10. Розкрийте причини занепаду, роздробленості і падіння Давньоруської Української держави. Кінець хі – середина хііі ст. Монголо-татарська орда. Героїчна оборона і падіння Києва.

Період занепаду та розпаду державності(друга третина 12ст.-перша половина 13ст.) характеризується загостренням міжусобної боротьби, посиленням нападів кочовиків, економічним застоєм. Занепад Києва почався з розгрому міста в 1169р. військами володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського. Серед причин занепаду Київської Русі можна назвати такі: надто великі для середньовіччя розміри держави за відсутності захищених природних кордонів, надзвичайна родючість земель, що притягувала завойовників; розвоток вотчинного землеволодіння, княжі чвари та міжусобиці; слабкість державного устрою, невпорядкованість права успадкування великокнязівського престолу за наявності величезної кількості нащадків; татаро-монгольська навала. Причинами роздробленості можна вважати: удільні князівства перетворилися на політично незалежні від Києва території Удільні князівства видавали закони, карбували монети, в удільних князівствах відбувався розвиток ремесел, торгівлі, розквітали міста, створювалися великі князівські дружини для охорони уділів. Військова незалежність від Києва. Слабкі територіальні та економічні зв’язки.

Монголо-татари

У 1222 році монголо-татарський загін перейшов 0%9A%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B7"Кавказ і напав на половців. Половецький хан 0%9A%D0%BE%D0%B1%D1%8F%D0%BA&action=edit&redlink=1"Кобяк звернувся по допомогу до кількох руських князів, що підтримали його. У 1223 році об'єднані русько-половецькі сили зустрілися біля річки 0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B8%D0%BA_%28%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0%29"Калки з монголо-татарами й у жорстокій 0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%86%D1%96"битві зазнали страшної поразки. Але монголи, надто розпорошивши свої сили, вирішили не користатися з цієї перемоги й повернули назад, додому. Руські князі швидко забули цей катастрофічний випадок, знову поринувши у внутрішні чвари. Проте у 1237 році на кордонах Русі з'явилося сильне монголо-татарське військо на чолі з онуком Чингісхана 0%91%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B9"Батиєм. Військо зруйнувало міста 0%A0%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%8C"Рязань, 0%A1%D1%83%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C"Суздаль і 0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80"Володимир, а у 1240 році дійшло до Києва. Хоча місцевий князь 0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE"Михайло втік, городяни на чолі з 0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%84%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&action=edit&redlink=1"воєводою Дмитром, що його послав 0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE_%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"Данило Галицький, вирішили оборонятися від нападників. Облога міста була тривалою й жорстокою, й навіть коли монголо-татари подолали міські мури, бої точилися за кожну вулицю й за кожний будинок. На початку грудня 1240 році Київ упав під ударами монголо-татар.

11. Охарактеризуйте культурну спадщину давньоруської Української держави. Давньоруське літописання. “Слово о полку Ігоревім”. Релігія. Будь-яка дискусія про культуру середньовічного суспільства зосереджується насамперед на його релігійних віруваннях та інститутах. В історії Київської Русі маємо дві окремі релігійні, а відтак і культурні епохи. До 988 року засобом задоволення духовних потреб східних слов'ян був 0%90%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D0%B7%D0%BC"анімізм, у засаді якого лежало обожнення сил природи та поклоніння духам предків. Найвищим божеством у 0%AF%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE"язичницькому 0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BE%D0%BD"пантеоні вважався 0%9F%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%BD"Перун — бог грому і блискавки, аналогічний скандинавському богові 0%A2%D0%BE%D1%80"Тору, хоч пов'язана з ним міфологія не була такою химерною. До інших важливих божеств належали 0%94%D0%B0%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B3"Дажбог і 0%A1%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B3"Сварог — боги повітря й сонця, дарителі земних благ. Закономірно, що серед землеробського люду поширеним був також культ богів родючості — 0%A0%D1%96%D0%B4_%28%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%29"Рода та 0%A0%D0%BE%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96"Рожаниці. Крім того, об'єктами поклоніння вважалися сотні духів річок, лісів та предків; це часто виражалось у жертвуванні їм тварин, а подекуди й людей. Східні слов'яни не зводили своїм божествам величних храмів, як і не мали складної духовної ієрархії — власне це й пояснює відносно слабкий опір християнству з боку їхньої релігії. І все ж із приходом нової релігії вірування предків не зникли безслідно. Під личиною християнства ще протягом століть серед 0%A1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%BD%D0%B8"східних слов'ян зберігався релігійний 0%94%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC"дуалізм, або двовір'я, що полягало у дотриманні язичницьких за походженням звичаїв та обрядів (таких, зокрема, як святкування приходу весни).Із 0%97%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%85%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%96"прийняттям християнства у Київській Русі поширилася нова, витончена й складно організована релігія. У 1037 році після приїзду із 0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C"Константинополя першого у довгій низці грецьких митрополитів (протягом усієї Київської доби лише двічі на цей пост призначалися не 0%93%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%B8"греки) була заснована митрополича єпархія. Первинно до Руської митрополії входило вісім єпископств, але згодом їхня кількість зросла до шістнадцяти. Десять із них розташовувалися на землях сучасної 0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0"України. Багато єпископів теж були 0%92%D1%96%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F"візантійцями. Вони везли з собою власне оточення: 0%9F%D0%B8%D1%81%D0%B0%D1%80"писарів, помічників, майстрів, перетворюючи єпископства на осередки поширення візантійської культури. Духовенство поділялося на дві категорії: «біле», тобто парафіяльні священики, що не давали обітниці 0%A6%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B1%D0%B0%D1%82"целібату (безшлюбності) й звичайно одружувалися в своєму ж середовищі, та «чорне», тобто ченці, з яких обиралися високі духовні ієрархи. Намагаючись уникнути мирських гріхів і спокус, ченці жили у відлюдненні, й тому їх вважали цвітом віруючого люду, а їхні монастирі були осередками християнської освіти й науки. У 1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F"XIII ст. в Київській Русі існувало близько 50 монастирів, із них 17 — у самому Києві.Церква справляла величезний вплив на культуру Київської Русі. Спорудження одного лише храму — славетної 0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_%28%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%29"Софії Київської — є безпосереднім підтвердженням того, наскільки всеохоплюючим був вплив церкви на мистецтво. Збудована у 1037 році за князювання 0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9C%D1%83%D0%B4%D1%80%D0%B8%D0%B9"Ярослава Мудрого ця чудова кам'яна споруда, зведена грецькими майстрами на взірець 0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_%28%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%29"константинопольського храму, мала п'ять 0%90%D0%B1%D1%81%D0%B8%D0%B4%D0%B0"абсид, п'ять 0%9D%D0%B0%D0%B2%D0%B0"нефів і тринадцять 0%91%D0%B0%D0%BD%D1%8F_%28%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0%29"бань. Розкішне прикрашений інтер'єр підтримували мармурові й алебастрові колони. Напевно, краса цього храму християнського Бога здавалася просто сліпучою призвичаєним до скромних дерев'яних будівель киянам. Власне, саме таке враження й мав справляти собор, позаяк у візантійській церкві добре розуміли, що високе мистецтво, звернене до людських емоцій, часто куди ефективніше посилювало віру, ніж богослов'я, що апелює до розуму. З цією метою церква сприяла розвиткові мистецтв і ремесел. Зокрема, інтер'єр 0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_%28%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%29"Святої Софії прикрашали кольорові мозаїки та фрески, що з дивовижною правдоподібністю змальовували людину. Інший спосіб викликати благоговіння полягав у використанні ікон, тобто зображень божественних істот на спеціально оброблених дошках. Ікони поширювалися по приватних оселях, де ставали найціннішою в родині спадщиною. Кожен із цих нових різновидів мистецтва попервах зазнавав впливу грецьких зразків. Та з часом майстри навчилися поєднувати в цих жанрах і місцеві елементи, створюючи дедалі виразніший власний стиль. Проте впливи східної церкви на мистецтво не завжди були благотворними. Так, через те, що візантійці не любили ставити у своїх храмах статуй, скульптура не дістала помітного розвитку.Таким же визначальним був вплив християнства на способи інтелектуальної експресії давніх 0%A0%D1%83%D1%81%D0%B8%D1%87%D1%96"русичів. Після 988 року в ужиток увійшло письмо, базоване на 0%90%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B0"абетці, створеній ченцями 0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE_%D1%96_%D0%9C%D0%B5%D1%84%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B9"Кирилом і Мефодієм — 0%93%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%B8"греками з 0%91%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B8"болгарськими коренями, що поширювали християнство серед 0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%BD%D0%B8"слов'ян. На відміну від 0%A0%D0%B8%D0%BC"Риму з його наполяганнями використовувати в богослужіннях латину 0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C"Константинополь погоджувався з тим, що новонавернені народи користувалися у церкві власною мовою. Відтак у богослужіннях та інших справах церкви вживали 0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0"церковнослов'янську мову — літературну норму, що спиралася на південнослов'янські діалекти й була легко зрозумілою східним слов'янам. Поступово вона поширилася на лише на 0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0"релігійну, а й на 0%9A%D1%83%D1%80%D1%82%D1%83%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0"світську літературу, що ставала багатшою та різноманітнішою.Закономірно, що більшість зразків цієї писемної літератури мали релігійний характер. Тут у достатку маємо уривки зі 0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82"Старого й 0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82"Нового заповітів, гімни, проповіді, житія святих. Найвидатнішими серед них є 0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%BE-%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA"«Патерик», тобто оповідь про життя святих, написана ченцями 0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%BE-%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0"Києво-Печерської лаври, проповіді й гімни святого 0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE_%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"Кирила Туровського, писання київського митрополита середини 1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F"XI ст. 0%86%D0%BB%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%BD_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"Іларіона — можливо, найосвіченішого мужа Київської Русі. У своєму знаменитому 0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD_%D1%96_%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D1%8C"«Слові про закон і благодать», прочитаному у 1052 році в присутності 0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9C%D1%83%D0%B4%D1%80%D0%B8%D0%B9"Ярослава Мудрого, Іларіон майстерно протиставляє християнство язичництву й описує хрещення Русі. У цьому творі він демонструє чудове володіння складними прийомами візантійської риторики, а також глибоке знання 0%91%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%8F"Біблії. Проте при всій своїй повазі до грецької культури Іларіон не був грекофілом. У «Слові про закон і благодать» він підкреслює велич і значення Русі, применшує роль 0%92%D1%96%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F"Візантії в її наверненні до нової віри, приписуючи всю заслугу у здійсненні цього історичного кроку 0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%87"Володимирові.Якщо в релігійних творах грецькі впливи цілком домінували, то у літописах вони були менш помітними. Ранні київські літописи, створені переважно 0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%85"монахами й пройняті християнським світовідчуттям, характеризувалися реалізмом і багатством подробиць. У них відтворювалися й головні проблеми доби — такі як князівські чвари, боротьба з кочовиками, — й подробиці окремих подій. Найважливішим із них є літопис, відомий під назвою 0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BB%D1%96%D1%82"«Повість временних літ». Його пов'язують з іменами монахів 0%9D%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80-%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B5%D1%86%D1%8C"Нестора та 0%A1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"Сильвестра, які склали літопис у 1113–1116 рр. Займалися літературною творчістю й представники світської верхівки. Незважаючи на постійну зайнятість політичними справами, написав своє зворушливе й сповнене роздумів 0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0_%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%85%D0%B0"«Повчання» князь 0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%85"Володимир Мономах. Є підстави допускати, що анонімний автор найчудовішого поетичного твору Київської доби — 0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE_%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D1%83_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%BC"«Слова о полку Ігоревім» (1185–1187) також належав до княжого двору. Вся його оповідь про невдалий похід на кочовиків дрібного руського князя пройнята пристрасним закликом до ворогуючих руських князів об'єднатися задля спільного блага. Застосувавши ритмізований вірш, яскраві образи, багату мову, дивовижні за своєю уособленістю картини природи, автор створив справжній літературний шедевр.

Але при всьому багатстві експресії писемні джерела лишалися недоступними для неписьменного люду 0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2"Києва. Скарбницею народної мудрості й творчого духу слугували для нього пісні, приказки, загадки, казки й особливо усний епос, або 0%91%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B8"билини. З вуст в уста, від покоління до покоління переказувалися билини, в яких розповідалося про подвиги таких популярних народних персонажів, як веселий селянський син 0%86%D0%BB%D0%BB%D1%8F_%D0%9C%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C"Ілля Муромець, кмітливий син священика 0%90%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D1%88%D0%B0_%D0%9F%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"Альоша Попович і син боярина 0%94%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%8F_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%87"Добриня Микитич; усі троє — члени міфічної дружини князя Володимира. Подібно до лицарів 0%9A%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%82%D1%96%D0%BB"Круглого Столу 0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C_%D0%90%D1%80%D1%82%D1%83%D1%80"короля Артура ці східнослов'янські витязі лишили Володимирів двір і вирушили на боротьбу із силами зла. Часто серед їхніх ворогів були половецький Тугоркан, що вмів перетворюватися на змія Тугарина і символізував у народній свідомості постійну загрозу зі степу, або ж це був Жидовин, присутність якого в епосі, вірогідно, є відлунням народної пам'яті про тривалу боротьбу з 0%A5%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B8"хозарами, які сповідували 0%86%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%97%D0%B7%D0%BC"іудаїзм. Усі ці оповіді були сповнені таємниць і чаклунства, а християнські цінності часто перепліталися в них із залишками язичницького минулого.

Серед учених побутують різні думки щодо рівня і поширення освіти в Київській Русі. Не підлягає сумніву, що представники знаті діставали освіту. В літописі повідомляється, що у 988 році князь Володимир наказав віддати у навчання 0%91%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%B8"боярських дітей, а його син 0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9C%D1%83%D0%B4%D1%80%D0%B8%D0%B9"Ярослав заснував у 0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4"Новгороді школу для 300 хлопчиків аристократичного походження. У Києві центром цієї діяльності стала 0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_%28%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%29"Свята Софія. В 1037 році на терені собору містилися школа та бібліотека. 0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%BE-%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0"Києво-Печерська лавра також мала бібліотеку, а деякі її монахи славилися своєю освіченістю, що в ті часи переважно означало добру обізнаність із релігійними текстами. Серед князів наука також була у пошані. Відомо, яким книголюбом був Ярослав Мудрий; його син 0%92%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4_I_%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%87"Всеволод володів п'ятьма мовами, письменною була й дочка 0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0"Анна. Коли вона стала королевою 0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F"Франції, це незвичайне для жінки тих часів досягнення відрізняло її від більшості жінок французького двору. Проте складніше відповісти на питання про поширеність освіти серед простого люду. Деякі вчені вважають, що знайдені в Новгороді 0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%96_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%B8"абетки на бересті для школярів та настінні написи у Святій Софії є свідченням доступності освіти й для нижчих верств, але багато інших фахівців доводять, що освіта взагалі та обізнаність із візантійсько-християнською культурою зокрема були в основному привілеями мирської та церковної еліти, а відтак лишалися недосяжними для мас0^%9^A%D0^%B8^%D1^%97%D0^%B2^%D1^%81%D1^%8^C%D0^%BA%D0^%B0^_%D0^%A0^%D1^%83%D1^%81%D1^%8^C"[48].

Художня спадщина Київської Русі зберігала значення в якості зразків, які намагалися наслідувати. Виникали місцеві школи, у творчості яких прийоми і форми київського мистецтва одержали самостійний розвиток. Утворення місцевих шкіл сприяло зближенню мистецтва народного і «вченого», ширшому проникненню народних елементів у культуру панючого класу. Виникнення руського співочого мистецтва відносять до часу князювання 0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"Володимира Святославовича і його сина 0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9C%D1%83%D0%B4%D1%80%D0%B8%D0%B9"Ярослава Мудрого.

Важливими архітектурними пам'ятками Галицької землі є князівський палац і 0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%28%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%29"церква Пантелеймона в 0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%87"Галичі.

Видатною пам'яткою літописання Південно-Західної Русі цього періоду є 0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81"Галицько-Волинський літопис — головне джерело для вивчення історії південно-західних руських земель в 13 столітті.

Релігійні вірування

Докладніше: 0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F"слов'янська міфологія

Древні слов'янські вірування були 0%9F%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні сил 0%9F%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0"природи. Все життя слов'ян пронизувала віра у втручання надприродних сил, залежність людей від 0%91%D0%BE%D0%B3"богів і 0%94%D1%83%D1%85"духів.

Найбільше вражали слов'ян явища природи, пов'язані з виявом сили та міці: 0%91%D0%BB%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0"блискавка, 0%93%D1%80%D1%96%D0%BC"грім, сильний 0%92%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80"вітер, палахкотіння вогню. Не випадково верховним божеством був 0%9F%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%BD"Перун — бог блискавки і грому, який, як і всі інші боги, втілював у собі добрий і злий початок: він міг уразити людину, її житло блискавкою, але водночас він, згідно з міфом, переслідує 0%97%D0%BC%D1%96%D0%B9"Змія, який переховується в будь-якому предметі, наздоганяє і вбиває його. Після перемоги над Змієм іде 0%94%D0%BE%D1%89"дощ і очищає землю від 0%9D%D0%B5%D1%87%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B0&action=edit&redlink=1"нечистої сили. Не менш сильними і грізними були 0%A1%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B3"Сварог — бог 0%92%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%8C"вогню; 0%A1%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D0%B3"Стрибог — бог вітрів, який втілює стріли і війну; 0%94%D0%B0%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B3"Даждьбог — бог успіху, який ототожнювався з 0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5"сонцем; 0%A5%D0%BE%D1%80%D1%81"Хорс — бог сонця (іноді місяця); 0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%BB"Симаргл — бог підземного світу, як він здебільшого трактується. Уявляли його в образі крилатого пса та інш.

У 0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BE%D0%BD"пантеоні східнослов'янських божеств, на відміну від давньогрецького та давньоримського, було порівняно мало богів, які безпосередньо втілюють інтереси і заняття 0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0"людини. Можна назвати тільки 0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%81"Велеса (Волоса) — бога 0%91%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"багатства, 0%A5%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D0%B0"худоби і 0%A2%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%8F"торгівлі, 0%9C%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%88"Мокош (0%9C%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%88%D0%B0"Мокошу) — богиню 0%94%D0%BE%D1%89"дощу і 0%92%D0%BE%D0%B4%D0%B0"води, яка в той же час протегувала 0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE"ткацтву, а також 0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B0"Дану — богиню річок (згадка про неї є у багатьох піснях) та різні 0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%B8%D0%BD%D1%8F"берегині.

Помітною рисою є і слабко виражений 0%90%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%BC"антропоморфізм богів: вони мало схожі на людину, нагадують переважно фантастичних істот. Скульптурні зображення божеств виконувалися частіше за все з 0%94%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0"дерева, рідко з 0%9A%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%8C"каменю. Унікальним пам'ятником культової скульптури є так званий 0%97%D0%B1%D1%80%D1%83%D1%87%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BB"Збручський ідол. Вчені досі сперечаються, кого ж саме він зображає. Одні вважають, що це ідол 0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82"Святовита — чотириликого божества. Український філософ 0%9F%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2"М. Попович доводить, що таке пояснення суперечить суті язичницького 0%91%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%B6%D1%8F"багатобожжя. На його думку, це чотири різних божества.

Ідоли богів встановлювалися не в храмах, а в гаях, на берегах річок і т. д., такі місця називалися 0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%89%D0%B0&action=edit&redlink=1"капищами. «Такі … погані мольбища їх: ліс, і каміння, і ріки, і болота, джерела, і гори, і горби, сонце і місяць, і зірки, і озера. І, простіше кажучи, всьому існуючому поклонялися вони яко Богу, і шанували, і жертви приносили», — осудливо писав пізніше один з церковників про прихильників народної релігії.

Культи божеств — прийняті ритуали 0%96%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F"жертвоприношень і звертань, священні атрибути, слова молитов — відомі дуже мало. Шкоду, марноту, негативні властивості втілювали в дохристиянських народних віруваннях злі 0%94%D1%83%D1%85"духи: 0%9B%D1%96%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA"лісовик, 0%91%D1%96%D1%81"біс, 0%92%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%B9&action=edit&redlink=1"водяний, 0%A0%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0"русалки, 0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F&action=edit&redlink=1"полуденниця — дух літньої полуденної спеки, 0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BA%D1%81%D0%B8&action=edit&redlink=1"крикси — духи крику і плачу тощо. Злі духи вважалися безпечними для тих, хто дотримувався всіх обрядів і заборон.

Світогляд східних слов'ян формувався відповідно до загальноєвропейських тенденцій розвитку уявлень про 0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82"світ. Як і інші народи, вони вірили у 0%9F%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%BE"пекло, небесну твердь, 0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83&action=edit&redlink=1"центр світу (0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE"«світове дерево»), 0%92%D0%B8%D1%80%D1%96%D0%B9"вирій (місце на небі, куди відлітають 0%94%D1%83%D1%88%D0%B0"душі померлих праведників). Життя людини підлегле долі — 0%A1%D1%83%D0%B4_%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B9&action=edit&redlink=1"«суду божому». Правда, доля у східних слов'ян не була, очевидно, такою ж невідворотною, як фатум у древніх греків, але головні події людського життя вважалися визначеними наперед. Недаремно майже кожне календарне свято включало обряди ворожби про майбутнє життя людини.

Релігія східних слов'ян, як і інші складники культури, які формувалися на етапі 0%A0%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B8&action=edit&redlink=1"родоплемінних відносин, з виникненням і розвитком 0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C"державності неминуче повинні були зазнати серйозних змін. Якісно нові 0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81&action=edit&redlink=1"культурні процеси в Русі відбулися вже після прийняття 0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"християнства.

12. В історичній послідовності покажіть процес становлення та розвитку Галицько-Волинської держави. Внутрішня та зовнішня політика Данила Галицького. У різні періоди до складу Галицько-Волинської держави входили Галицьке, Перемишльське, Звенигородське, Теребовлянське, Володимир-Волинське, Луцьке, Белзьке, Берестейське та інші удільні князівства. Майже впродовж півтора сторіччя Галицько-Волинська держава відігравало надзвичайно важливу роль в житті східних слов'ян.Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяв ряд чинників:

а) вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників; крім того, Галицько-Волинське князівство розташовувалося на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів);б)  необхідність спільної боротьби двох князівств (Галицького і Волинського) проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом і проти монголо-татарської навали на Русь (Київська Русь);в)  енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199-1205 рр.) та Данила Романовича Галицького (1238-1264 рр.);г)  існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному росту та інтенсифікації торгівлі.Державний розвиток Галицько-Волинського князівства відбувався в декілька етапів:I етап (1199-1205 рр.) - утворення і становлення Галицько-Волинського князівства. 3 ослабленням Київської Русі в 1141 р. виникло Галицьке, а в 1146 р. - Волинське князівствоII етап (1205-1233рр.) - тимчасовий розпад єдиної держави. Після смерті Романа Мстиславича єдність Галицько-Волинського князівства була тимчасово порушена. III етап (1238-1264 рр.) - об'єднання та піднесення князівства, активна боротьба із золотоординським ярмом. Тільки в 1238 р. волинський князь Данило, син Романа Мстиславовича, остаточно оволодів Галичем, став князем галицьким і відновив єдність Галицько-Волинського князівства. IV  етап (1264-1323 рр.) - початок поступового занепаду держави. Після смерті Данила Романовича галицькі і волинські землі формально лишились однією державою, але всередині її відбувалося суперництво між Волинню, яку очолювали Василько Романович V етап (1323-1349 рр.) - занепад. Після смерті Андрія Юрійовича і Лева Юрійовича (Лева II) останнім галицько-волинським князем був Юрій II Болеслав, син Відразу після смерті Юрія II у внутрішні справи втрутились іноземці. Польський король Казимир III Великий здійснив грабіжницький похід на Львів, але не зміг утвердитися у Галичині. Влада перейшла до боярської олігархії на чолі з Д. Дедьком (1340-1114 рр.), Восени 1349 р. польське військо вторглося в Галичину і Волинь і захопило їх (за винятком Луцької волості). 3 цього часу Українське королівство припинило своє самостійне існування. Розпочалась тривала й запекла боротьба Литви і Польщі за територіальну спадщину королівства. У 1352 р. між ними було укладено мирну угоду, згідно з якою Польща зберігала права на Галичину, а Литва - на Волинь.

Зовнішня та внутрішня політика Данила Галицького.

Внутрішня політика Данила Галицького: придушення опору бояр, боротьба за незалежність Української держави,1253 вперше український князь отримав титул корол, князівство перетворене на Укр. Королівство. Зовнішня політика: 1238- розгром хрестоносців Тевтонського ордену під Дрогобичем, 1245-перемога над польськими військами в битві під Ярославом, 1253-1-54-розгром татар, визнання влади Золотої Орди, 1264-смерть князя в Холмі, початок міжусобної війни за владу серед представників династії Романовичів.

13. Охарактеризуйте культурну спадщину Галицького-Волинської держави. Культура Галицько-Волинського князівства є складовою частиною культури РусіКультура Галицько-Волинського князівства була відкритою для впливів західної і східної культур, але при цьому не втрачала своєї східнослов’янської специфіки.Великий вплив на культуру регіону мала православна церква, яка, попри політичні негаразди, зберігала основні культурні традиції.Культура Галицько-Волинського князівства стала однією зі складових частин формування української культури.Освіта. Для потреб держави і поширення та утвердження християнської віри були потрібні грамотні й освічені люди. Освіта в Галицьких і Волинських землях продовжувала традиції Київської Русі. При церквах, особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. До них приймали хлопчиків із семи років..

У Галицькій і Волинській землях також існували бібліотеки при монастирях і князівських палатах, де можна було поглибити свої знання. Є відомості про велику книгозбірню князя Володимира Васильковича.У жодному літописі, крім Галицько-Волинського, неможливо знайти такої кількості згадок про писців, князівські канцелярії, архіви, грамоти, заповіти, купчі тощо.Література і літописання. До нашого часу не збереглися пам’ятки світської літератури Галицько-Волинської Русі, хоча їхнє існування безсумнівне. До таких творів деякі дослідники зараховують «Повість про осліплення Василька».Найраннішою літописною пам’яткою краю є «Повість про осліплення Василька», написана 1097 р. невідомим автором. У ній розповідається про трагічну долю теребовлянського князя Василька Ростиславича, якого осліпив волинський князь.Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинського князівства є «Галицько-Волинський літопис». Він був знайдений у 1809 р. видатним російським істориком М. Карамзіним.Особливістю літопису є те, що він спочатку був літературним твором без поділу на роки. Хронологію в ньому проставили згодом переписувачі, але з великими помилками. Архітектура. Наявність мурованих будівель є вагомим свідченням розвитку того чи іншого регіону. Галицькі та Волинські міста багаті на муровані споруди: храми, князівські палаци, замки, укріплені двори бояр.Спочатку мурованими були лише храми і князівські палати.Перші муровані храми в Галичині та Волині з’являються досить рано — із кінця ІХ — початку Х ст., що було зумовлено впливом чеської архітектури.У ХІІ—ХІІІ ст. сформувалися Волинська і Галицька архітектурні школи.Серед збережених часом монументальних споруд є Успенський собор у Володимирі-Волинському. Він збудований у 1160 р. київськими майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславовича. Ця шестистопна однокупольна будівля має простий, але водночас величний вигляд.Про багатства й архітектурні особливості галицько-волинських храмів дає уявлення опис церкви Іоанна Златоуста в Холмі (ХІІІ ст.).