- •3. Тепловий і ексергетичний баланси котла
- •3.1. Загальне рівняння теплового балансу
- •3.2. Корисно витрачена на виробництво пари теплота
- •3.3. Витрата палива і ккд котла
- •3.4. Втрати теплоти в котельному агрегаті
- •3.5. Втрати теплоти від неусталеного теплового стану котла. Залежність ккд котла від навантаження
- •3.6. Ексергетичний| баланс котла
- •Приклади розв’язування задач
- •4. Спалювання твердого палива в котлоагрегаті
- •4.1. Класифікація топок і загальні|спільні| характеристики процесів
- •4.2. Немеханізовані, напівмеханізовані та механічні топки для спалювання твердого палива в щільному шарі
- •4.3. Механізовані шарові топки
- •4.4. Топки з киплячим шаром
- •4.5 Особливості спалювання твердого палива у пилоподібному стані
- •4.6. Основні схеми пилоприготування
- •4.7. Класифікація і схеми пиловугільних пальників
- •4.8. Показники роботи топкових пристроїв
- •5. Спалювання газоподібного палива в котлоагрегаті
- •5.1. Спалювання газоподібного палива. Загальні положення
- •5.2. Принципи організації спалювання газового палива
- •5.3. Топки, класифікація пальників для газоподібного палива
- •5.4. Спалювання газоподібного палива з|із| низькою теплотою згоряння
- •5.5. Спалювання газоподібного палива з|із| високою теплотою згоряння
- •5.6. Спалювання газу разом |спільне|з|із| іншими видами палива
- •5.7. Експлуатація газових топок. З|утворенню|меншення шкідливих викидів
- •5.8. Особливості розрахунку газових пальників і топок
- •6. Спалювання рідкого палива в котлоагрегаті
- •6.1. Спалювання рідкого палива. Загальні положення|спільні|
- •6.2. Схеми розпилювання рідкого палива. Мазутові форсунки
- •7. Випарні поверхні нагріву котлоагрегатів
- •8. Пароперегрівники. Регулювання температури пари
- •8.1. Призначення і класифікація пароперегрівників
- •8.2. Конструкція і компоновка пароперегрівника
- •8.3. Конвективні пароперегрівники
- •8.4. Радіаційні і ширмові пароперегрівники
- •8.5. Регулювання температури пари
- •9. Економайзери та повітропідігрівники
- •9.1. Економайзери
- •9.2. Повітропідігрівники
- •10. Каркас і обмурівка котлоагрегату
- •10.1. Каркас котлів
- •10.2. Призначення обмурівки і вимоги до неї
- •10.3. Конструкція обмурівки
- •10.4. Тепловий розрахунок обмурівки
- •11. Теплообмін в елементах котла
- •11.1. Теплообмін в елементах котла, загальні положення
- •11.2. Теплообмін в топці
- •11.3. Розрахунок теплообміну в топці
- •11.4. Теплообмін у конвективних поверхнях нагріву
- •11.5. Інтенсифікація радіаційного і конвекційного теплообміну
- •12. Водний режим і якість пари котлів
- •12.1. Утворення накипу і вимоги до живильної води
- •12.2. Системи підготовки живильної води
- •12.3. Водний режим і продування котла
- •12.4. Сепарація і промивка пари
- •13. Аеродинаміка та гідродинаміка котла
- •13.1. Системи газоповітряного тракту
- •13.2. Аеродинамічні опори
- •13.3. Аеродинаміка димової труби
- •13.4. Вибір вентилятора і димососа
- •13.5. Характеристика і режими роботи випарних систем
- •13.6. Гідродинаміка в елементах парогенераторів із природною циркуляцією
- •13.7. Режим, структура і характеристики потоку робочого тіла
- •13.8. Гідродинаміка котлів із природньою циркуляцією
- •13.9. Схема розрахунку циркуляції
- •14. Абразивний знос, корозія, забруднення і очистка поверхонь нагріву
- •14.1. Абразивний знос
- •14.2. Корозія металу елементів котла
- •14.3. Високотемпературна корозія зовнішніх поверхонь нагріву
- •14.4. Низькотемпературна корозія зовнішніх поверхонь нагріву
- •14.5. Корозія металу внутрішніх поверхонь нагріву
- •14.6. Забруднення поверхонь нагріву
- •14.7. Очищення зовнішніх поверхонь нагріву від забруднень
- •15. Захист навколишнього середовища від шкідливих викидів при роботі котлоагрегатів
- •15.1. Вміст шкідливих домішок в продуктах згоряння
- •15.2. Золовловлювання
- •15.3. Очищення продуктів згоряння від оксидів сірки
- •15.4. Очищення продуктів згоряння від оксидів азоту
- •16. Експлуатація котлів
- •16.1. Організація управління котлами
- •16.2. Експлуатація котлів
- •16.3. Показники роботи котельних установок
- •Контрольна тестова програма Знайдіть одну правильну відповідь.
- •9.Чим обумовлені втрати теплоти від хімічної неповноти згоряння:
- •10. Чим обумовлені втрати з фізичною теплотою золи і шлаку:
- •Термінологочний словник
- •Предметний покажчик
- •Літератрура
9.2. Повітропідігрівники
Для підігріву повітря в котлах застосовують два типи повітропідігрівників: рекуперативні і регенеративні. В рекуперативному повітропідігрівнику теплота продуктів згорання передається безперервно повітрю через стінку, що розділяє теплоносії. В регенеративному повітропідігрівнику теплота передається металевій насадці, яка періодично нагрівається продуктами згорання, а потім віддає акумульовану в ній теплоту повітрю, що нагрівається. Повітропідігрівники сприймають 7 – 15 % теплоти палива, що віддається продуктами згорання в котлі.
Переважно застосовуються трубчасті рекуперативні повітропідігрівники з вертикальним розташуванням труб. Швидкість газів в них приймається рівною 10 - 14 м/с, повітря – 6 – 8 м/с. Продукти згорання проходять усередині труб, повітря омиває їх зовні поперечним потоком (рис. 9.4). Такі повітропідігрівники виготовляють із сталевих труб із зовнішнім діаметром 30 – 40 мм при товщині стінки 1,2 – 1,5 мм. Кінці труб приварюють до трубних решіток і розташовують в шаховому порядку. Для отримання необхідної швидкості руху повітря трубну систему по висоті розділяють проміжними решітками на декілька ходів. Для перепуску повітря з одного ходу в інший встановлені короби. Повітропідігрівники ззовні мають сталеву обшивку і опираються нижньою трубною дошкою на раму, з’єднану з каркасом котла. Трубна система при нагріванні розширюється вгору, і верхня трубна дошка з'єднується з газоходом лінзовим або набивним компенсатором, що забезпечує вільне термічне розширення повітропідігрівника без присмоків повітря. Повітропідігрівники виконують з ряду секцій, зручних для монтажу і транспортування, які встановлюють один біля одного, заповнюючи весь перетин газоходу. При спалюванні багатозольного палива для оберігання верхніх кінців труб від абразивного зносу в них вварюють трубки завдовжки 150…200 мм. При температурі продуктів згорання більше 500 °С верхні трубні дошки покривають теплоізоляційною масою. Застосовують однопотокову і двохпотокову схеми підведення повітря у повітропідігрівник. У повітропідігрівниках котлів малої і середньої потужності застосовують однопотокову схему підведення повітря по його широкій стороні.
У котлах великої потужності висота одного повітряного ходу досягає великих розмірів. У них кількість ходів повітря в кожній ступені повітропідігрівника зменшується. Двохпотокова схема підведення повітря дозволяє зменшити висоту ходу і збільшити кількість ходів при меншій кількості рядів трубок і відповідно зменшити опір по ходу повітря та підвищити температурний напір у повітропідігрівнику. Застосування двохпотокової схеми підведення повітря і труб малого діаметру з малим кроком дозволяє створити достатньо компактні повітропідігрівники.
Рис. 9.4. Трубчастий повітропідігрівник
1 – сталеві труби 40×1,5 мм; 2 і 6 – верхня і нижня трубні решітки товщиною 20—25 мм; 3 – компенсатор; 4 – повітроперепускний короб; 5 – проміжна трубна дошка; 7 і 8 – опорні рами і колони
Трубчасті повітропідігрівники прості по конструкції, надійні в роботі і герметичніші ніж інші системи повітропідігрівників. Недоліком трубчастих повітропідігрівників є відносно великі питомі витрати металу G/Q і питомий об'єм V/Q. За наявності низькотемпературної і високотемпературної ступенів повітропідігрівника, кожна ступінь розраховується окремо.
Регенеративний повітропідігрівник представляє собою барабан, що обертається, з набивкою тонкими сталевими гофрованими і плоскими листами, створюючи канали малого еквівалентного діаметру (dэ = 4÷5 мм) для проходу повітря і продуктів згорання. Набивкою, яка служить поверхнею теплообміну, заповнюється порожнистий ротор, розділений суцільними перегородками на ізольовані один від одного сектори (рис. 9.5).
Рис. 9.5. Регенеративний повітропідігрівник
1 – вал ротора; 2 – підшипники; 3 – електродвигун; 4 – набивка; 5 – зовнішній кожух; 6 і 7 – радіальне і периферійне ущільнення;
8 – вихід повітря
Ротор повільно (з частотою обертання 2—6 об/хв) обертається в нерухомому корпусі. Корпус розділений на дві частини секторними плитами. У одну з них через горловину надходять продукти згорання, в іншу – повітря. Рух потоку газу і повітря роздільний і неперервний. При неперервному обертанні ротора його металева набивка поперемінно проходить через ці потоки. Спочатку теплота газів акумулюється, а потім віддається повітрю.
Цей процес повторюється, і в результаті організовується безперервний нагрів повітря. Взаємний рух потоків продуктів згорання і повітря протитоковий. Площа поверхні нагріву 1 м3 набивки складає 200 – 250 м2. Тривалість перебування набивки в газовому і повітряному потоках становить менше 30 c. Товщина листів набивки 0,6 – 1 мм. Потужність електродвигуна для приводу ротора повітропідігрівника 3 – 5 кВт. Регенеративні повітропідігрівники вказаної конструкції відрізняються малим значенням величин V/Q, G/Q і A/Q. Недоліками регенеративних повітропідігрівників є підвищене перетікання повітря в газове середовище (до 10 %), що збільшує втрату теплоти з відхідними газами, а так само наявність елементів, що обертаються. При необхідності підігріву повітря до вищої температури повітропідігрівник виконують комбінацією регенеративного повітропідігрівника з підігрівом в ньому повітря до 250…300 °C і трубчастого, в якому завершується підігрів повітря до вищої температури (рис. 9.6).
Рис. 9.6. Схема установки комбінованого рекуперативного і регенеративного повітропідігрівника 1 – топка; 2 – екрани; 3 – фестон; 4 – ширмовий пароперегрівник; 5 – конвективний пароперегрівник; 6 – економайзер I ступені; 7 – те ж II ступені; 8 – регенеративний повітропідігрівник I ступені; 9 – рекуперативний трубчастий повітропідігрівник II ступені
Теплота, що передається повітрю у повітропідігрівнику визначається за формулою, кДж/кг
,
(9.4)
де
-
відношення кількості повітря за
повітропідігрівником до теоретично
необхідного;
-
частка рециркулюючого повітря у
повітропідігрівнику;
,
- відповідно ентальпії теоретично
необхідного для спалювання палива
повітряна виході з повітропідігрівника
і на вході в нього, кДж/кг;
- присмок
повітря у повітропідігрівники.
Питання для самоперевірки
Описати конструктивні та компоновочні рішення при влаштуванні економайзерів.
Описати конструктивні особливості рекуперативних повітропідігрівників.
Описати конструктивні особливості регенеративних повітропідігрівників.
Дати порівняльну характеристику рекуперативних і регенеративних повітропідігрівників.