5. Передумови та причини давньогрецької колонізації Пн Причорномор’я. Античні держави Пн Причорномор’я.

Давньогрецькі міста 0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%27%D1%8F"Північного Причорномор'я — 0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%81"міста-держави, засновані 0%93%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%B8"греками в період VII — V століть до н. е. на узбережжі 0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B5"Чорного моря в межах сучасної території 0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0"України.

Головною причиною 0%94%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F"давньогрецької колонізації була переважно примусова 0%95%D0%BC%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F"еміграція частини вільного населення з рабовласницьких 0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%81"полісів самої 0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%93%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%96%D1%8F"Греції. Найбільше переселялося сюди греків з 0%9C%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82"Мілета та інших 0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%B0_%D0%90%D0%B7%D1%96%D1%8F"малоазійських грецьких міст. Пізніше відбувалося переселення з деяких острівних міст та з 0%9C%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%8F"метрополії, зокрема з 0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D0%90%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B8"Афін. 0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%27%D1%8F"Північне Причорномор'я вабило греків своїми хлібними, рибними та іншими багатствами. В розвитку 0%A2%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%8F"торгівлі була зацікавлена також місцева 0%97%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%8C"знать, яка одержувала предмети розкоші, 0%97%D0%B1%D1%80%D0%BE%D1%8F"зброю, 0%92%D0%B8%D0%BD%D0%BE"вино, 0%9E%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%8F"оливкову олію, тканини, 0%94%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0"розписну кераміку та інше.

Першими мореплавцями Чорного моря були стародавні 0%9A%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE-%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0"критяни. 1975 року біля 0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B0%D0%BA%D1%80%D0%B0&action=edit&redlink=1"Каліакри (0%91%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F"Болгарія) на археологічних розкопах знайшли кам'яний 0%AF%D0%BA%D1%96%D1%80"якір критського корабля, датований XVI століттям до н. е.

Найдавнішим на території України було грецьке поселення на 0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2"острові 0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%8C_(%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2)"Березань, засноване в 1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD._%D0%B5."VII столітті до н. е.Найбільшими грецькими колоніями в Причорномор'ї були 0%A2%D1%96%D1%80%D0%B0"Тіра (на місці сучасного 0%91%D1%96%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4-%D0%94%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"Білгорода-Дністровського), 0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D1%8F"Ольвія(біля 0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE"села 0%9F%D0%B0%D1%80%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B5"Парутиного, на правому березі 0%91%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD"Бузького лиману), 0%9A%D0%B5%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%B4%D0%B0"Керкінітида (на місці сучасної 0%84%D0%B2%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F"Євпаторії), 0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%81"Херсонес (на території сучасного 0%A1%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C"Севастополя), 0%A4%D0%B5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F"Феодосія, 0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%B9"Пантікапей (на місці сучасної 0%9A%D0%B5%D1%80%D1%87"Керчі). Виникнувши як колонії грецьких міст-метрополій, античні міста невдовзі стали самостійними рабовласницькими містами-державами. 0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D1%8F"Ольвія, 0%A2%D1%96%D1%80%D0%B0"Тіра,0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%81"Херсонес і деякі інші впродовж свого існування були самоврядними містами — 0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%81"полісами. Міста, засновані на узбережжі 0%9A%D0%B5%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B0"Керченської протоки, в V ст. до н. е. ввійшли до складу 0%91%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"Боспорського царства, яке утворилось 480 р. до н. е.

З початку III ст. н. е. через кризу рабовласницького ладу почався занепад античних міст, а навала 0%93%D1%83%D0%BD%D0%B8"гунів (IV ст.) призвела до їхньої загибелі. Проте деякі грецькі міста продовжили своє існування, зокрема 0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%81"Херсонес (Корсунь руських літописів) остаточно був зруйнований 1399 року, а 0%91%D1%96%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4-%D0%94%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"Білгород-Дністровський 0%AE%D0%9D%D0%95%D0%A1%D0%9A%D0%9E"ЮНЕСКО віднесло до 10 найдавніших міст світу з безперервним існуванням.

Частина населення Херсонеської округи у середньовіччі стала ядром князівства 0%A4%D0%B5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE"Феодоро у південному 0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC"Криму, мешкали 0%93%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%B8"греки і в 0%93%D0%B5%D0%BD%D1%83%D0%B5%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%97_%D1%83_%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%27%D1%97"генуезьких колоніях на узбережжі. Князівство захопили 0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%B8-%D0%BE%D1%81%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8"турки-османи 1475 року, а остаточно православне населення (переважно грецьке) примусово виселили з Криму за наказом 0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%86%D0%86"Катерини ІІ (1778; пізніше частково повернулося) та за наказом Й.Сталіна у 1944 р.

Борисфеніда існувала як місто-держава у VII ст. до н. е.; була найдавнішим грецьким поселенням 0%9F%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%27%D1%8F"Причорномор'я. Пізніше центр колонії перемістився до 0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D1%8F"Ольвії. Зараз острів (0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C"Миколаївська область).

Херсонес (пізніше Корсунь) заснований у 422—420 рр. до н. е. переселенцями з 0%93%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%8F_%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0"Гераклеї Понтійської і проіснував до XIV ст. н. е. (тобто майже два тисячоліття). У V—I ст.ст. до н. е. це було автономне місто-держава, у I—IV ст.ст. н. е. — аристократична республіка, залежна від Риму, а з IV ст. — від Візантії. Посилившись, Херсонес контролював весь західний Крим, але втратив його в боротьбі з 0%A1%D0%BA%D1%96%D1%84%D0%B8"скіфами і 0%A1%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8"сарматами. Саме через Корсунь 988 року в 0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C"Київську Русьофіційно прийшло 0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"християнство візантійського обряду. Зараз - історико-археологічний заповідник 0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%81_%D0%A2%D0%B0%D0%B2%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"«Херсонес Таврійський» (м. 0%A1%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C"Севастополь).

Ольвія існувала як місто-держава приблизно з 600 р. до н. е. і до IV ст. н. е. Заснована переселенцями з грецького0%9C%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82"Мілета. Зараз с. 0%9F%D0%B0%D1%80%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B5"Парутине (0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C"Миколаївська область).

Керкінітида заснована як місто-держава у VI ст. до н. е. і проіснувала як 0%93%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F"грецька колонія майже до кінця IV ст. н. е. Належала деякий час скіфам і 0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%81"Херсонесу. Зараз місто 0%84%D0%B2%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F"Євпаторія (0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC"Автономна Республіка Крим).

Калос-Лімен (в перекладі "Гарна Гавань") — на місці сучасного селища 0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5"Чорноморське на півострові 0%A2%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%82"Тарханкут. Засноване іонійцями у IV ст. до н. е. Наприкінці того ж століття увійшла до складу володінь 0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%81"Херсонесу. Стала ареною протистояння між греками та скіфами й сарматами. Остаточно мешканці покинули місто в IV столітті.

Тіра (також Офіусса) заснована як місто-держава у VI ст. до н. е. переселенцями з грецького 0%9C%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82"Мілета. Зараз місто0%91%D1%96%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4-%D0%94%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"Білгород-Дністровський (0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96"Одеської області). За відомостями 0%AE%D0%9D%D0%95%D0%A1%D0%9A%D0%9E"ЮНЕСКО, Білгород-Дністровський входить до десятки найдавніших міст Землі безперервного існування (разом з такими містами, як Рим, Афіни, Дамаск, Пекін).

Феодосія заснована як місто-держава у VI ст. до н. е. греками — вихідцями з 0%9C%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82"Мілета, була центром торгівельних зв'язків. У IV ст. до н. е. була захоплена 0%91%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"Боспорським царством. Зараз місто 0%A4%D0%B5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F"Феодосія (0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC"Автономна Республіка Крим).

Пантікапей заснований як місто-держава у VI ст. до н. е. З 480 р. до н. е. — столиця 0%91%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"Боспорського царства (на берегах 0%9A%D0%B5%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B0"Керченської протоки), до складу якого поступово увійшли навколишні грецькі колонії і деякі варварські племена (0%9C%D0%B5%D0%BE%D1%82%D0%B8"меоти, 0%A1%D1%96%D0%BD%D0%B4%D0%B8"сінди) на 0%9A%D1%83%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D1%8C"Кубані; низку міст було засновано вже царями Боспору. Серед населених пунктів Боспорського царства відомі, зокрема, 0%A2%D1%96%D1%80%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B0"Тірітака, 0%9D%D1%96%D0%BC%D1%84%D0%B5%D0%B9"Німфей, 0%9A%D1%96%D0%BC%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BA"Кіммерік, 0%86%D0%BB%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82"Ілурат, 0%9A%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9"Кітей, 0%9C%D1%96%D1%80%D0%BC%D0%B5%D0%BA%D1%96%D0%B9"Мірмекій, 0%93%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D1%96%D0%B9&action=edit&redlink=1"Гераклій, 0%97%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%81&action=edit&redlink=1"Зенонів Херсонес, 0%9F%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%BC%D1%96%D0%B9&action=edit&redlink=1"Порфмій, 0%A2%D1%96%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%B0&action=edit&redlink=1"Тірамба, 0%9F%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B9&action=edit&redlink=1"Патрей, 0%9F%D0%B0%D1%80%D1%84%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%B9"Парфеній, на "азійскому" узбережжі протоки — 0%A4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F"Фанагорія, 0%93%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B0&action=edit&redlink=1"Гермонасса, 0%9A%D0%B5%D0%BF%D0%B8&action=edit&redlink=1"Кепи, 0%93%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%BF%D0%BF%D1%96%D1%8F"Горгіппія, 0%91%D0%B0%D1%82%D0%B0"Бата, 0%90%D1%85%D1%96%D0%BB%D0%BB%D1%96%D0%B9&action=edit&redlink=1"Ахіллій, 0%9A%D1%96%D0%BC%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B9&action=edit&redlink=1"Кіммерій, 0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B0&action=edit&redlink=1"Коркондама. Після тривалої боротьби з Херсонесом, скіфами, сарматами царство було приєднане до 0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%82"Понтійської держави, а потім опинилось у залежності від 0%A0%D0%B8%D0%BC"Риму. Зараз на місті Пантікапею — сучасне місто 0%9A%D0%B5%D1%80%D1%87"Керч (0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC"Автономна Республіка Крим).

Навколо великих полісів існували сільськогосподарські поселення та маєтки, округа мала назву 0%A5%D0%BE%D1%80%D0%B0&action=edit&redlink=1"«хора». Також по узбережжю існували й дрібні поселення — наприклад лише на ділянці між 0%94%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80"Дністром та Південним Бугом, за деякими даними, налічувалось близько 30 поселень 0^%94%D0^%B0^%D0^%B2^%D0^%BD%D1^%8^C%D0^%BE%D0^%B3^%D1^%80%D0^%B5^%D1^%86%D1^%8^C%D0^%BA%D1^%96_%D0^%BC%D1^%96%D1^%81%D1^%82%D0^%B0^_%D0^%9^F%D1^%96%D0^%B2^%D0^%BD%D1^%96%D1^%87%D0^%BD%D0^%BE%D0^%B3^%D0^%BE_%D0^%9^F%D1^%80%D0^%B8^%D1^%87%D0^%BE%D1^%80%D0^%BD%D0^%BE%D0^%BC%D0^%BE%D1^%80'%D1^%8^F"[2], зокрема Одесс, Скопели, Гавань Істріан (на території Одеси), Гавань Іако (Асіаків), 0%9D%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B9"Ніконій. Між Тірою та Дунаєм (Істром) 0%90%D1%80%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD"Арріан називає такі поселення, як Неоптолемове (з маяком), 0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BA%D0%B8&action=edit&redlink=1"Кремніски, Антіфілове (у теперішній час, ймовірно, затоплені морем).

6. Східнослов’янські племінні об’єднання на території України. Розселення, основні заняття, побут, культура та вірування. Сучасні українці є однією з гілок історичного слов'янства, походження та етногенез якого до сьогодні остаточно не з'ясовано. Значна частина науковців схиляється до думки, що свої початки слов'янський світ бере ще у бронзовому і ранньозалізному віках (II—І тис. до Н. X.). Вперше про слов'ян згадують римські автори І—II ст. після Н. X., а з VI ст. про них дещо ширше говорять візантійські історики. Готський хроніст Йордан повідомляє, що слов'яни походять від одного кореня і відомі під трьома назвами: венетів, антів і склавинів. Тобто на межі нової ери слов'яни сформувалися як самостійна етнічна спільнота. Вони займали райони Вісли, Дністра, Прип'ятського Полісся, сягали Верхнього Подніпров'я. На початку нової ери завершився поділ слов'янської спільноти на дві групи: східну і західну. У V—IX ст. частина слов'ян переселилася на Балканський півострів, де утворилася південнослов'янська група.Східні слов'яни, що жили на землях сучасної України, на поч. І тис. об'єдналися в Антське державне утворення, яке займало територію між Дністром і Дніпром. У антів панував демократичний лад і всі справи вони вирішували спільно, а за часів загальної небезпеки обирали правителя. Маючи добру військову організацію, здійснювали успішні воєнні походи на сусідів.Певний час анти межували з готами, які проживали в причорноморських степах у II—IV ст. Відносини між обома народами мали нестабільний характер: спільні воєнні заходи чергувалися зі збройними сутичками та політичною конфронтацією. Проукраїнське Антське об'єднання розпалося і з 602 р. вже не згадувалося давніми авторами. Почалося формування нових племінних союзів та державних утворень.Протягом VII ст. праукраїнці зосереджувалися на правому березі Дніпра. У VIII—IX ст., згідно з "Повістю временних літ" літописця Нестора, на території сучасної України проживали такі племена: поляни, які заселяли сучасні Київщину і Канівщину; древляни — Східну Волинь; сіверяни — Дніпровське Лівобережжя; уличі — Південне Подніпров'я і Побужжя; хорвати — Прикарпаття та Закарпаття; волиняни (бужани) — Західну Волинь; тиверці — землі над Дністром.Характерним для політичної організації того часу було утворення племінних союзів. Найуспішніше етнічна консолідація проукраїнських племен відбувалася у Середньому Подніпров'ї, де головну роль відігравали племена полян. Наприкін. VI — VII ст. вони заснували нове державне утворення — Полянський племінний союз. Його очолював напівлегендарний князь Кий, котрий заклав Київ.До полян тяжіли сусідні племена сіверян і древлян. У VII ст. всі вони почали об'єднуватися у федерацію племен, яку вже тоді називали Руссю. Наприкін. VIII — у першій пол. IX ст. на їхніх теренах утворилося стабільне проукраїнське державне об'єднання Руська земля.Основу господарської діяльності східнослов'янських племен становило орне землеробство. Із зернових сіяли просо, пшеницю, жито, ячмінь. Знали бобові, ріпу, льон, гречку. Переважала перелогова система, використовувалися дво- і трипілля.Традиційним для праукраїнців було тваринництво. Розводили переважно велику рогату худобу і свиней, рідше овець, кіз, коней.Значну роль у господарстві відігравали ремесла, які поступово зосереджувалися у городищах, що переростали в міста. Найрозвинутішими були залізо-добування та металообробка. Поширення набули ковальство, гончарство, деревообробка, прядіння й ткацтво, обробка шкіри, виробництво прикрас тощо. Серед промислів виокремлювалися мисливство, рибальство, бортництво, збиральництво.Певного рівня досягла торгівля, передусім зовнішня. Вивозили рабів, зерно, хутра, шкіри, віск, мед, а ввозили вина, вироби зі скла, прикраси тощо.Основою ідеологічної сфери давніх слов'ян була язичницька міфологія, яка становила цілісну систему уявлень про світ і місце людини в ньому. Наші предки обожнювали природу в усіх її виявах. Навіть новий рік починався у березні, коли вона пробуджувалася.Провідне місце в язичницькому пантеоні посідали божества, пов'язані з аграрним культом: Даждь-бог — бог Сонця, Перун — бог грому, Сварог — бог неба, Стрибог — бог вітру, Род — бог природи та землеробства, Велес — бог худоби та ін. Існували язичницькі культові споруди — храми, капища, требища, де служили жерці" яких називали волхвами.Отже, протягом тисячоліття наші предки створили досить високу матеріальну і духовну культуру, яка стала основою для формування могутньої держави — Київської Русі.