1.Історія як наука.

Предметом навчального курсу "Історія України" є наука про появу людей на території сучасної України, їх розселення і спосіб життя, про їх етногенез, про українців і їх відносини з іншими народами, про матеріальний і духовний їх розвиток, про боротьбу за свою незалежність.

Історія — це перш за все бачення, яке вимагає часової і просторової відстані при твердому об'єктивному аналізі. Тільки завершені історичні цикли (економічний, політичний, релігійний, культурний та інші), тобто цикли, відносно яких можна отримати всебічне уявлення, є предметом історії.

Вивчення гуманітарних наук складає важливу частину загальноосвітньої і світоглядної підготовки сучасних спеціалістів. До того ж воно сприяє розвиткові індивідуальності та виробленню нею творчого підходу до вирішення виробничих проблем. До найважливіших суспільних наук відноситься історія, зокрема історія України.

Історія - це наука про минуле людського суспільства та про його сучасність. Це також наука про закономірності розвитку суспільного життя в конкретних формах, в просторово-часових вимірах. Минуле є активним фактором змін, які відбуваються сьогодні. Змістом історії взагалі є історичний процес, який розкривається в подіях життя людини, дані про які збереглися в історичних пам'ятниках і джерелах. Події ці надзвичайно різноманітні. Вони стосуються розвитку господарства, внутрішньої і зовнішньої політики держави, міжнародних стосунків, діяльності історичних осіб..

Історія — наука багатогалузева. Вона складається з цілої низки самостійних галузей історичного знання, а саме: історії економічної, політичної, соціальної, суспільної, воєнної, історії держави і права тощо.

2.Процес формування цивілізації на території України. Первісні люди та їх занаття.

Першим перiодом iсторiї людства був кам’яний вiк. Йому належить особливе мiсце в цивiлiзацiї. Саме цiєї доби на тлі кардинальних зрушень у природi, пов’язаних з рiзкими змiнами клiмату, сформувалася примiтивна суспiльна органiзацiя, зародилися першооснови таких форм людської духовностi, як релiгiя, мораль, мистецтво.

Археологiчнi знахiдки в Ефiопiї, Кенiї, Танзанiї дають підстави зробити припущення про появу людини на Землi понад 2 млн. рокiв тому. Першолюдиною фахiвцi вважають iстоту, для якої праця стала необхiднiстю i яка здатна була не тiльки використовувати знаряддя працi, а й виготовляти їх. У ходi еволюцiї поглиблювалися вiдмiнності мiж мавпою і людиною — розвинулося прямоходiння, сформувалася рука з протиставленим великим пальцем, збiльшився об’єм мозку (досяг 800 см3), започаткувалася членороздiльна мова. Саме цi якiснi змiни у бiологiчному та психологiчному розвитку зумовили появу homo sapiens (людини розумної), сприяли остаточному виокремленню людини з тваринного свiту. Iсторiю первiсного суспiльства вченi подiляють на кілька перiодiв залежно вiд матерiалу і технологiї виготовлення знарядь працi: палеолiт (давнiй кам’яний вiк), мезолiт (середнiй кам’яний вiк), неолiт (новий кам’яний вiк), енеолiт (мiдно-кам’яний вiк), бронзовий вiк.

Первісні збирачі та мисливці. Вчені вважають, що предками перших людей були мавпи, які під впливом зовнішніх причин — клімату, боротьби за виживання, праці — поступово набули людських рис. Перші предки людини жили в теплих краях. Наприклад, у Східній Африці вони з'явилися більше 2 млн. років тому, їх називають ще первісними людьми. Ці люди не вміли розмовляти і спілкувалися один з одним за допомогою різноманітних звуків. Мозок у них був розвинутий краще, ніж у мавпи, але, звичайно, не так, як у сучасної людини. Первісні люди не могли вижити поодинці, тому об'єднувалися у невеликі групи — первісні стада. Шукаючи їжу. вони збирали їстівні плоди, трави, корені, комах, тобто займалися збиральництвом. Люди не знали металів: необхідні їм ножі, сокири, рубила — примітивні знаряддя праці — виготовляли з каменю або за допомогою каменю, тому час, коли вони жили, називають кам'яним віком. Уміння виготовляти знаряддя праці було головною ознакою, яка відрізняла людину вмілу від тварин. Згодом людина навчилася користуватися вогнем. Це була справді велика подія. Люди почали готувати їжу на багатті, на вугіллі пекти м'ясо, яке було смачнішим і поживнішим від сирого. Вогонь зігрівав їх холодної ночі, розганяв морок, відлякував диких звірів. За допомогою вогню первісні люди зробили ще один важливий крок до виходу зі світу тварин. Поступово люди освоїли холодні регіони Європи та Азії. У більш суворому північному кліматі їм знадобилися надійні житла-укриття на випадок негоди, для захисту від вітрів і морозів. Люди почали селитися в печерах або збудованих ними землянках і куренях. Стіни куренів вони вкривали шкірами великих тварин, як це роблять сьогодні деякі північні народи. Шкіри тварин стали також першим одягом людини. У холодних краях первісні люди не могли прогодуватися лише збиральництвом. Найважливішим заняттям стало полювання. З його розвитком з'явилася і перша зброя — спис — довгий загострений дрючок із дерева. Пізніше до нього почали прив'язувати кам'яне вістря. Зі списами полювали на звірів, а для риболовлі застосовували кістяний гарпун — короткий спис із гострим кістяним наконечником. Черговим винаходом людей були лук і стріли. Це уможливило впольовувати тварин і птахів з великої відстані, завдяки чому у людей з'явилося більше їжі. Приблизно 40 тис. років тому людина стала схожою на сучасну. Вчені називають її «людиною розумною». «Люди розумні» жили вже не первісними стадами, а родовими абщинами. Що це означає? В общині всі близькі і далекі родичі вважалися однією великою сім'єю. Там діяв звичай: один за всіх, усі за одного. Спільними були житло, запаси дров і їжі, кістки і шкури тварин. На чолі родових общин стояли досвідчені люди — старійшини. Декілька родових общин складали плем'я, яке очолювала рада старійшин. У цих колективах провідна роль належала жінкам. Вони готували їжу, зберігали вогонь, народжували дітей і цим забезпечували продовження роду. Форму родового об'єднання, в якому жінці належить провідна роль, в науці називають матріархатом (з грец. «влада матері»). Суспільну організацію у вигляді родових об'єднань називають родовим ладом. Цю стадію розвитку пройшли у своїй історії усі народи Землі. Наших предків у житті підстерігало чимало небезпек, вони бачили навколо себе багато незрозумілого, загадкового. Чому блискає блискавка і гримить грім? Чому влітку жарко, а взимку холодно? Чому сняться сни і вмирають люди? Виникла віра, що в кожній людині, у будь-якому предметі чи явищі природи живуть надприродні істоти — душа і духи. Душа залишає тіло людини під час сну. Вона зустрічається з душами інших людей, а сплячому про це сняться сни. Первісні люди вірили, що душі предків продовжують жити в далекій «країні мертвих», що душа людини інколи може переселитися у тварину або якийсь предмет, а дух тварини або предмета — у людину. Людина в цьому випадку ставала «перевертнем». Духи тварин, предметів і явищ могли бути добрими і злими. Наймогутніших духів, старших над іншими, люди називали богами. До них зверталися з молитвою — проханням про удачу в справах. А щоб боги не відмовляли, їм робили пожертви. Люди виготовляли з різних матеріалів зображення богів і духів, щоб молитися до них і приносити жертви. Такі зображення називають ідолами. Вірування первісних людей у чаклунство, перевертнів, у духів і богів, наявність у людини душі та її життя після смерті називаються релігійними. Люди вірили у надприродний зв'язок між твариною та її зображенням, створеним художником. Якщо перед полюванням намалювати оленя, зробити чаклунський обряд, вразивши списами це зображення, то воно буде вдалим. До наших днів збереглися майстерно виконані первісними художниками малюнки тварин у печерах Альтаміра в Іспанії і Ляско у Франції. Вік цих творів первісного мистецтва — від 14 до 17 тис. років.