98. Аоміністративно-правовий захист суб'єктів підприємницької діяльності

Адміністративно-правовим вважається захист, шо здійсню­ється засобами державно-правового впливу із залученням спе­ціально уповноважених державних оріашв або вищестоящими органами виконавчої влади Іншими слонами, алміністративно-правовий захист суб'єктів підприємницької діяльності реалізу­ється:

1. шляхом звернення до органів, шо мають ловнопаження із захисту їх прав;

2. шляхом звернення в порядку підпорядкованості до ви­ щестоящих органів виконавчої влади (посадових осіб).

Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері підприємницької діяльності і мають повноваження на проведення перевірок у відповідних галузях господарювання, також опосередковано здійснюють адміністративно-иравовий захист прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької ді­яльності. «Опосередкований» захист в такому випадку може ма­ти і безпосередній характер, оскільки перевірки відповідними органами можуть відбуватися не тільки за ініціативою власне органу, а і за заявою (скаргою) заінтересована (постраждалої) особи.

До органів, шо в адміністративному порядку здійснюють за­хист прав суб'єктів підприємницької діяльності, насамперед на­лежать правоохоронні органи. Звернення до таких органів в ад-

186

міністративному порядку в окремих випадках має наслідком прийняття рішення судом, який розглядає відповідну справу за поданням цих органів. Відповідно відбувається комплексний захист прав суб'єктів підприємницької діяльності — за допомо­гою адміністративних і судових засобів.

Наприклад, органи внутрішніх справ (міліції) відповідно до п. 24 ст. 11 Закону України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію» мають прано вимагати від керівників підприємств, установ і ор­ганізацій пояснення за фактами порушення законодавства, пе­ревірка додержання якого віднесена до їх компетенції. Стат­тею 112 Кримінально-процесуального кодексу України слідчим органів внутрішніх справ надано право провадити досудове слідство у справах про злочини, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 205 «Фіктивне підприємництво», ст. 206 «Протидія законній господарській діяльності», ст. 219 «Доведення до банкрутства», ст. 220 «Приховування стійкої фінансової неспроможності», ст. 221 «Незаконні дії у разі банкрутства» тощо Кримінального кодексу України. Незважаючи на те, що органи внутрішніх справ розслідують відповідні хіочини в адміністративному по­рядку, остаточне рішення про визнання особи винною (неви­нуватою) приймаї суд.

На органи прокуратури и. 5 ст. 121 Конституції України пок­ладено нагляд за додержанням орав і свобод людини і громадя­нина, додержанням законів з них питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Відповідно до наданих повноважень і за змістом ч. 5 ст. 25 Закону України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції Закону від 24 грудня 1993 р.) дії або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб можуть бути оскаржені у встановленому за­коном порядку, зокрема до прокуратури. Відповідні дії або рі­шення можуть також оскаржуватися до суду.

Слідчі податкової міліції — спеціального підрозділу Держав­ної податкової адміністрації України по боротьбі з податкови­ми правопорушеннями — провадять досудове слідство у спра­вах про злочини, передбачені, зокрема, ст. 218 «Фіктивне бан­крутство» Кримінального кодексу України, тим самим захища­ючи кредиторів від недобросовісних боржників в особі керівни­ків суб'єктів господарської діяльності або фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.

Лнтимонопольний комітет України, не маючи статусу право­охоронного органу, в силу повноважень, наданих Законом Ук-

187

раїни від 26 листопада 1993 р. «Про Анти монопольний комітет України», розглядає заяви суб'єктів підприємницької діяльнос­ті про порушення їх прав внаслідок недотримання законодавс­тва про захист економічної конкуренції або дій з ознаками не­добросовісної конкуренції.

Органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що має повноваження щодо опосередкованого захисту прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, є Державний ко­мітет України з питань регуляторної політики та підприємниц­тва. Відповідно до Положення, затвердженого Указом Прези­дента України від 25 травня 2000 р. № 721/2000, Комітет є спе­ціально уповноваженим органом з питань державної реіулятор-ної політики у сфері господарської діяльності. Державний комі­тет України з питань регуляторної політики та підприємництва здійснює захист прав суб'єктів підприємницької діяльності, по­рушених (або таких, що можуть бути порушені) внаслідок дії регуляторних нормативних актів у сфері підприємництва різної юридичної сили.

В адміністративному порядку права і законні інтереси суб'єктів підприємницької діяльності можуть бути захищені шляхом звернення в порядку підпорядкованості до вищестоя­щих органів виконавчої влади (посадових осіб) зі скаргою (зая­вою) на дії (бездіяльність) підлеглих. Звернення до вищестоя­щого органу (посадової особи) є позасудовим шляхом вирішен­ня спору і не перешкоджає наступному зверненню до судових органів незалежно від рішення цього органу. Процедура розгля­ду відповідних звернень регулюється підзакошшми норматив­ними актами — інструкціями, правилами, положеннями тощо вищестоящих з тих органів, дії яких оскаржуються. Якшо такий порядок не визначений, слід керуватися загальними нормами Закону України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян».