33. Гетьманування і. Скоропадського. Пилип Орлик і його конституція.

Іва́н Скоропа́дський (1646 — 0%BB%D0%B8%D0%BF%D0%BD%D1%8F"14 липня 1722) — 0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%86%D1%96"український військовий, політичний і державний діяч. 0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%92%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE"Гетьман Війська Запорозького, голова 0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0"козацької держави на 0%9B%D1%96%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0"Лівобережній Україні (1708—1722). Представник 0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BA"козацького роду 0%A1%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96"Скоропадських. Старший син 0%86%D0%BB%D0%BB%D1%8F_%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"Іллі Скоропадського. 0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B1%D1%83%D0%BD%D1%87%D1%83%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%B9"Генеральний бунчужний (1698 — 1699), 0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B2%D1%83%D0%BB"генеральний осавул (1701 — 1706), 0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B1%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA"стародубський полковник (1706 — 1708). Після переходу Мазепи на бік 0%A8%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%96%D1%8F"шведів, призначений головою 0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0"Гетьманщини з волі 0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%86%D0%B0%D1%80"російського царя 0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%86"Петра І. Безуспішно намагався протистояти російським планам ліквідації козацької автономії.

Скоропадський належав до тієї групи вищої старшини, що цілком підтримувала Гетьмана 0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D0%BF%D0%B0"Івана Мазепу, з яким він був пов'язаний і особистою приязню. 1706 Гетьман Мазепа призначив Скоропадського на уряд полковника Стародубського, особливо важливий в обставинах 0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0"Північної війни й союзу 0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0"України зі 0%A8%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%96%D1%8F"Швецією; було відомо, що він готував Скоропадського на свого наступника. 1708 Мазепа, вже зі шведського табору, писав Скоропадському, щоб він старався «московське військо зі 0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B1"Стародуба іскоренити». Цей лист був перехоплений росіянами, й Скоропадський фактично був заарештований у московському таборі. Не мавши іншого кандидата (0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE_%D0%90%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB"Данило Апостол, хоч і ворог Мазепи, пішов з ним до шведів, а 0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%83%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE"Павло Полуботок не користався довір'ям 0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_I"Петра І), Петро Романов погодився на кандидатуру Скоропадського, який і був формально обраний на гетьмана у 0%93%D0%BB%D1%83%D1%85%D1%96%D0%B2"Глухові 6_%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%B0"6 листопада 1708. Але 0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%86"Петро І ніколи цілком не довіряв Скоропадському, приховував від нього військові плани, відмовився затвердити пропоновані Скоропадським пункти нової угоди України з Москвою (0%A0%D0%B5%D1%88%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96"Решетилівські статті 1709) й затримав (до 1710), видачу йому інсталяційної грамоти на гетьманський уряд.

Полтавська перемога 0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F"Росії розв'язала руки Петрові І щодо України. Країна, спустошена війною, епідемією 0%A7%D1%83%D0%BC%D0%B0"чуми, стала територією російської військової окупації. Росія не тільки тримала тут постійно своє військо (10 драгунських полків), коштом місцевого населення, але щораз більше втручалася у внутрішні справи України, які перед тим належали до компетенції гетьманського уряду. Козацьке військо було передане під командування російських генералів, а гетьманська артилерія, насамперед із Коропа, була вивезена до Росії. У Глухові, куди була перенесена столиця 0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0"Гетьманщини (1709), московський резидент (спершу А. Ізмайлов, а потім Вініус і Ф. Протасьев) наглядав за діяльністю гетьмана, який мусив радитися з ним у всіх справах. Романов не тільки залишив за собою виключне право призначати генеральську старшину й полковників (а іноді навіть і сотників), але й наставляв на ці уряди іноземців та навіть іновірців: 0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%B8"росіян, 0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8"молдаван, 0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B8"сербів, 0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%BA%D0%B8"поляків.

Терор супроти мазепинців та їхніх родин, депортованих у 0%A1%D0%B8%D0%B1%D1%96%D1%80"Сибір, конфіскація їх маєтків і нахабна роздача награбованого російським вельможам, створення в Україні величезних латифундій Олександра Меншикова, чужих достойників й обмеження права земельних надань гетьмана, численні й чимраз більші мобілізації козаків і посполитих на важкі будови військових укріплень, каналів (0%9B%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%B0"Ладога, 0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%B0"Волга-0%94%D1%96%D0%BD"Дін) і нової російської столиці 0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3"Петербургу — все це буквально паралізувало діяльність українського уряду.

Нарешті, 1722 0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%86"Петро І утворив 0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F"Малоросійську колеґію, яка значно обмежувала владу гетьмана й права українського уряду. Економічна політика 0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F"Росії в Україні по 1709 набирає виразно колоніального характеру: обмежуються або й забороняються торгові відносини 0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0"Гетьманщини з Західною Європою, чорноморськими країнами й 0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B6%D0%B6%D1%8F"Запоріжжям, гальмується розвиток української промисловості (зокрема гутницької й салітряної); економічне і фінансове життя 0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0"Гетьманщини піддається під монопольний контроль російського уряду й купецтва. Чималих утисків зазнає також культурне і церковне життя (зокрема заборона українського друку 1720). Все це погіршувало політичну й моральну атмосферу країни, тероризувало українську людність, сприяло численним доносам на гетьмана та його уряд, кінець-кінцем дезорганізувало українське національне й громадське життя.

У важких умовах свого часу Скоропадський робив усе, що міг, аби боронити права української держави та інтереси її населення. Скоропадський коректно ставився до свого попередника і навіть у своїх універсалах уникав офіційної російської термінології щодо «изменника» Мазепи (вважав її блюзнірською). Натомість називав його звичайним «бувшим гетьманом» або «нашим антецесором». Скоропадський протестував проти російських утисків, загарбань і здирств (навіть всесильного 0%9C%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2"Меншикова), був проти утворення Малоросійської колеґії. Звичайно, всі ці заходи Скоропадського не могли вплинути на Петра І, який, всупереч своїм урочистим обіцянкам зберігати автономні права України, у критичний момент переходу Мазепи на бік Швеції вирішив ліквідувати гетьманський устрій.

У колах української мазепинської еміграції ім'я і пам'ять Скоропадського завжди залишалися чистими (екзильний гетьман 0%9F%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BF_%D0%9E%D1%80%D0%BB%D0%B8%D0%BA"Пилип Орлик згадував у своєму «Діяріюші» його як свого «великого й любого приятеля»). Іван Скоропадський помер 3. (14) 7. 1722 і був похований у 0%93%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80"Гамаліївському монастирі м.0%93%D0%BB%D1%83%D1%85%D1%96%D0%B2"Глухова.

Гетьман Іван Скоропадський, як і його попередник Іван Мазепа, відзначився благодійництвом. Так, зокрема він започаткував спорудження Гамаліївського монастиря, а в 0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B1"Стародубі на кошти Івана Ілліча зведена церква Предтечі. Турбувався гетьман і про розвиток Чернігівського Єлецького монастиря. Був також і великим шанувальником мистецтва. Так, після великої пожежі 1718 року дуже постраждала Києво-Печерська лавра. Іван Скоропадський опікується створення нових розписів Успенського собору. У чернігівській друкарні (вона знаходилась в Троїцько-Іллінському монастирі) на початку XVIII ст. були видані книги Іоанна Максимовича, зокрема «Молитва Отче Наш на седьм богомыслий расположения» та «Краткое поучение о 7 сакраментах или тайнах церкви». Унікальні книги мали родовий герб Скоропадського і робилися на його замовлення.

О́рлик Пили́п Степанович (* 0%B6%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BD%D1%8F"11 (21) жовтня 1672^{HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BF_%D0%9E%D1%80%D0%BB%D0%B8%D0%BA"[1]}, 0%9A%D0%BE%D1%81%D1%83%D1%82%D0%B0"Косута, 0%9E%D1%88%D0%BC%D1%8F%D0%BD%D0%B8"Ошмянський 0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82"повіт, 0%92%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%92%D0%9A%D0%9B"Віленське воєводство, тепер 0%92%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD"Вілейський район, 0%9C%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C"Мінська область, 0%91%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8C"Білорусь — † 1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F"24 травня 1742, 0%AF%D1%81%D1%81%D0%B8"Ясси, 0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"Молдавське князівство, нині 0%A0%D1%83%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D1%8F"Румунія) — 0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%86%D1%96"український політичний, державний і військовий діяч, 0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%92%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE"Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710–1742), поет, публіцист. Представник 0%A8%D0%BB%D1%8F%D1%85%D1%82%D0%B0"шляхетського роду 0%9E%D1%80%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8"Орликів (0%A7%D0%B5%D1%85%D0%B8"чеського походження). Один із упорядників 0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9F%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BF%D0%B0_%D0%9E%D1%80%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0"«Договорів і постанов» — конституційного акту, який іноді називають «першою в світі Конституцією», фактично — 0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BA"козацького 0%A1%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80"суспільного договору.

Конститу́ція Пили́па О́рлика — договір 0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD"гетьмана 0%92%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE_%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B5"Війська Запорозького 0%9F%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BF_%D0%9E%D1%80%D0%BB%D0%B8%D0%BA"Пилипа Орлика зі 0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0%B0"старшиною та 0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BA"козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав 0%93%D0%BE%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C"кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений 0%A8%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%96%D1%8F"шведським королем 0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB_XII"Карлом XII. Написаний 0%9B%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0"латиною і 0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0"староукраїнською. Складається з 0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0"преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських 0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D1%96%D1%8F"конституцій нового часу 0^%9^A%D0^%BE%D0^%BD%D1^%81%D1^%82%D0^%B8^%D1^%82%D1^%83%D1^%86%D1^%96%D1^%8^F_%D0^%9^F%D0^%B8^%D0^%BB%D0^%B8^%D0^%BF%D0^%B0^_%D0^%9^E%D1^%80%D0^%BB%D0^%B8^%D0^%BA%D0^%B0^"[1].Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.

Положення конституції

У тексті документа її автори називають територію держави Малою Руссю, Військом Запорозьким, 0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0"Україною.

Законодавча влада надається 0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0&action=edit&redlink=1"Генеральній Раді, що виконує роль 0%9F%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82"парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, 0%A1%D0%BE%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA"сотники та представники від 0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D1%96%D1%87"Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на 0%A0%D1%96%D0%B7%D0%B4%D0%B2%D0%BE_%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B5"Різдво Христове), квітні (на 0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C"Великдень) і жовтні (на 0%9F%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0"Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти 0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD"гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Найвищу виконавчу владу мав 0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD"гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості 0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD"гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні 0%A0%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%94%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96"рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

34. Розкриєте зміст реформ Петра І та їх втілення на Україні. Юридичне оформлення кріпацтва та остаточна ліквідація автономного устрою. Реформи Петра I — перетворення у державному та громадському житті, здійснені у період правління у 0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97"РосіїHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_I"Петра I.

Всю державну діяльність Петра I умовно можна розділити на два періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.

Особливістю першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалось веденням 0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0"Північної війни. Реформи були спрямовані, перед усім, на збирання коштів для ведення війни, проводились насильним методом й часто не призводили до бажаного результату. Окрім державних реформ на першому етапі проводились широкі реформи з метою модернізації укладу життя. У другому періоді реформи були більш планомірними.

Низка істориків: 0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%9A%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&action=edit&redlink=1"Василь Ключевський, 0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&action=edit&redlink=1"Михайло Покровський, 0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%A0%D0%BE%D0%B6%D0%BA%D0%BE%D0%B2&action=edit&redlink=1"Микола Рожков й інші, - вказували, що реформи Петра I не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались упродовж XVII століття. 0^%A0^%D0^%B5^%D1^%84%D0^%BE%D1^%80%D0^%BC%D0^%B8^_%D0^%9^F%D0^%B5^%D1^%82%D1^%80%D0^%B0^_I"[1]. Низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи Петра I, існувала ще в середині XVII століття, складена боярами Б.Морозовим, М.Романовим та Матвєєвим – найближчими радниками царя 0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"Олексія I. Двома десятиліттями по тому, у правління 0%A1%D0%BE%D1%84%D1%97%D1%8F_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0&action=edit&redlink=1"царівни Софії, видатний державний вельможа (і фаворит Софії) князь 0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%93%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%86%D0%B8%D0%BD&action=edit&redlink=1"Василь Голіцин розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими 0^%A0^%D0^%B5^%D1^%84%D0^%BE%D1^%80%D0^%BC%D0^%B8^_%D0^%9^F%D0^%B5^%D1^%82%D1^%80%D0^%B0^_I"[2]. Реформи Голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон 0^%A0^%D0^%B5^%D1^%84%D0^%BE%D1^%80%D0^%BC%D0^%B8^_%D0^%9^F%D0^%B5^%D1^%82%D1^%80%D0^%B0^_I"[3].

Реформи державного управління

У Петра I спочатку була відсутня чітка програма реформ у галузі державного правління. Поява нового державного закладу чи зміна адміністративно-територіального управління країною диктувались веденням війн, що вимагало значних фінансових ресурсів й мобілізації населення. Успадкована Петром I система влади не дозволяла зібрати достатньо коштів на реорганізацію та збільшення армії, побудову флоту, будівництво фортець і Санкт-Петербурга.

З перших років правління Петра прослідковувалась тенденція зниження ролі малоефективної 0%91%D0%BE%D1%8F%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%B0"Боярської думи в управлінні державою. У 1699 році при царі було організовано 0%91%D0%BB%D0%B8%D0%B6%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%80%D1%96%D1%8F&action=edit&redlink=1"Ближня канцелярія, або Консиліум (Рада) міністрів, що складався з 8 довірених осіб, які управляли окремими наказами. Це був прообраз майбутнього 0%A1%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D1%82_%28%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F%29&action=edit&redlink=1"Урядового Сенату, сформованого 0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE"22 лютогоHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/1711"1711 року. У Консилії було встановлено певний режим роботи: кожен міністр мав особливі повноваження, з’являються звітність і протоколи засідань. У 1711 році замість Боярської думи і Консилії було започатковано Сенат. Петро так сформулював основну задачу Сенату: «Дивитись у всій державі витрат, й непотрібні, а особливо марні, відставити. Грошей, якомога, збирати, оскільки гроші суть артерією війни.»

Одночасно із Сенатом з’явилась посада фіскалів, до обов’язків яких входив негласний нагляд за діяльністю закладів: виявляли випадки порушення указів та зловживань й доносили Сенату та царю.

Сенат як уряд міг приймати рішення, але для їх виконання потрібен був адміністративний апарат.

У 1717—1721 роках була проведена реформа виконавчих органів управління, в результаті якої паралельно до системи 0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%B7"приказів^{HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B0_I"[6]} з їхніми розпливчатими функціями були створені за шведським зразком 12 колегій — попередники майбутніх міністерств. На відміну від приказів функції і сфери діяльності кожної колегії були суворо розмежовані, а відносини у самій колегії грунтувались на принципі колегіальності рішень. Були введені:

• Колегія чужостранних (закордонних) справ.

• Військова колегія — комплектування, озброєння, спорядження та навчання сухопутної армії.

• Адміралтейств-колегія — військово-морські справи, флот.

• Вотчинна колегія — змінила 0%9F%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%B7&action=edit&redlink=1"Помісний приказ.

• Камер-колегія — збирання прибутків держави.

• Штатс-контор-колегія — завідувала видатками держави.

• Ревізіон-колегія — контроль збору і витрат казенних коштів.

• Комерц-колегія — питання судноплавства, митниці й зовнішньої торгівлі.

• Берг-колегія — гірничо-металургійна справа.

• Мануфактур-колегія — легка промисловість.

• Юстиц-колегія — завідувала питаннями цивільного судочинства.

• Духовна колегія — управляла церковними справами (пізніше Святійший Урядовий синод).

Окрім того діяли Преображенський приказ і Таємний приказ (політичний розшук), Соляна контора, Мідний департамент, Межова канцелярія.

Обласна реформа

У 1708—1715 роках була проведена обласна реформа з метою зміцнення вертикалі влади на місцях і кращого забезпечення армії постачанням і рекрутами. У 1708 році країна була розділена на 8 губерній на чолі з 0%93%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80"губернаторами, наділеними усією повнотою судової та адміністративної влади: 0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F"Московську, 0%86%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F&action=edit&redlink=1"Інгерманландську (у подальшому Санкт-Петербурзьку), 0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F"Київську, 0%A1%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F"Смоленську, 0%90%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F"Азовську, 0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F"Казанську, 0%90%D1%80%D1%85%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F"Архангелогородську й 0%A1%D0%B8%D0%B1%D1%96%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F"Сибірську.

У 1719—1720 роках була проведена друга обласна реформа, що ліквідувала 0%94%D0%BE%D0%BB%D1%8F_%28%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F%29&action=edit&redlink=1"долі. Губернії стали поділятись на 50 провінцій на чолі з 0%92%D0%BE%D1%94%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B0"воєводами, а провінції на 0%94%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BA%D1%82"дистрикти на чолі з 0%97%D0%B5%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%B0%D1%80&action=edit&redlink=1"земськими комісарами, яких призначала 0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D1%80-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F&action=edit&redlink=1"Камер-колегія. У відомстві губернатора залишились тільки військові й судові справи.

Судова реформа

За Петра були остаточно ліквідовані колишні принципи судочинства (XVI століття), що частково збереглись до кінця XVII століття, включаючи недоторканість особи без рішення суду, застосування суду присяжних (цілувальників), які могли забезпечити якусь подобу справедливого чи незалежного суду. 0^%A0^%D0^%B5^%D1^%84%D0^%BE%D1^%80%D0^%BC%D0^%B8^_%D0^%9^F%D0^%B5^%D1^%82%D1^%80%D0^%B0^_I"[7]. А нове судочинство й закони, введені Петром, тепер вже не «вершили суд», а «учиняли розшук» - тобто вибивали покази під тортурами. 0^%A0^%D0^%B5^%D1^%84%D0^%BE%D1^%80%D0^%BC%D0^%B8^_%D0^%9^F%D0^%B5^%D1^%82%D1^%80%D0^%B0^_I"[8].

«Бюрократична революція»

Ряд істориків висуває тезу про те, що Петро здійснив у Росії «бюрократичну революцію», що стало реалізацією його ідеї «досконалої держави».

Історики розглядають «бюрократичну революцію» в цілому як позитивний процес, хоча й вказують на її негативні сторони – збільшення державного апарату, зростання податкового тягарю, згортання місцевого самоврядування.

Реформи армії і флоту

Реформа армії, зокрема, введення полків нового строю, реформованих за іноземним зразком, - була розпочата задовго до Петра I. Так, у 1663 році війська нового строю налічували вже 77 тис. чоловік, а у 1681 році – 90 тисяч, тобто, близько 50% чисельності всієї армії, стрільців же до того часу лишалось трохи більше 20 тисяч. У другому Кримському поході 1689 року полки нового строю налічували 78 тисяч чоловік, а полки старого строю – 17 тисяч 0^%A0^%D0^%B5^%D1^%84%D0^%BE%D1^%80%D0^%BC%D0^%B8^_%D0^%9^F%D0^%B5^%D1^%82%D1^%80%D0^%B0^_I"[9].

Введення рекрутської системи було вкрай складним заходом, пов’язаним із двома істотними моментами. Введення рекрутської системи означало зростання кріпацтва й різних форм примусу 0^%A0^%D0^%B5^%D1^%84%D0^%BE%D1^%80%D0^%BC%D0^%B8^_%D0^%9^F%D0^%B5^%D1^%82%D1^%80%D0^%B0^_I"[10]. По-друге, перехід від напівпрофесійної армії до професійної рекрутської армії був пов’язаний із величезними фінансовими витратами. Тому для здійснення такого переходу й побудови такої армії потрібно було різке збільшення податкового тягарю, що й стало другим неминучим наслідком військової реформи Петра I.В результаті перетворень була створена сильна регулярна армія та потужний військово-морський флот. До завершення царювання Петра чисельність регулярних сухопутних військ сягала 210 тис. й до 110 тис. нерегулярних військ. Флот складався з 48 лінійних кораблів, 787 галер та інших суден; людей на всіх суднах було майже 30 тис. 0^%A0^%D0^%B5^%D1^%84%D0^%BE%D1^%80%D0^%BC%D0^%B8^_%D0^%9^F%D0^%B5^%D1^%82%D1^%80%D0^%B0^_I"[11]

Церковна реформа

Одним із перетворень 0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_I"Петра I була здійснена ним церковна реформа, спрямована на ліквідацію автономної від держави церковної юрисдикції та підпорядкування російської церковної ієрархії Імператору. Для управління майном патріаршого та архієрейських домів, а також монастирів, в тому числі й селян, що їм належали (приблизно 795 тис.) було відновлено 0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%B7&action=edit&redlink=1"Монастирський приказ на чолі з 0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9C%D1%83%D1%81%D1%96%D0%BD-%D0%9F%D1%83%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%BD&action=edit&redlink=1"Іваном Мусіним-Пушкіним, який знову став завідувати судом над монастирськими селянами й контролювати прибутки від церковно-монастирських землеволодінь.

У 1701 вийшла серія указів для реформування управління церковно-монастирськими володіннями та устрою побуту ченців.

У 1721 році Петро затвердив 0%94%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%A0%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82_1721_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83&action=edit&redlink=1"Духовний регламент, складання якого було доручено псковському єпископу, наближеному до царя 0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F"малоросуHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%BE%D1%84%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"Феофану Прокоповичу. В результаті відбулась докорінна реформа церкви, що ліквідувала автономію духовенства й цілком підкорила його державі.

Ченців Петро I називав «неробами» і збирався їх змусити служити державі; а указом 28 січня 1723 року постриг у ченці й черниці 0^%A0^%D0^%B5^%D1^%84%D0^%BE%D1^%80%D0^%BC%D0^%B8^_%D0^%9^F%D0^%B5^%D1^%82%D1^%80%D0^%B0^_I"[16].

Фінансова реформа

На першому етапі все зводилось до пошуку нових джерел коштів. До традиційних митних і шинкарських поборів додавались збори й вигоди від 0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F"монополізації продажу окремих товарів (солі, алкоголю, дьогтю, щетини тощо), непрямих податків (банні, рибні, кінські податки, податок на дубові труни тощо), обов’язкове використання гербового паперу, карбування монет меншої ваги.

У 1704 році Петром була проведена грошова реформа, в результаті якої основною грошовою одиницею стала не дєньга, а копійка. Вона стала дорівнювати не ½ дєньги, а 2 дєньгам, а слово це вперше з’явилось на монетах. Тоді ж було скасовано й нерозмінний карбованець.

Перетворення у промисловості й торгівлі

Істотних заходів було вжито стосовно розвідування корисних копалин Росії. Зокрема було відкрито родовища залізної руди на 0%A3%D1%80%D0%B0%D0%BB"Уралі.

На Уралі ж у 1723 році було закладено найбільший залізний завод в Росії, з якого виросло місто 0%84%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3"Єкатеринбург.

За Петра були засновані 0%9D%D0%B5%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA&action=edit&redlink=1"Нев’янськ, 0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA-%D0%A3%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"Каменськ-Уральський, 0%9D%D0%B8%D0%B6%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D0%A2%D0%B0%D0%B3%D1%96%D0%BB"Нижній Тагіл.

З’являються збройні заводи (гарматні двори, арсенали) в Олонецькому краї, 0%A1%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA"Сестрорецьку й Тулі, порохові заводи — у Петербурзі й під Москвою, розвиваються шкіряна й текстильна промисловість — у Москві, Ярославлі, Казані та на Лівобережній Україні.

Подальшого розвитку набула й торгівля. З будівництвом 0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%82-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3"Петербурга роль головного порту країни перейшла від 0%90%D1%80%D1%85%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA"Архангельська до майбутньої столиці. Зводились річкові канали.

Станова політика

Станова політика Петра I була продовженням політики його попередників й була в цілому спрямована на возвеличення дворянства, якому надавались все нові й нові привілеї, й на поразку в правах решти станів – селян і міщан.

Перетворення у галузі культури

Петро I змінив початок літочислення з так званої візантійської ери («від створення Адама») на «від Різдва Христова». 7208 рік за візантійською ерою став 1700 роком від Різдва Христова, а Новий рік став відзначатись 1 січня. 0^%A0^%D0^%B5^%D1^%84%D0^%BE%D1^%80%D0^%BC%D0^%B8^_%D0^%9^F%D0^%B5^%D1^%82%D1^%80%D0^%B0^_I"[19]. Також було введено одноманітне застосування 0%AE%D0%BB%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80"юліанського календаря.

Стали з’являтись світські навчальні заклади, засновано першу російську газету 0^%A0^%D0^%B5^%D1^%84%D0^%BE%D1^%80%D0^%BC%D0^%B8^_%D0^%9^F%D0^%B5^%D1^%82%D1^%80%D0^%B0^_I"[20], з’являються перші переклади книжок російською.

У 1724 році Петро затвердив статут Академії наук (відкрилась 1725 року після його смерті).

Кріпацтво - система правових норм, що встановлювали залежність селянствавід феодалів і неповну власність феодала на селянина-кріпака. Кріпацтво  знаходить юридичний вияв у прикріпленні селянина до землі, праві феодала на працю й майно селянина, відчуженні його як із землею, так і без неї, обмеженні дієздатності селянина (відсутність права розпоряджатися нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді, права державної присяги тощо). У російській та українській історичній літературі терміни «кріпацтво», «кріпаччина» та «кріпосне суспільство» вживаються й у ширшому значенні - для визначення феодалізму як системи, а термін «кріпосна залежність» - для позначення феодальної залежності загалом. Слід відрізняти кріпосництво як систему соціальних стосунків від кріпосного права як юридичної форми їх вираження. Термін «кріпацтво» походить від слова «кріпость», що вживалося в Росії з кінця XV ст. для позначення документів, які встановлювали право необмеженої приватної власності.

Покріпачення селян відбувалося поступово у тісному зв'язку з розвитком великого землеволодіння. В Західній та Центральній Європі VII- IX ст. селяни спадково перебували в особистій або судовій та адміністративній залежності від сеньйорів, але, крім дворових людей та рабів, посаджених на земельні наділи, не були юридично прикріплені до землі або до сеньйора і не знали інших обмежень кріпосного права. Лише за часів Карла Великого, коли Франкська держава переживала короткочасне піднесення, було вжито низку заходів з метою прикріплення до землі якомога більшої кількості селян. Ці заходи виявилися невдалими. Юридичне прикріплення селян до землі тоді існувало лише в південнозахідній Європі на території колишньої Римської імперії. З X по XV ст. деякі елементи кріпацтва (заборона переходів до іншого феодала, спадкова особиста залежність від сеньйора, обмеження громадянських прав) поширювались у Західній Європі стосовно окремих категорій селянства («вілани» центральної Англії, «ремеси» Каталонії, французькі та південно-італійські «серви», середньо-італійські та північно-італійські колони та масарії). В XVI-XVIII ст. елементи кріпосництва зникають повністю.

У Центральній та Східній Європі, навпаки, кріпацтво в цей період перетворюється на найважливіший елемент соціальних стосунків. На Русі зародження кріпацтва можна простежити з XI ст., проте до кінця XVI ст. кріпосна форма експлуатації(найповніша форма феодальної залежності) охоплювала лише окремі категорії сільського населення.

У XII ст. подібною до кріпацтва була експлуатація орних закупів та смердів. В XIII-XV ст. стосунки феодальної залежності поширювалися на значну кількість селян, але кріпацтво було розвинене ще слабко. У XIV-XV ст. відбувається посилення експлуатації та обмеження прав селян. Соборне уложення 1649 р. остаточно закріпачило селян у Росії. Протягом XVII-XVIII ст. феодально-кріпосницька експлуатація посилилася, що призвело до великих антикріпосницьких повстань.

Після загарбання українських земель Литвою та Польщею посилився процес закріпачення. З 1447 р. і до серед. XVI ст. литовські феодали почали закріпачувати селян, скасовуючи право переходу. Борги селян поміщикам також призводили до закріпачення. Кріпаками вважалися сусідки, підсусідки, загородники, що прожили на панській землі понад 10 років і не повернули боргу. 1543 р. будьякі переходи селян від одного поміщика до іншого було заборонено. До XVI ст. на українських землях було покріпачено до 20 % селянства. Після об'єднання Литви з Польщею (1569 p.) артикулом короля Генріха (1573 р.) та Литовським статутом (1588 р.) українське селянство було остаточно закріпачене.

Національно-визвольна війна значно послабила феодально-кріпосницьку систему в Україні, але не знищила її. Чимало колишніх кріпаків було переведено в розряд посполитих селян. З поч. XVIII ст. у зв'язку з необхідністю виконання селянами державних повинностей та сплати податків феодалам старшина, шляхта, духівництво фактично тримали посполитих за кріпаків. На прохання старшин гетьман Кирило Розумовський у 1760 р. видав універсал, підтверджений у 1763 р. царським указом. Цей універсал забороняв селянам переселятися на нові місця. На Лівобережній Україні кріпацтво було остаточно юридично оформлене указом 2-oleksvna"Катерини II від 14.06.1783 р., за яким селян повністю позбавляли права переходу й на них поширювалися загальноросійські закони. У другій пол. XVIII - першій пол. XIX ст. К. в Російський імперії набуло потворних форм. У 1857-1861 pp. країну охопила політична й економічна криза, внаслідок якої уряд Олександра II провів селянську реформу 1861 p., яка юридично скасувала кріпосну залежність селян. У Галичині, на Буковині - в 1852 p. кріпацтво було ліквідоване внаслідок революції 1848 р