2. Методи, прийоми і принципи навчання дітей дошкільного віку фізичних вправ

Принципи – це виражені об'єктивні закономірності, які визначають систему вимог щодо організації, змісту та методики навчання.

Принцип виховуючого навчання. Цей принцип відображає необхідність забезпечити у процесі фізичного виховання створення найбільш сприятливих умов для формування моральних та вольових рис характеру як основи повсякденної поведінки дітей.

Принцип свідомості та активності передбачає взаємозв'язок педагогічного керівництва процесом фізичного виховання з свідомістю та активною руховою діяльністю дітей.

Принцип наочності. Навчання руховим діям починається з чуттєвої сторони – "живого споглядання". Образ руху, що вивчається формується у дитини за участю органів зору, слуху, вестибулярного апарату, рецепторів м'язів та ін. Доповнюючи одне одного почуття створюють комплексне і більш чітке уявлення про вправу, що вивчається.

Принцип доступності та індивідуалізації. Процес формування рухових навичок та розвиток фізичних якостей здійснюється у відповідності з врахуванням вікових та статевих особливостей, стану здоров'я дитини та її рухової підготовленості.

Принцип систематичності та послідовності. Реалізація даного принципу передбачає використання комплексу організаційних форм та засобів фізичної культури при вирішенні завдань з фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Принцип міцності. Одним з основних завдань навчально-виховного процесу у дошкільному закладі є отримані дітьми міцні знання, уміння та навички, які можуть бути застосовані ними у практиці.

Метод – це система послідовних способів взаємопов'язаної діяльності педагога та дітей, яка спрямована на досягнення поставлених завдань навчання.

У відповідності з дидактичним завданням та умовами навчання кожним метод реалізується за допомогою методичних прийомів, що входять до складу даного методу.

Методичний прийом – це частина методу, яка спрямована на реалізацію методу у відповідності з конкретним завданням навчання.

У процесі фізичного виховання дошкільного віку застосовується три групи методів навчання: наочні, словесні та практичні.

Наочні методи переважно базуються на "живому спогляданні" сприйманні дійсності через орган чуття (зір та слух), на свідомому відображенні цієї дійсності у вигляді образів рухових дій, предметів тощо

Показ рухових дій вихователем або за його завданням ким-небудь з дітей є найбільш поширеним методом навчання. В основі його покладено наслідування. Показ рухів буває: злитий, розчленований, імітаційний, дзеркальний та ін. Злитий спосіб показу застосовується для того, щоб дати дітям загальне уявлення про техніку рухової дії і являє собою бездоганне виконання запропонованого для вивчення руху. Розчленований показ характеризується тим, що вихователь, виконуючи рух, виділяє головну фазу чи елемент руху, щоб зосередити на них увагу дітей. Імітаційний показ враховує, що дошкільникам притаманне наслідування, бажання копіювати те, що вони спостерігають, про що йому розповідали, читали. Дзеркальний показ доцільно застосовувати при вивченні дітьми нескладних, в основному, загальнорозвиваючих вправ. Вихователь стоячи обличчям до дітей пропонує їм виконати рух ліворуч, а сам виконує його праворуч. Наприклад, показує нахил уліво, а діти виконують у правий бік.

Демонстрація наочних посібників створює додаткові можливості для сприйняття дітьми рухових дій за допомогою предметного зображення.

Діафільм, незважаючи на певні технічні труднощі для його демонстрації у педагогічному процесі, має значні дидактичні можливості, їх доцільно показувати у вільний від занять час. Дивлячись діафільм, діти уточнюють свої уявлення про рухи й більш правильно виконують їх під час занять з фізичної культури.

Предметні посібники мають порівняно обмежені дидактичні можливості. Об'ємні та плоскосні шарнірні моделі (ляльки) дозволяють демонструвати рухи окремих частин тіла, траєкторії та амплітуди рухових дій.

Звукові та зорові орієнтири створюють певні сигнали для початку та закінчення рухової дії, допомагають дітям засвоїти найбільш важкі елементи техніки, задають певний темп рухів, напрямок, амплітуду та ін.

Словесні методи Ця група методів ґрунтується переважно на словесних поняттях про рухові дії.

Розповідь відноситься до монологічного способу викладу навчального матеріалу в оповідній формі і застосовується вихователем під час навчання нових фізичних вправ та організації ігрової діяльності. Пояснення – це стисле, зрозуміле і образне розкриття техніки виконання рухової дії, що поєднується з показом дітям засвоюваного руху. Бесіда застосовується переважно у старших дошкільників у вигляді запитань і відповідей, коли вихователь з'ясовує інтереси дітей, їх знання, ступень засвоєння техніки виконання певних вправ, правил рухливої гри. Вказівка – це короткий, чіткий, без зайвих пояснень вислів вихователя щоб уточнити завдання, нагадати основні елементи руху, запобігти помилкам або виправити її. Оцінка є результатом аналізу вихователем виконання рухової дії. Команда – це наказ виконувати або припинити певні рухові дії. Розпорядження – це наказ висловлений у довільній формі, коли діти ще не спроможні виконувати команди, їх формулює сам вихователь. Підрахунок дозволяє задавати дітям необхідний темп виконання рухової дії.

Практичні методи Метод розучування вправи по частинах полягає в тому, що дітей навчають рухової дії по елементах. Він використовується переважно під час вивчення складних рухових дій, таких як стрибки з розбігу, плавання, ходьба на лижах та ін.

При застосуванні цілісного методу навчання фізичну вправу вивчають повністю. Це стосується порівняно нескладних щодо координації рухових дій або тих, окремі фази яких не можна вичленити (вправи з рівноваги, пролізання в обруч, підлізання під дугу та ін.).

Практична допомога під час навчання рухових дій застосовується для уточнення положень окремих частин тіла, з метою створення правильних м'язових почуттів та подолання почуття страху.

Ігровий метод широко застосовується в процесі навчання дітей різних вікових груп фізичним вправам та для розвитку в них рухових якостей. Цей метод має багато рис, що характерні для рухливої гри, як засобу фізичного виховання дошкільників. Однак гра є також ефективним методом навчання та виховання дітей.

Змагальний метод застосовується для удосконалення рухових дій у дітей старших дошкільних груп. Він має багато спільного з ігровим методом.

3. Загальна характеристика засобів фізичного виховання дітей дошкільного віку

Успішне вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку залежить від поєднання різноманітних засобів, які розподіляються на такі види: фізичні вправи, що застосовуються у гімнастиці, спорті, грі та туризмі, оздоровчі сили природи (повітря, сонце, вода) та гігієнічні фактори.

Фізичні вправи – є основним засобом фізичного виховання людей різного віку. За їх допомогою вирішуються завдання спрямовані на всебічний фізичний розвиток дітей; формуються вміння та навички у таких життєво важливих рухах, як ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння, розвиваються фізичні якості (спритність, швидкість, сила, гнучкість, витривалість).

В основу з найбільш загальних класифікацій покладено система засобів фізичного виховання та методи їх застосування: гімнастика, ігри, спорт та туризм.

Гімнастика – один з найбільш поширених засобів фізичного виховання. Специфічною особливістю гімнастики є можливість вибірково впливати на різні частини тіла, окремі м’язові групи та суглоби; чітко дозувати фізіологічне навантаження; застосовувати різноманітні вправи з використанням посібників та гімнастичного інвентарю; виконувати вправи під музику.

Спорт пред’являє високі вимоги до фізичних та морально-вольових якостей людини. Тому він доступний лише після досягнення певного віку та при умові відповідної фізичної підготовки

Рухливі ігри – один з найпоширеніших засобів фізичного виховання. Вони сприяють удосконаленню вмінь та навичок основних рухів, розвивають ці якості, позитивно впливають на функцію серцево-судинної, дихальної систем.

Туризм – це різноманітні за формою, змістом та тривалістю походи та подорожі, які спрямовані на активний відпочинок, пізнання рідного краю, на всебічний фізичний розвиток та загартування дітей.

Оздоровчі сили природи (повітря, сонце, вода) широко використовуються для зміцнення здоров’я та загартування організму дитини. У дошкільних закладах застосовують два види загартовуючих заходів: у повсякденному житті дітей та спеціальні загартовуючі процедури. Загартуванню у повсякденному житті сприяють раціонально підібраний одяг і взуття, постіль; оптимальний температурний режим, застосування щоденної аерації (провітрювання), використання прохолодної води для миття рук, ніг, обличчя, полоскання рота, горла.

Спеціальні загартовуючі процедури проводяться в певний час дня та при відповідних умовах. До них відносяться: повітряні і сонячні ванни, різноманітні водні процедури, денний сон на відкритому повітрі та ін.

Ці засоби широко використовуються також у поєднанні з фізичними вправами, наприклад, повітряні ванни під час ранкової гімнастики, водні процедури (душ) після занять фізичною культурою (влітку) тощо.

Гігієнічні фактори (режим занять, відпочинку, їжі, гігієна одягу фізкультурного обладнання та ін.) – є своєрідним засобом фізичного виховання. Створення відповідних умов у дошкільному закладі, що задовольняє всі вимоги гігієни, раціональне харчування, особиста гігієна правильний режим праці і побуту – необхідні умови для нормального розвитку дітей.

Дотримання вимог гігієни в процесі фізичного виховання (чистоти приміщення, фізкультурного обладнання, спортивного одягу взуття, створює певні передумови позитивного впливу фізичних вправ на організм дитини.