7. Покажіть процес державотворення східних слов’ян у іv-іх ст. Соціально-економічні та політичні аспекти розвитку.

Прямими предками українців є сім союзів східнослов’янських племен, що виникли протягом 7-8 ст.: дуліби, уличі, білі хорвати, поляни, тиверці, деревляни, сіверяни. Повноцінних держав вони ще не мали. Це були лише державні утворення, які історик називають «землі», «княжіння». Наприкінці 5 ст.племя полян заснувало на правому березі Дніпра місто Київ, який з першої половини 7 ст. став столицею племінного княжіння полян. Розвиток союзу племен полян призвів до створення на межі 8-9ст. Київського Князівства (Куявія, правляча династія Києвичі), за яким закріплюється назва «Русь». Останній правитель з династії Києвичів Аскольд зміцнював військо-найняв кілька тисяч варягів у дружину, спробував зміцнити владу запровадженням християнства як давньої релігії, 860р. здійснив похід на Констатинополь. Багатства князівства, його вдале географічне положення приваблювали правителів інших земель. У 882р. Олег (, убивши Аскольда, підступно завоювавКиїв, обєднав Новгородську землю і Київське князівство. Столицею обрав місто Київ. Так виникла держава Київська Русь. Політичні аспекти розвитку:8-9.ст.-«княжіння»(утворення племінних союзів східних словян:дулібів, древлян, білих хорватів, полян, уличів, тиверійців, сіверян) підготувало утворення держав; потреба в сильній державній владі, законодавстві та військовій силі для захисту: інтересів панівних верств населення та зовнішніх ворогів. Економічні: перетворення Середнього Подніпровя на господарчий центр Руської землі: виникнення та розбудова міст як осередків ремесел, розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі(«шлах із варягів до греків»). Соціальні: виникнення нерівності в суспільстві, зміна родової общини сусідською.

8. Охарактеризуйте історичні концепції виникнення і становлення Давньоруської Української держави. Головні історичні джерела та періодизація. Найдавніша згадка назви Русь зафіксована під 839 р. у франкській хроніці єпископа Пруденція "Бертинські аннали", де йдеться про присутність якихось росів у складі посольства візантійського імператора Феофіла до імператора франків в Інгельгеймі.У візантійських джерелах хронологічно найраніші згадки про росів належать до 842 та 860 рр. - саме тоді вони атакували малоазійське місто Амастриду та столицю Східної римської імперії Константинополь. Власне, саме з нападу на Константинополь, як стверджує давньоруський літописець, "земля І наша) стала зватися Руська земля".Першим князем полянського союзу племен, згідно з повідомленням літописця Нестора, був Кий. Нестор Літописець стверджував, що після смерті Кия. Щека і Хорива їхній рід почав тримати у полян княжіння. Інші східнослов'янські племена - древляни, дреговичі, словени, кривичі, сіверяни мали "своє княжіння". Час утворення племінних княжінь у Східній Європі більшість дослідників відносять до VIII ст. на півдні та IX ст. - на півночі.Під 862 р. "Повість временних літ" фіксує в якості київських князів Аскольда і Діра. В істориків немає єдності втому, яким чином брати поєднували владу. Одні автори відстоюють думку, що Аскольд і Дір були сучасниками і співправителями. Інші - що вони жили в різний час: Дір правив приблизно між 838-859 роками, а Аскольд - між 860-883. У часи Аскольда Київська держава охоплювала племінні союзи полян, древлян, дреговичів та південно-західних сіверян, тобто влада князя поширювалася в основному на Середнє Подніпров'я.Головними ознаками державної організації для ранньосередньовічного суспільства виступали такі атрибути, як: наявність влади, відчуженої від народу; розміщення населення за територіальним, а не племінним принципом; стягування данини для утримання влади.У 882 р. з Новгорода до Києва прибула варязька дружина Олега. Прибувши до Києва, Олег підступно убив Аскольда та перебрав владу до своїх рук. Оволодіння Києвом, як можна зробити висновок з літопису, відбулось без особливих ускладнень. Так само легко варязький вождь ствердив у Києві й свою владу.Тобто 882 р. сталося не норманське завоювання Києва, а відбувся, по суті, політичний переворот, в результаті якого влада перейшла до рук Олега.Нова князівська династія Русі, будучи за походженням північною, на перших порах сприяла активному залученню варягів до державного будівництва. Щоправда, це залучення ніколи не набувало форм чужоземного засилля чи, тим паче, панування вікінгів. Сучасні дослідники, в тому числі російські історики, визнають той факт, що Давньоруська держава з центром у Києві значно випереджала Новгородську північ і в політичному, і в економічному, і культурному розвитку. А тому, проголошуючи Київ центром своєї держави, Олег лише констатував очевидну першість Києва у східнослов'янському світі.За правління в Києві Олега та його наступника Ігоря впродовж 882-945 рр. влада київських князів поширилася не тільки на полян, древлян і сіверян, а й на новгородських словен, кривичів, радимичів, хорватів, уличів, а також на неслов'янські племена чудь і мерю. За своїми розмірами Давньоруська держава не поступалась імперії Карла Великого.Візантійський напрям зовнішньої політики давньоруських князів продовжив і князь Ігор, котрий змінив у Києві Олега в 912 р. Зважаючи на завданні Русі втрати від таких дій, похід князя Ігоря на Константинополь, який він здійснив 941 р., не варто розглядати лише як агресію, що мала на меті грабунок багатого сусіда (а саме так він трактується частиною зарубіжних авторів): йшлося про підтвердження дії попередніх договорів.Під 944 р. руський літописець описує черговий похід князя на Константинополь, який цього разу завершився без збройної сутички, а укладенням договірних умов Києва з імператором. Характерно, що саме тоді вперше в історії Київської Русі до княжої столиці над Дніпром завітала перша офіційна імператорська місія. У відповідь Константинополь відвідало руське посольство. Остаточний текст угоди був скріплений присягою в Константинополі, в храмі Святої Софії, дружинниками-християнами з оточення князя Ігоря. Щоправда, угода не містила згадок про будь-які пільги для руських купців на теренах імперії. Так само не передбачала й сплату Візантією щорічної контрибуції Русі. Натомість Ігор брав зобов'язання захищати візантійські володіння в Криму від спустошень печенігів і хозарів.