- •1.Історія як наука.
- •2.Процес формування цивілізації на території України. Первісні люди та їх занаття.
- •3. Процес формування сім’ї та її зародження. Становлення родоплеменних відносин.
- •4. Неслов’янські племена на території сучасної україни.
- •5. Передумови та причини давньогрецької колонізації Пн Причорномор’я. Античні держави Пн Причорномор’я.
- •7. Покажіть процес державотворення східних слов’ян у іv-іх ст. Соціально-економічні та політичні аспекти розвитку.
- •10. Розкрийте причини занепаду, роздробленості і падіння Давньоруської Української держави. Кінець хі – середина хііі ст. Монголо-татарська орда. Героїчна оборона і падіння Києва.
- •14. Розкрийте передумови та причини приєднання українських земель до складу Великого князівства Литовського та покажіть ставлення українців до литовських представників.
- •15. Дайте оцінку політичному та соціально-екомічному становищу українських земель у складі Великого Князівства Литовського.
- •16. Проаналізуйте претензії сусідніх держав на українські землі в хiv-XV ст. Польщі, Угорщини, Литви, Молдавії, Туреччини, Московії, Кримського ханства.
- •19. Берестейська унія та її роль в церковному житті України.
- •20. Гетьманська держава її структура та особливості.
- •22. Розкрийте хід та зміст воєнно-політичних подій на Україні в 1650-1653 рр.
- •23. Переяславська Рада та її значення для історичної долі України.
- •28. Розкрийте суспільно-політичне становище України в 2 пол. 60-х – першій пол. 80-х. Р.
- •32. Розкрийте головні засади внутрішньої та зовнішньої політики гетьмана і. Мазепи. Північна війна і участь в ній козацьких військ. Наслідки
- •33. Гетьманування і. Скоропадського. Пилип Орлик і його конституція.
- •35. Розкрийте процес ліквідації Гетьманщини і покажіть її місце та роль в історії українського народу
- •36. Покажіть розвиток української культури в п пол. XVII – поч. Хviii ст
- •38. Територіально-адміністративний поділ та політичне становище України в і пол. Хіх ст.
- •39. Охарактеризуйте соціально-економічне становище українських земель в і пол. Хіх ст. Криза феодальних відносин та розвиток капіталістичних.
- •40. Розкрийте участь України у французько-російській війні та покажіть ставлення українських кіл до нашестя Наполеона. Післявоєнна доля українських козаків та добровольців
- •46. Конституювання, внутрішня і зовнішня політика Центральної Ради, місце в українській історії.
- •47. Охарактеризуйте гетьманську державу п. Скоропадського та оцініть головні засади внутрішньої та зовнішньої політики гетьманщини.
- •55. Голодомор 1932-33 рр. На Україні. Наслідки та історичні уроки
- •60. Розкрийте особливості німецько-фашистського окупаційного режиму на Україні та оцініть його наслідки та уроки для українського народу.
- •62. Дайте оцінку діяльності оун в умовах Другої св. Війни.
- •65. Дайте оцінку особливостям відбудовчих процесів та соціально-економічних перетворень в західних областях України в після воєнний період.
- •67. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного життя в срср в середині 50-х – середині 60-х р..
- •68. Розкрийте суспільно-політичне становище України в 2 пол. 60-х – першій пол. 80-х. Р.
- •69. Початок національно-державного відродження українського народу в період перебудови радянського суспільства.
- •73. Україна в снд на великій міжнародній арені.
- •74. Провідні політичні партії незалежної України та їх погляди на сучасне і майбутнє держави.
19. Берестейська унія та її роль в церковному житті України.
Укладення Берестейської унії спричинило розкол між прихильниками православної і грекокатолицької церков в українському суспільстві. Одразу після укладення унії, 15 грудня 1596 р., король Сиґізмунд ІІІ видав універсал із вимогою до всього православного духівництва й віруючих визнати унію. Користуючись «правом патронату», він роздавав єпископські кафедри тим, хто визнав унію, фактично ліквідувавши православну ієрархію. На місцях у православних силою відбирали церкви й монастирі та передавали грекокатоликам. Проте православні чинили опір цьому. Так, коли 1599 р. король призначив грекокатолицького митрополита Іпатія Потія архімандритом Києво-Печерської лаври, міщани й козаки не пустили його до монастиря. 1609 р. озброєні кияни напали на Видубицький монастир, де сховався намісник грекокатолицького митрополита Антоній Грекович. Їхні дії перешкодили останньому, незважаючи на підтримку влади, захопити Софійський собор і Києво-Печерську лавру. У 1618 р. козаки втопили Грековича у Дніпрі. Дії міщан підтримував київський воєвода князь К.-В. Острозький. Унаслідок боротьби православної шляхти на сеймі Речі Посполитої Сиґізмунд ІІІ офіційно визнав Києво-Печерську лавру за православними.
Київська митрополія фактично розкололася на визнану польською владою грекокатолицьку («з’єднану») і нелегальну, не визнану владою й патронамикатоликами, православну («нез’єднану») церкви. У цих умовах православна церква в Україні вистояла завдяки підтримці віруючих. На захист православ’я піднялися братства. Братчики складали колективні протести проти протиправних дій грекокатоликів та їхніх протекторів на сеймики й Вальний Сейм Речі Посполитої, вели процеси за церковне майно й подавали відповідні матеріали сеймовим послам. Підставою для їхніх дій і виступів на захист православ’я представників інших верств була традиція гарантування королями Речі Посполитої права на свободу совісті в межах своєї держави.
У травні 1599 р. за ініціативою Віленського братства було укладено союз між православними і протестантами для спільного захисту своєї свободи віросповідання.
Активно вела боротьбу за свої права українська православна шляхта на сеймах Речі Посполитої. Це був єдино можливий законний шлях за відновлення православної церкви. 1601 та 1603 рр. православні посли разом із протестантами зірвали роботу сеймів. Після участі української шляхти у збройному виступі проти короля (1606—1607 рр.) сейм прийняв рішення, що православним не повинно чинитися перешкод у відправі богослужінь, і підтвердив права та привілеї церковних православних братств. 1609 р. сейм визнав існування в Речі Посполитій як грекокатолицького, так і православного духівництва. Утиски будь-кого з них повинні були каратися на державному рівні. Важливе значення мало прийняте в 1618 р. рішення сейму, що нікого не можна силою примушувати змінювати віру.
Проте здобутки в сеймовій боротьбі відрізнялися від стану православної церкви на місцях. Проти православних, як і раніше, чинили свавілля й примус: монастирі й церкви силою передавали грекокатоликам, обмежували в правах православну шляхту, не допускали до участі в роботі магістратів православних міщан.