1. Завантаження та завершення текстового редактора Word.

2. Створення, завантаження та збереження файлів-документів.

3. Різні прийоми виділення тексту.

4. Введення, редагування тексту.

5. Перевірка орфографії і граматики.

6. Робота зі шрифтом. Вікно “Шрифт”.

7. Команда “Найти и заменить”.

8. Встановлення розмірів полів у вікні діалогу „Параметры страницы”.

9. Орієнтація сторінки.

10. Встановлення розмірів полів за допомогою лінійки.

11. Форматування абзаців.

12. Робота із відступами.

13. Використання маркованих і нумерованих списків.

14. Форматування списків.

15. Таблиці.

16. Побудова таблиць.

17. Форматування таблиць.

18. Заповнювання таблиць.

19. Робота з таблицями.

20. Створення колонок, робота з ними.

21. Поля Word.

22. Поля злиття.

23. Функція “Злиття”.

24. Робота з графічними об’єктами.

25. Взаємне розміщення тексту і графіки.

26. Створення буквиці.

27. Робота з надписами.

28. Використання WordArt.

29. Вставка спеціальних символів.

30. Малювання схем.

31. Колонтитули.

32. Нумерація сторінок.

33. Перегляд документів перед друком.

34. Завантаження та завершення програми Microsoft Excel.

35. Створювання, завантаження та збереження файлів(книг).

36. Робота з аркушами книги.

37. Робота з комірками електронної таблиці.

38. Введення і редагування даних.

39. Форматування комірок та діапазонів комірок.

40. Переміщення по таблиці.

41. Засоби виділення фрагментів електронної таблиці.

42. Автоформат.

43. Використання формул при обчислюваннях у таблицях Microsoft Excel.

44. Створення формул, ввід формул.

45. Функції.

46. Логічні та математичні функції.

47. Функції “дата/время”.

48. Функції користувача.

49. Вставлення функцій.

50. Використання функцій при обчислюваннях у Microsoft Excel.

51. Виконання обчислень з даними з різних аркушів.

52. Масиви.

53. Масиви у формулах.

54. Майстер діаграм.

55. Основні елементи діаграми.

56. Редагування і форматування елементів діаграми.

57. Створення списку.

58. Робота зі списками.

59. Лінійні бази даних в Excel.

60. Створення баз засобом уведення даних у таблицю та з використанням форм.

61. Сортування, фільтрація, розширений фільтр.

62. “Автофільтр”.

63. Попередній огляд і друк робочого аркушу в Microsoft Excel.

64. Завантаження СУБД.

65. Створення структури таблиць бази даних.

66. Заповнення таблиць бази даних.

67. Редагування таблиць бази даних.

68. Сортування записів у таблицях.

69. Індексні та ключові поля таблиць.

70. Установлення зв'язків між записами у різних таблицях.

71. Пошук записів у базі даних.

72. Використання виразів для пошуку інформації.

73. Створення та використання запитів.

74. Створення та використання форм.

75. Створення та використання звітів.

76. Дискові утиліти. Інформаційні і перевірні утиліти.

77. Стиснення дисків.

78. Упаковка файлів, що виконуються.

79. Архівація даних. Різні способи архівації.

80. Засоби використання програм архівації даних.

81. Створення публікації.

82. Створення місцевої газети.

83. Створення бланку ділового листа.

84. Створення рекламного проспекту.

85. Розробка та створення бази даних.

86. Пошук та сортування у базах даних.

87. Поштова адреса в Internet.

88. Передача поштових повідомлень.

89. Програми читання поштової кореспонденції.

90. Формування поштового повідомлення.

91. Створення плакатів.

92. Передача поштових повідомлень.

93. Захист інформації.

94. Обробка тексту на комп'ютері.

95. Використання автозаміни та автотексту.

96. Засоби швидкого пересування по тексту.

97. Форматування з використанням стилів.

98. Використання стандартних стилів, зміна і створення стилів.

99. Робота з таблицями.

100. Використання вбудованих об'єктів.

101. Загальні принципи роботи з об'єктами.

102. Побудова графіків.

103. Вставка малюнків.

104. Використання об'єктів WordArt.

105. Робота з редактором формул.

106. Введення і редагування даних.

107. Форматування комірок та діапазонів комірок.

108. Переміщення по таблиці.

109. Засоби виділення фрагментів електронної таблиці.

110. Автоформат.

111. Використання формул при обчислюваннях у таблицях Microsoft Excel.

112. Створення формул, ввід формул.

113. Розв’язання задач практичного характеру.

114. Майстер функцій.

115. Категорії функцій.

116. Логічні та математичні функції.

117. Функції “дата/время”.

118. Використання логічних функцій.

119. Вставлення функцій.

120. Використання функцій при обчислюваннях у електронних таблицях.

121. Виконання обчислень з даними з різних аркушів.

122. Масиви. Масиви у формулах.

123. Майстер діаграм.

124. Основні елементи діаграми.

125. Редагування і форматування елементів діаграми.

126. Створення списку.

127. Робота зі списками.

128. Лінійні бази даних в Excel.

129. Створення баз засобом уведення даних у таблицю та з використанням форм.

130. Сортування, фільтрація, розширений фільтр.

131. “Автофільтр”.

132. Попередній огляд і друк робочого аркушу в Microsoft Excel.

Кваліфікаційна пробна робота

Приклади робіт:

1. Заповнення та реєстрація прибуткових та видаткових касових ордерів.

Pеєстрація прибуткових та видаткових касовихдокументів може здійснюватися із застосуванням засобів обчислювальної техніки. При цьому в машинограмі Вкладний аркуш журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів, яка складається за відповідний день, забезпечується також формування даних для облікуруху грошових коштів за цільовим призначенням.

Прибутковий касовий ордер

Прибутковим касовим ордером (далі - ПКО) оформляється надходження готівкових грошових коштів безпосередньо в касу підприємства.

ПКО і квитанції до них заповнюються працівниками бухгалтерії чорнилом темного кольору, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів або іншими способами, що забезпечують збереження цих записів протягом встановленого для них терміну зберігання.

Таблиця 5

Заповнення прибуткового касового ордера

№ з/п	Реквізит	Що вказується
ПКО
1.	Назва підприємства	Найменування підприємства (повна назва підприємства або скорочена, якщо це передбачено статутом підприємства), в касу якого оприбутковуються готівкові грошові кошти
2.	Ідентифікаційний код підприємства	Ідентифікаційний код підприємства, присвоєний йому під час реєстрації в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України
3.	Номер документа	Порядковий номер, що відповідає номеру, під яким він зареєстрований у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів
4.	Серія ПКО	Не заповнюється
5.	Дата складання	Дата його складання. Дата, проставлена в ПКО, повинна відповідати даті, під якою цей ордер зареєстрований у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів
6.	Кореспондуючий рахунок	Вказується кредит рахунка, що кореспондується з дебетом рахунка 30 "Каса"
7.	Код аналітичного обліку і код цільового призначення	Заповнюються у разі якщо на підприємстві розроблена і затверджена спеціальна система кодування всіх господарських операцій, в тому числі і відповідних надходжень у касу. В іншому випадку в цих графах ставиться прочерк
8.	Сума	Вказується сума цифрами, яка оприбутковується в касу
9.	Прийнято від	Вказується прізвище, ім'я, по батькові особи, яка вносить грошові кошти в касу підприємства
10.	Основа	Вказується підстава для внесення готівкових грошових коштів в касу підприємства. Такою підставою може бути наказ або усне розпорядження керівника про повернення грошових коштів, авансовий звіт, наряд-замовлення тощо
11.	Сума	Вказується сума, яка оприбутковується, літерами, з великої букви
12.	Додаток	Вказуються документи, пов'язані із здійсненням операції з внесення готівки в касу, додані до ПКО. Такими документами можуть бути: договір, наказ, наряд-замовлення тощо. Тут же можуть бути вказані дані документа, що засвідчує особу, яка вносить гроші в касу
13.	Підписи головного бухгалте-ра та касира	Підпис головного бухгалтера й касира. Під. час відсутності на роботі головного бухгалтера підписувати ПКО мають право працівники підприємства, яким керівник або власник під- приємства надав право підпису касових документів. Якщо відсутній касир - ПКО підписує особа, яка виконує його обов'язки
Квитанція до ПКО
14.	Назва підприємства	Див. відповідні рядки щодо заповнення ПКО
15.	Номер документа	- ' ' -
16.	Прийнято від	- ' ' -
17.	Підстава	- ' ' -
18.	Сума	- ' ' -
19.	Дата складання	- ' ' -
20.	Підписи головного бухгалте-ра та касира	- ' ' -
21.	Місце печатки	ПКО завіряється печаткою (штампом) касира або відміткою касового апарата. Печатка (штамп) касира або відмітка касового апарата ставляться так, щоб вони повністю або більша їх частина були на квитанції

Необхідно пам'ятати, що:

• готівкові кошти можуть бути прийняті касиром за прибутковим касовим ордером тільки в день його оформлення;

• якщо в день оформлення і надходження ПКО в касу підприємства особа, вказана в ПКО, яка повинна була внести гроші в касу, не внесла їх до кінця робочого дня, до закриття каси, то такий ПКО визнається недійсним і анулюється. Анулювання ПКО після закінчення робочого дня здійснює касир, який перекреслює його (як правило, навхрест або по діагоналі) і робить напис: "Анульований". Такий же запис робиться в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів у колонці "Примітка";

• анульовані ПКО не знищуються, а передаються до бухгалтерії, де підшиваються в спеціальну папку анульованих документів і зберігаються протягом 36 місяців після закінчення календарного року, в якому вони були виписані й анульовані.

Увага!

Особливості заповнення ПКО при надходженні інвалюти:

- у графі "Сума" вказується сума цифрами, виражена в інвалюті, а через дріб сума, виражена в нацвалюті за курсом НБУ на дату здійснення операції;

- сума літерами вказується в інвалюті, з вказівкою суми в нацвалюті і курсу НБУ на дату здійснення операції.

Видатковий касовий ордер

Видача готівки із застосуванням видаткового касового ордера (далі - ВКО)здійснюється в таких випадках:

Залежно від кількості осіб, яким видаються грошові кошти:

1) видача грошових коштів одній особі, яка:

а) є штатним працівником підприємства;

б) не є штатним працівником підприємства;

2) оформлення одного ВКО на загальну суму виданих грошових коштів кільком особам згідно з ПВ (платіжною відомістю) або РПВ (розрахунково-платіжною відомістю).

Залежно від виду операцій ВКО застосовується:

1) для внесення їх в касу банку і зарахування на поточний рахунок підприємства;

2) для виплати зарплати;

3) для оплати отриманої продукції (товарів, робіт, послуг) тощо.

Заповнення видаткового касового ордера і видача грошових коштів з каси

Спосіб заповнення ВКО багато в чому аналогічний способу заповнення ПКО (див. вище).

У ВКО повинні бути вказані обов'язкові реквізити:

Таблиця 6

Порядок заповнення реквізитів видаткового касового ордера

№ з/п	Реквізит ВКО	Що вказується
1.	Назва підприємства	Аналогічно р. 1 табл. 5
2.	Ідентифікаційний код підприємства	Аналогічно р. 2 табл. 5
3.	Номер документа	Аналогічно р. 3 табл. 5
4.	Дата складання	Аналогічно р. 5 табл. 5
5.	Кореспондуючий рахунок	Вказується дебет рахунка, що кореспондує з кредитом рахунка 30 "Каса"
6.	Код аналітичного обліку і код цільового призначення	Аналогічно р. 7 табл. 5
7.	Сума	Сума, належна до видачі, - цифрами
8.	Видати	Вказується одержувач грошових коштів. У разі видачі грошових коштів за довіреністю в тексті ВКО після прізвища, імені й по батькові одержувача грошових коштів (довірителя) бухгалтерією вказується прізвище, ім'я і по батькові довіреної особи, фактичного одержувача грошей. Якщо ВКО оформляється на загальну суму виданих з каси грошових коштів за ПВ або РПВ, то в цій графі вказується, що грошові кошти видавалися не одній особі (давальникам сировини, працівникам підприємства тощо)
9.	Підстава	Вказують підставу для видачі готівкових грошових коштів з каси підприємства. Такою підставою може бути наказ або усне розпорядження керівника про видачу зарплати, матдопомоги, премії, підзвітних сум тощо
10.	Сума	Вказується сума, яка видається, літерами і з великої букви
11.	Додатки	Аналогічно р. 12 табл. 5
12.	Підписи керівника і головного бухгалтера	Підписи керівника підприємства і головного бухгалтера. Під час відсутності на роботі керівника або головного бухгалтера ВКО мають право підписувати особи - працівники підприємства, яким керівником або власником підприємства надане право підпису касових документів. Якщо до ВКО додаються документи, які є підставою для видачі грошових коштів з каси і в них є дозвільний підпис керівника підприємства, то підпис на самому ВКО не обов'язковий
13.	Дані документа, що засвідчує особу одержувача	Вказується назва і номер, коли і ким виданий документ, що засвідчує особу одержувача. Цей рядок можна й не заповнювати у разі якщо готівкові грошові кошти отримує штатний працівник підприємства
14.	Підпис особи - одержувача грошових коштів	Одержувач повинен власноруч вказати в ВКО отриману суму (гривень - літерами, копійок - цифрами), дату отримання цієї суми й розписатися в отриманні грошових коштів. Заповнення цієї графи касиром або бухгалтером забороняється
15.	Дата	Одержувач вказує дату отримання грошових коштів
16.	Підпис касира	Касир ставить свій підпис про виконання операції

Видаткові документи відразу ж після видачі грошей підписуються касиром, а додані до них документи погашаються відбитком штампа "Оплачено" або аналогічним написом з вказанням дати (число, місяць, рік).

Необхідно пам'ятати, що:

• передача ВКО проводиться безпосередньо з бухгалтерії в касу;

• видача ВКО на руки особам, які отримують гроші, забороняється;

• видача грошей за ВКО може проводитися тільки в день їх складання і тільки особі, вказаній в ордері, за винятком видачі грошових коштів з каси за довіреністю і оформлення ВКО за виданими грошовими коштами згідно з ПВ (РПВ).

Увага!

Особливості заповнення ВКО при видачі інвалюти:

- в графі "Сума" вказується сума цифрами, виражена в інвалюті, а через дріб - сума, виражена в нацвалюті за курсом НБУ на дату здійснення операції;

- сума літерами вказується в інвалюті, з вказівкою суми в нацвалюті і курсу НБУ на дату здійснення операції.

2. Порядок заповнення касової книги. Особливості складання касової книги.

Усі касові операції, які здійснюються на підприємстві і оформляються прибутковими касовими ордерами або видатковими касовими документами, повинні відображатися в касовій книзі. На підприємстві на кожну валюту, яка є в касі, оформляється одна касова книга.

Застосування і оформлення касової книги

Касова книга - це зброшуровані касові аркуші, що складаються з відривної і невідривної частини. Невідривні частини касового аркуша залишаються в касовій книзі, а відривні є звітом касира.

Під час оформлення касової книги в ній обов'язково повинні бути вказані назва підприємства й ідентифікаційний код (ці реквізити аналогічні реквізитам, що заповнюються в ПВ, РПВ).

Якщо підприємство має штамп з вказанням найменування підприємства і його ідентифікаційного коду, то замість запису літерами вказаних реквізитів у цих рядках може стояти відбиток такого штампа.

Аркуші касової книги нумеруються (відривні і невідривні частини касової книги при цьому нумеруються однаковими номерами), касова книга прошнуровується й опечатується.

Після того як аркуші касової книги пронумеровані, книга прошнурована, кількість аркушів у касовій книзі завіряється підписами керівника і головного бухгалтера підприємства і печаткою підприємства.

Заповнення касової книги

Перед початком роботи касир зобов'язаний записати на першому незаповненому аркуші касової книги дату поточного дня, протягом якого будуть здійснюватися касові операції.

Касир заповнює всі необхідні реквізити: залишок на початок першого дня (періоду), залишок на кінець останнього дня (періоду) і т. д., також вказує дані з первинних касових документів.

Під час отримання або видачі касиром готівкових грошових коштів за прибутковими або витратними касовими ордерами він переносить дані їх реквізитів в касову книгу.

Деякі особливості заповнення касової книги:

• сума наявних грошових коштів у касі підприємства на початок робочого дня повинна дорівнювати сумі наявних грошових коштів на кінець попереднього робочого дня;

• заповнюючи рядок касової книги "Перенесення" необхідно пам'ятати, що в цьому рядку відображається інформація тільки про обіг касових сум на цьому боці сторінки касової книги. При розрахунку обороту не враховуються дані рядка "Залишок на початок дня";

• при заповненні касової книги в рядку аркуша "В тому числі на оплату праці" вказується сума, яка є в касі і призначена на оплату праці;

• у разі якщо касиром були зроблені виправлення в касовій книзі, кожне з таких виправлень повинне бути завірене підписами касира і головного бухгалтера підприємства або іншої уповноваженої особи.

Наприкінці робочого дня касир зобов'язаний дооформити касову книгу за поточний день, при цьому необхідно пам'ятати, що в усіх незаповнених рядках повинні стояти прочерки.

По закінченні робочого дня касир повинен передати в бухгалтерію відривну частину аркуша або кілька відривних частин аркушів касової книги разом з ПКО і витратними касовими документами, за якими оприбутковувалися і видавалися готівкові грошові кошти з каси за робочий день. Для підтвердження прийняття звіту касира і доданих до звіту документів бухгалтер повинен перевірити кількість документів, що здаються, з вказаними в касовому звіті і щойно потім поставити свій підпис про прийняття на невідривній і відривній частинах аркуша касової книги, після чого повернути касиру касову книгу.

3. Оформлення та записи у журналі 1 за кредитом рахунку 30. Оформлення та записи у відомості за дебетом рахунку 30.

Облік грошових коштів і грошових документів (журнал 1, відомості 1.1,1.2,1.3). У журналі 1 і відомостях до цього журналу 1.1, 1.2, 1.3 повинно здійснюватися узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті) які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, сплачеш х проїзних документів тощо) та коштів у дорозі.

Журнал 1 використовується для відображення оборотів за кредитом ра­хунків 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти". У відомостях до Журналу 1 відображаються обороти за дебітом рахунків 30, 31, 33.

Записи в Журналі 1 і відомостях потрібно здійснювати на підставі пер­винних і зведених облікових документів (звітів касира і доданих до них при­буткових та видаткових касових ордерів, виписок банку і доданих до них до­кументів тощо) у розрізі кореспондуючих рахунків у хронологічному поряд­ку.

Для відображення операцій, здійснених у іноземній валюті слід вико­ристовувати Журнал 1 і відомості до нього, які заповнюються у валюті здійс­нення операцій. Для кожної іноземної валюти, в якій здійснювалися операції, ведеться Журнал 1 і відомості до нього, які позначаються назвою валюти, в якій вони заповнюються.

Аналітичні дані про грошові кошти в іноземній валюті наводяться у гривнях і одночасно в тій валюті, в якій здійснювалась операція в іноземній валюті.

Залишки на відповідних рахунках у відомостях на кінець місяця доці­льно встановлювати як різницю між сумою сальдо на початок місяця і дебе­тових оборотів по рахунку за поточний місяць і сумою кредитових оборотів за місяць.

Сальдо рахунків необхідно перевіряти з відповідними документами (звітами касира, виписками банку тощо).

4. Ознайомитися з обліком грошей на розрахунковому рахунку

Усі підприємства в ході своєї діяльності постійно підтримують  фінансові відносини з іншими підприємствами. Усі безготівкові розрахунки здійснюються через фінансово-розрахункові установи. Порядок відкриття банківських рахунків у національній і іноземній валюті встановлений Інструкцією №3 «Про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті» затверджений постановою правління національного банку України №36 від 04.-2.98 м. Відповідно до цієї інструкції, банки відкривають рахунка юридичним і фізичним особам – суб'єктам підприємницької діяльності. Кожне підприємство може відкрити поточні рахунки в національній і іноземній валюті. Поточні рахунки – відкриваються підприємствам усіх форм власності і видів діяльності для збереження засобів і здійснення усіх видів банківських операцій. Бюджетні рахунки – відкриваються підприємствам, що фінансуються з державного чи місцевого бюджетів. Кредитні рахунки – підприємствам, яким видаються кредити. Депозитні рахунки – відкриваються на певний строк, обумовлений договором, з виплатою визначеного % кредиту. Для відкриття поточних рахунків підприємства надають в установу банку наступні документи:

1. Заява на відкриття рахунка.

2. Копію свідчення про державну реєстрацію завірену нотаріально.

3. Копію зареєстрованого статуту, завіреного нотаріально.

4. Копію документа, підтверджуючого узяття підприємства на податковий облік.

5. Картку зі зразками підписів обличчя, яким надане право розпоряджатися рахунком, а також образ відбитка печатки (2 екз.).

Фізичним особам – суб'єктам підприємницької діяльності відкриваються на їхнє ім'я. Наступні документи надаються: а) заява про відкриття рахунка; б) копія свідчення про державну реєстрацію; в) картка зі зразками підписів.

При відкритті рахунка полягає обмова на здійснення розрахунково-касового обслуговування. Банк реєструє всі зроблені операції на надходження і списання засобів по Р/С в щоденній виписці, що видається підприємству щодня з додатком виправдувальних документів. Бухгалтерія перевіряє правильність проведення банком операцій.

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися в наступних формах:

• платіжними дорученнями;

• чеками;

• акредитивами;

• векселями;

• платіжною вимогою;

• інкасовим дорученням.

Надані в банк розрахункові документи повинні відповідати вимогам установлених стандартів і містити наступні реквізити:

• номер документа;

• число, місяць, рік;

• назва платника й одержувача.

• назва банків, р/с;

• МФО (код банку)

• сума цифрами і прописом

• призначення платежу.

Розрахункові документи надаються в 2-х екземплярах. Списання чи сум зарахування їх на рахунок здійснюється на підставі 1 екз. документа.  Однієї з розповсюджених форм розрахунків є платіжні доручення, можуть здійснювати наступні перерахування: - за відпущену продукцію перерахування податків; - за придбані виробничі запаси ОС. Платіжне доручення складається з 2-х частин: - верхня частина – вимоги постачальника; - нижня частина – доручення платника своєму банку на перерахування з р/с сум. Рахунковий чек – документ, який містить в собі письмове розпорядження власника рахунку установи, сплатити чекодавцю зазначену суму. Чеки зібрані в чекові книжки і є бланками строгої звітності. Термін дії заповненого чека – 10 днів. Акредитив – цей грошове зобов'язання банку, що видається їм з доручення клієнта згідно договору.  Вексель – являє собою наказ кредитора своєму боржнику про сплату в зазначений термін. Бухгалтерський облік операцій по поточному рахунку й інших рахунках у банку. У бухгалтерському обліку рух коштів на поточному рахунку за даними виписок банку відбиваються на активному рахунку 31 «Рахунка в банках». Субрахунку: 311 поточні рахунки в національній валюті; 312 поточні рахунки в іноземній валюті; 313 інші рахунки в банках у національній валюті; 314 інші рахунки в банках в іноземній валюті. На підставі записів у виписці банку бухгалтер проставляє кореспонденцію рахунків  – на грошові засоби, що надійшли, Д^т 31 рахунок - на списання К^т 31 Виписки банків ретельно перевіряються і на їхній підставі виробляються записи в регістрах бухгалтерського обліку. Обороти по К^ту сч. 31 відбиваються в журналі-ордері №2. Обороти по Д^ту сч. 31 відбиваються у відомості №2. Журнал-ордер №2 – відкривається на місяць, кожній виписці банку передбачений рядок.

5. Робота з банківськими документами – виписка

Виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати як документ, що підтверджує суму витрат на оплату банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування. Водночас, документом така виписка може вважатися за умови зазначення в ній інформації про надання банком відповідних послуг, сум операцій та заповнення обов’язкових реквізитів.

Аналогічна позиція викладена у листі Національного банку України від 11.04.2012 р. №12-109/658-3917.

Про це, зокрема, зазначається в узагальнюючій податковій консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженій наказом ДПС України від 05.07.2012 №583.

6. Розрахунки платіжними дорученнями

Платіжне доручення — це письмовий документ стандартної форми з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача. Розрахунки платіжними дорученнями — це одна з найпоширеніших в Україні форм розрахунків. За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися за товарними і нетоварними операціями: за куплені товари, послуги, виконані роботи, за зобов’язаннями перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), за зобов’язаннями перед банками, податковими, страховими та іншими фінансовими органами, іншими юридичними особами.

7. Розрахунки чеками

Розрахунки чеками - це розрахунки з використанням письмових безумовних розпоряджень чекодавця платнику (банку) здійснити платіж зазначеної суми чекоутримувачу (пред'явнику або конкретним особам, організаціям) готівкою чи шляхом перерахування на його рахунок у банк.

Документ, що виписується чекодавцем, повинен мати покриття. Чеки, що виписуються клієнтом банку, видаються в межах суми, що є на його рахунках, включаючи суми, що надійшли на ці рахунки в результаті надання банками кредит

8. Ознайомитися з обліком операцій в іноземній валюті

Розрахунки чеками - це розрахунки з використанням письмових безумовних розпоряджень чекодавця платнику (банку) здійснити платіж зазначеної суми чекоутримувачу (пред'явнику або конкретним особам, організаціям) готівкою чи шляхом перерахування на його рахунок у банк.

Документ, що виписується чекодавцем, повинен мати покриття. Чеки, що виписуються клієнтом банку, видаються в межах суми, що є на його рахунках, включаючи суми, що надійшли на ці рахунки в результаті надання банками кредит

9. Оформлення та записи у журналі 1 за кредитом рахунку 31. Оформлення та записи у відомості 1.2. за дебетом рахунку 31.

Операції з іноземною валютою є відносно новою сферою діяльності для комерційних банків. Постійне підвищення курсу «твердих» валют відносно національної валюти — гривні — призвело до того, що іноземна валюта стала вигідним способом зберігання грошових заощаджень населення. З іншого боку, валютні операції варто віднести до основних форм участі комерційних банків у зовнішньоекономічній діяльності.

Збільшення обсягів експортно-імпортних операцій, поява на українському ринку підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що реалізують товари та послуги за іноземну валюту, призвели до того, що в Україні поруч із національною валютою в обігу знаходяться валюти іноземні.

Комерційні банки України, володіючи валютною ліцензією, що видається Національним банком України, мають право на здійснення досить широкого спектру валютних операцій. Переду­сім йдеться про угоди щодо купівлі-продажу фіксованої суми однієї валюти за іншу. Така потреба виникає, як правило, у клієнтів банку — учасників міжнародних економічних відносин. Разом з цим, банки можуть виконувати торговельні операції за власні кошти і з власної ініціативи з метою отримання прибутку від торгівлі валютою.

10. Ознайомитися з обліком розрахунків з підзвітними особами

Підзвітні особи — це працівники, які одержали грошовий аванс для оплати витрат, доручених підприємством.

Розрахунки з підзвітними особами виникають в основному при оплаті дрібних господарських витрат і витрат у відрядженнях. Перелік осіб, яким видається аванс під звіт, встановлюється наказом керівника, що служить документом на видачу авансу на господарські потреби, а в разі видачі авансу на відрядження оформлюється, крім того, і посвідчення про відрядження.

Фактичні витрати, оплачені підзвітними особами, підтверджуються товарними і фіскальними чеками магазинів, квитанціями відділень зв’язку, актами куплі-продажу — на підтвердження господарських витрат; проїзними документами, квитанціями готелів тощо — на підтвердження витрат на відрядження. Зведеним документом витрат, оплачених підзвітними особами, є авансовий звіт, який складається не пізніше 3-х робочих днів після повернення з відрядження і на наступну добу після одержання авансу на господарські потреби.

Облік розрахунків із підзвітними особами ведеться на рахунку № 372 «Розрахунки з підзвітними особами». На дебет цього рахунка відноситься сума виданого авансу:

Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

К-т 30 «Каса».

За кредитом рахунка 372 обліковуються витрачені суми:

а) на відрядження:

Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» — за відрядження цехового персоналу,

Д-т 92 «Адміністративні витратами» — за відрядження загальногосподарського персоналу.

б) на господарські витрати:

Д-т 20 «Виробничі запаси»

Д-т 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» — на вартість придбаних запасів або оплачених витратах на їх перевезення, зберігання

Д-т 15 «Капітальні інвестиції» — при оплаті витрат на капітальне будівництво, придбання основних засобів та нематеріальних активів

К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Щодо кожного авансового звіту визначається результат використання авансу. Якщо сума авансу перевищує витрати, невикористана сума повертається у касу:

Д-т 30 «Каса»

К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Якщо ж сума фактичних витрат перевищує суму авансу, перевитрата повертається підзвітній особі з каси:

Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

К-т 30 «Каса».

Аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами організується у розрізі особових рахунків і щодо кожної авансової суми окремо.

11. Бухгалтерський облік виданих підзвітних сум

Підзвітними сумами називаються грошові суми, що видаються працівникам організації на витрати по відрядженнях, господарські та представницькі витрати. 

Первинні документи по розрахунках з підзвітними особами - авансові звіти, заяви на видачу грошей з каси. При цьому інформація, що міститься в документах, супутніх розрахунками з підзвітними особами, надзвичайно широка і різноманітна, оскільки розрахунки з підзвітними особами пов'язані з багатьма іншими розділами обліку, наприклад з операціями по касі, по руху матеріальних цінностей, з розрахунками з постачальниками та підрядниками і т.д. Тому при перевірці необхідно зіставити авансові звіти з документами по інших розділах обліку. 

Розмір грошової суми і термін, на який вона видається, повинні бути визначені керівником організації (у наказі, в заяві про видачу). Чи не дозволена видача грошових сум під звіт особам, які в установлений строк не відзвітували за раніше отримані суми чи не склали невитрачений залишок у касу. 

Аудитору необхідно переконатися в тому, що наказом керівника затверджено перелік співробітників, що відповідають за закупівлю матеріальних цінностей. У наказі повинні бути обумовлені строки, на які видаються підзвітні суми (див. лист ФНС Росії від 24.01.05 р. N 04-1-02/704). Згідно п. 11 Порядку ведення касових операцій працівник повинен відзвітувати за підзвітними сумами не пізніше трьох робочих днів після закінчення терміну, на який вони видані. 

Для того щоб відправити у відрядження працівника, необхідно оформити наступні документи (ст. 166 ТК РФ): 

наказ (розпорядження) про направлення працівника (працівників) у відрядження (форми N Т-9, N Т-9а); 

посвідчення про відрядження (форма N Т-10); 

службове завдання для направлення у відрядження і звіт про його виконання (форма N Т-10а); 

авансовий звіт (форма N АТ-1). 

Слід звернути увагу на те, що відповідно до листа Мінфіну Росії від 24.10.06 р. N 03-03-04/2/226 одночасно оформляти документи за формами N Т-9, N Т-9а та N Т-10 необов'язково, оскільки наказ (розпорядження) про направлення працівника у відрядження і посвідчення про відрядження мають одне і те ж призначення. Працівник, який повернувся з відрядження, не пізніше трьох днів після повернення повинен скласти авансовий звіт (форма N АТ-1) і представити його в бухгалтерію. До авансового звіту додаються всі документи, що підтверджують витрати працівника під час відрядження. 

Аудитору слід перевірити цільове витрачання коштів, виданих працівникові, а також наявність всіх виправдувальних документів, що підтверджують його витрати (квитки на проїзд, рахунки на оплату житла і т.д.). 

Відрядженому працівникові за авансовим звітом оплачують: 

• витрати по найму житлового приміщення; 

• витрати по проїзду до місця відрядження і назад; 

• добові; 

• інші витрати (оплату послуг зв'язку або пошти). 

На оплату таких витрат працівникові перед його від'їздом у відрядження видають аванс. Аванс видається в рублях (при відрядженнях по Російської Федерації) або у валюті країни, до якої він іде (при закордонних відрядженнях). Валюта на оплату витрат на відрядження може бути отримана тільки з валютного рахунку, тобто організації для отримання валюти необхідно відкрити валютний рахунок у банку.

Валюта відрядженому працівникові може бути видана готівкою з каси чи може бути відкритий картковий валютний рахунок і перераховані гроші на нього. Після повернення працівника з відрядження сума невитраченого авансу має бути повернена до каси організації, а пластикова (валютна) карта здана. 

Аудитор повинен упевнитися в тому, що первинні документи встановленої форми мають всі обов'язкові реквізити, квитанції, рахунки на оплату виписані на підзвітну особу, так як документально не підтверджені витрати оподатковуваний прибуток організації не зменшують. 

Керівник організації повинен затвердити своїм наказом список працівників, яким можуть видаватися кошти під звіт. Аудитору необхідно переконатися в наявності такого наказу. Термін, на який можна видати готівку під звіт на господарські потреби, не обмежений. Такий термін також може встановити керівник організації своїм наказом. Якщо керівник такий термін встановив, то працівник повинен відзвітувати за витрачені гроші не пізніше ніж через три робочих дні після закінчення даного терміну. 

Аудитор повинен упевнитися в тому, що працівники, які отримали гроші під звіт, дотримуються граничний розмір розрахунків готівкою - 100 000 руб. по одній угоді з однією юридичною особою (див. вказівку Банку Росії від 20.06.07 р. N 1843-У). Ліміт застосовується до розрахунків у рамках одного договору, укладеного між фірмами. На це вказано у спільному листі МНС Росії і Банку Росії від 1.07.02 р. N 24-2-02/252; 2.07.02 р. N 85-Т. За порушення цього обмеження на організацію та її керівника може бути накладено штраф: для організації - від 40 000 до 50 000 руб., Для керівника - від 4000 до 5000 руб. (Ст. 15.1 КоАП РФ). 

При поданні авансового звіту повинен бути пред'явлений касовий чек ККМ (лист Управління МНС Росії по м. Москві від 12.08.03 р. N 29-12/44158). Винятком можуть бути тільки бланки суворої звітності або виписки про трансакції, що підтверджують розрахунки кредиткою, якщо гроші під звіт були списані або перераховані з використанням рахунку працівника. 

До касового чеку мають бути додані товарні чеки з розшифровкою покупки. Незважаючи на те що уніфікованого бланка цього документа немає, його складання обов'язково (постанова Уряду Російської Федерації від 19.01.98 р. N 55). Згідно п. 2 ст. 9 Федерального закону від 21.11.96 р. N 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік" документи, для яких не передбачені уніфіковані бланки, повинні мати такі реквізити: 

• найменування; 

• дату складання; 

• найменування організації, від імені якої складено документ; 

• зміст господарської операції; 

• вимірювачі господарської операції в натуральному і грошовому виразі; 

• найменування посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 

• особисті підписи зазначених осіб. 

Зауважимо, що печатка в даному переліку не згадується. 

Працівник, який отримав кошти під звіт, повинен за них відзвітувати, представивши в бухгалтерію авансовий звіт за формою N АТ-1 (з додатком документів, що підтверджують витрати), а невитрачені кошти повернути до каси фірми (суми, обгрунтовано витрачені понад видану підзвітної суми, можуть бути відшкодовані працівнику). 

У бухгалтерському обліку для відображення розрахунків із співробітниками організації за підзвітними сумами призначений спеціальний рахунок 71 "Розрахунки з підзвітними особами". На рахунку 71 збирається вся інформація про розрахунки з працівниками організації за сумами, виданими їм під звіт на господарсько-операційні та витрати на відрядження. 

На видані під звіт суми рахунок 71 дебетується в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів. На витрачені підзвітними особами суми рахунок 71 кредитується в кореспонденції з рахунками, на яких обліковуються витрати і придбані цінності, або іншими рахунками в залежності від характеру зроблених витрат.  Підзвітні суми, не повернуті працівниками в касу у встановлені терміни, відображаються за кредитом рахунка 71 і дебетом рахунка 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей". Далі ці суми списуються з рахунку 94 у дебет рахунку 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці" ( якщо вони можуть бути утримані з оплати праці працівника) або 73 "Розрахунки з персоналом за іншими операціями" (коли вони не можуть бути утримані з оплати праці працівника). 

Аналітичний облік за рахунком 71 ведеться по кожній сумі, виданої під звіт.

При видачі працівникові готівкових грошей з каси організації на господарські витрати аудитору необхідно переконатися, що в бухгалтерському обліку зроблено запис: 

Дебет 71, субрахунок "ПІБ", Кредит 50. 

При затвердженні авансового звіту з даної підзвітною сумою проводиться списання витрачених підзвітних сум, що відображається записом: 

Дебет 44, 10, 08, Кредит 71. 

Якщо організація є платником ПДВ, то суми податку, сплаченого постачальникам товарів (робіт, послуг), збираються на рахунку 19 "Податок на додану вартість". Якщо за придбане майно (роботи, послуги) розрахунок проводиться підзвітною особою, то сума ПДВ за такими витратами відображається записом: 

Дебет 19, Кредит 71. 

Якщо підзвітна особа не використала всю суму виданого авансу, то воно повинно повернути невикористаний залишок у касу. Дана операція повинна бути відображена записом: 

Дебет 50, Кредит 71. 

Якщо працівник не витратив аванс і не повернув після закінчення встановленого терміну грошові кошти в касу організації, то залишок неповерненого авансу повинен бути віднесений на рахунок 94:

Дебет 94, Кредит 71. 

Надалі якщо сума невитраченого авансу утримано із заробітної плати працівника, то в бухгалтерському обліку робиться запис: 

Дебет 70, Кредит 94. 

При погашенні працівником суми боргу по подотчету можна також використовувати рахунок 73. Наприклад, якщо підзвітна особа внесла гроші в касу після прострочення, у бухгалтерському обліку провадяться записи: 

Дебет 94, Кредит 73, 

Дебет 73, Кредит 50. 

Типові помилки і порушення, які виявляються в процесі аудиту  1. Порушення порядку видачі підзвітних сум: 

• видача грошових коштів особам, не зазначених у списку осіб, яким відповідно до наказу керівника організації можуть бути видані гроші на господарсько-операційні витрати; 

• видача грошових коштів з каси під звіт особам, які не є працівниками організації; 

• видача грошей під звіт особам, не розрахувалися за раніше виданими авансами; 

• видача підзвітних сум без визначення строку, на який видана підзвітна сума; 

• невідповідність фактичного витрати підзвітних сум цілям, на які вони були видані; 

• систематична видача підзвітних сум без виробничої необхідності з наступним поверненням їх до каси; 

• списання підзвітних сум за первинними документами невстановленої форми; 

• списання підзвітних сум за неправильно оформленим первинним документам; 

• списання підзвітних сум за відсутності первинних документів; 

• списання підзвітних сум за первинними документами, виписаними на іншу особу. 

2. Порушення під час оформлення відрядних витрат:

• відсутність наказів (розпоряджень) про направлення працівників у відрядження; 

• відсутність посвідчень про відрядження з відміткою в місці перебування у відрядженні;

• недотримання встановлених норм витрат на відрядження; 

• відсутність наказів (розпоряджень) про оплату добових понад встановлених норм;

• відсутність аналітичного обліку витрат на відрядження в межах і понад норм. 

3. Порушення порядку оподаткування під час оформлення відрядних витрат - некоректне виділення ПДВ у сумах витрат на відрядження. 

4. Порушення при придбанні матеріальних цінностей, оплаті робіт, послуг підзвітними особами - виділення сум ПДВ розрахунковим шляхом від вартості матеріальних цінностей, придбаних за готівку в роздрібній торговельній мережі та без докладання рахунки-фактури. 

5. Порушення порядку обліку представницьких витрат: 

невідповідність фактичного розміру представницьких витрат затвердженим кошторисом (або її відсутність); 

відсутність обліку представницьких витрат у межах і понад норм. 

6. Порушення порядку ведення синтетичного обліку розрахунків з підзвітними особами: 

• некоректне складання бухгалтерських записів по операціях розрахунків з підзвітними особами; 

• неправильне виведення залишків на кінець звітного періоду; 

• ведення журналу-ордера N 7 не по кожній підзвітній особі і виданої сумі; 

• невідповідність записів в авансових звітах даними журналу-ордера N 7 або інших регістрів. 

7. Порушення у вигляді і реквізитах первинних документів.  30. Аудит розрахункових операцій та взаємовідносин з бюджетом.  Мета аудиту розрахунків підприємства з бюджетом та позабюджетними фондами - підтвердження правильності розрахунків, повноти і своєчасності перерахування до бюджету і позабюджетні фонди податків, зборів і платежів.  Цей об'єкт перевірки має особливе значення, оскільки визначає повноту виконання зобов'язань господарюючого суб'єкта перед державою.

По кожному виду розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами аудитор повинен перевірити:

• стан внутрішнього контролю цих розрахунків (шляхом тестування); 

• правильність визначення оподатковуваної бази (за допомогою таких прийомів контролю, як простежування, сканування, звірка документів і регістрів обліку); 

• правильність застосування ставок податків, зборів і платежів (шляхом простежування, перерахунку); 

• правильність застосування пільг при розрахунку та сплаті податків (шляхом простежування, звірки з нормативними матеріалами, вивчення особливостей організації і т.д.); 

• правильність відшкодування ПДВ з бюджету по придбаних ресурсів (шляхом простежування, вивчення первинних документів, перерахунку арифметичних даних); 

• повноту і своєчасність перерахування податкових платежів, правильність складання податкової звітності (шляхом перевірки платіжних документів, податкових розрахунків і т.д.); 

• правильність оформлення первинних платіжно розрахункових документів і відображення в обліку операцій з нарахування та сплати податкових платежів (шляхом сканування, звірки даних різних регістрів обліку). 

Джерелами інформації для перевірки розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами є розрахункові відомості по нарахуванню заробітної плати, облікові регістри (картки, відомості, журнали ордери, машинограми) за рахунками 68, 69, 70, 76, 84, 90, 91, 99 та ін ., Головна книга, Баланс (форма № 1), Звіт про прибутки і збитки (форма № 2), розрахунки (податкові декларації) по окремих податках і платежах і пр. 

Приступаючи до перевірки розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, аудитор повинен пам'ятати, що оподатковуваний база, ставки та інші параметри нарахування податків у попередньому періоді могли змінюватися, внаслідок чого необхідно користуватися нормативними матеріалами, які враховують всі внесені до них зміни і доповнення. 

Враховуючи нестабільність податкового законодавства РФ, аудитор ще на стадії попереднього етапу аудиторської перевірки повинен з'ясувати, які податки має платити аудіруемих об'єкт, наскільки повно він виконує свої зобов'язання і якими нормативними документами користується при розрахунку податків. 

Корисно також ознайомитися з результатами попередніх податкових перевірок підприємства податковими органами. Це дозволить з'ясувати характер помилок, якщо такі були допущені в обліку в попередньому звітному періоді, намітити об'єкти для поглибленого контролю.

Детальної перевірки вимагають розрахунки з бюджетом по податку на прибуток, ПДВ, акцизів, податків з продажів, податку на доходи фізичних осіб, податків, зборів у позабюджетні державні фонди. Саме на долю цих податків припадає основна маса платежів підприємства до бюджету, а також порушень податкового законодавства та обумовлених цими порушеннями фінансових санкцій (штрафів, пені та ін.) Якщо підприємство є учасником зовнішньоекономічної діяльності, то поглибленого аналізу має бути піддано та оподаткування експортно імпортних операцій. 

Аудитору слід пам'ятати, що облік розрахунків з бюджетом за податками ведеться на рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом»; по зборах у позабюджетні фонди (соціальне страхування, Фонд соціального страхування, Пенсійний фонд, Фонд обов'язкового медичного страхування) здійснюється на рахунку 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення ». Аналітичний облік організовується по кожному податку і збору на відповідних субрахунках зазначених рахунків. 

12. Оформлення авансових звітів та документів на відрядження за кордон

Відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів.

Термін відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) для здійснення монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, шефмонтажу та авторського нагляду під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках, не повинен перевищувати одного року.

Термін відрядження працівників авіаційних компаній, які направляються за кордон для виконання авіаційних перевезень пасажирів та вантажів у миротворчих місіях Організації Об'єднаних Націй згідно з контрактами між авіаційними компаніями України та Організацією Об'єднаних Націй, не повинен перевищувати шести місяців.

Термін відрядження працівників державної контрольно-ревізійної служби, які направляються для проведення контрольних заходів, не повинен перевищувати періоду проведення таких заходів

За час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати:

а) на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів, перевезення багажу) як до місця відрядження й назад, так і за місцем відрядження;

б) на оплату рахунків за проживання в готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщень, а також уключених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, білизни, взуття), за користування холодильником, телевізором (крім каналів, за які встановлено окрему плату), кондиціонером;

в) на оплату телефонних рахунків;

г) на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), на комісійні (в разі обміну валютних коштів), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Указані в цьому пункті витрати можуть бути відшкодовані лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або рахунків (багажних квитанцій), страхових полісів тощо. Документи, що підтверджують вартість таких витрат, проведених за кордоном, оформлюються відповідно до законодавства країни відрядження. { Абзац шостий пункту 1.4 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 791 ( z0825-07 ) від 05.07.2007 }

Витрати у зв'язку із поверненням відрядженим працівником квитка на потяг, літак або інший транспортний засіб можуть бути відшкодовані з дозволу керівника підприємства лише з поважних причин (рішення про відміну відрядження, відкликання з відрядження тощо) при наявності документа, що підтверджує витрати. ( Пункт 1.4 розділу II доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства фінансів N 827 ( z0045-05 ) від 27.12.2004 )

Крім названих у цьому пункті витрат, відрядженому працівникові відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 N 663 ( 663-99-п ) "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (надалі - постанова Кабінету Міністрів України N 663) відшкодовуються, у межах граничних норм, не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб (добові витрати), що з'явилися у зв'язку з відрядженням.

Виїзд у відрядження за кордон і повернення в Україну в один і той самий день вважається одним днем відрядження.

Фактичний час перебування у відрядженні за кордоном визначається:

а) у разі відрядження з України до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - за відмітками контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України в закордонному паспорті або документі, що його замінює; ( Підпункт "а" пункту 1.5 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 827 ( z0045-05 ) від 27.12.2004 ) 

б) у разі відрядження з України до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками сторони, яка відряджає, та сторони, яка приймає, у посвідченні про відрядження. ( Підпункт "б" пункту 1.5 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 827 ( z0045-05 ) від 27.12.2004 )  Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття і вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього; 

в) у разі відсутності відміток відповідно до підпунктів "а" і "б" цього пункту добові витрати відрядженому працівникові не відшкодовуються.

Добові витрати за час перебування у відрядженні відшкодовуються в межах граничних норм:

а) за кожний день відрядження, включаючи день вибуття та прибуття; ( Підпункт "а" пункту 1.7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 179 ( z0247-03 ) від 04.03.2003 )

б) у разі включення витрат на харчування до рахунків на наймання жилого приміщення, проїзних документів та у випадках, коли відряджені працівники за умовами запрошення забезпечуються стороною, яка приймає, безкоштовним харчуванням у країні перебування (дорозі), - в межах граничних норм з урахуванням кількості разів харчування на добу. Залежно від кількості разів харчування на добу впродовж відрядження перерахунок здійснюється за кожну добу окремо; ( Підпункт "б" пункту 1.7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 179 ( z0247-03 ) від 04.03.2003 )

в) якщо дата вибуття у відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, або дата повернення з них не збігається з датами за відмітками контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України в закордонному паспорті чи документі, що його замінює, то добові витрати за час проїзду територією України відшкодовуються відповідно до порядку, передбаченого для відряджень у межах України. ( Підпункт "в" пункту 1.7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 827 ( z0045-05 ) від 27.12.2004 )

При цьому за дні перетину кордону України (в обох напрямах) відповідно до вказаних відміток добові витрати відшкодовуються за нормами, встановленими для відряджень за кордон; ( Підпункт "в" пункту 1.7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Мініну N 179 ( z0247-03 ) від 04.03.2003 )

г) якщо відряджений, перебуваючи в дорозі до країни, з якою не встановлено чи спрощено прикордонний контроль, або повертаючись з такої країни, має пересадку на інший транспортний засіб або зупинку в готелі (мотелі, іншому житловому приміщенні) на території України, то відшкодування витрат на відрядження за період проїзду територією України здійснюється в порядку, передбаченому для службових відряджень у межах України. ( Абзац перший підпункту "г" пункту 1.7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 179 ( z0247-03 ) від 04.03.2003 )

При цьому добові витрати з дня останньої пересадки на інший транспортний засіб (вибуття з готелю, мотелю, іншого житлового приміщення) на території України під час прямування у відрядження за кордон і до дня першої пересадки на інший транспортний засіб (зупинки в готелі, мотелі, іншому житловому приміщенні) на території України (включно) під час повернення в Україну відшкодовуються за нормами, встановленими для відряджень за кордон.

У разі якщо день вибуття у відрядження або день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи збігається з днем вказаної пересадки (зупинки), добові витрати за відповідні день вибуття або день прибуття відшкодовуються за нормами, встановленими для відряджень за кордон. ( Абзац другий підпункту "г" пункту 1.7 розділу II доповнено абзацом згідно з Наказом Мінфіну N 179 ( z0247-03 ) від 04.03.2003, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 827 ( z0045-05 ) від 27.12.2004 )

У разі відсутності такої пересадки (зупинки) добові витрати відшкодовуються за кожний день відрядження, включаючи день вибуття та прибуття, - за нормами, встановленими для відряджень за кордон. ( Абзац третій підпункту "г" пункту 1.7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 179 ( z0247-03 ) від 04.03.2003 )

Норми добових витрат, граничні норми відшкодування витрат на наймання житлового приміщення у доларах США та порядок їх перерахунку у валюту країни відрядження або в іншу іноземну валюту визначено згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 ( 663-99-п ) "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (із змінами та доповненнями) та абзацом другим пункту 1.9 розділу II цієї Інструкції.  ( Підпункт пункту 2.1 розділу II в редакції Наказу Мінфіну N 179 ( z0247-03 ) від 04.03.2003, із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 827 ( z0045-05 ) від 27.12.2004 )

Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти то виплата здійснюється в національній валюті України за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день погашення заборгованості, але не пізніше третього банківського дня після затвердження керівником звіту про використання коштів, наданих на відрядження. ( Абзац перший пункту 1.17 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 179 ( z0247-03 ) від 04.03.2003, N 827 ( z0045-05 ) від 27.12.2004 )

У разі відсутності підтвердних документів про обмін валюти, в якій видано аванс, на національну валюту країни відрядження перерахунок витрат, здійснених у відрядженні, що підтверджені документально, здійснюється виходячи з крос-курсу, розрахованого за офіційним обмінним валютним курсом, що встановлений Національним банком України на день затвердження звіту про використання коштів, наданих на відрядження. ( Абзац другий пункту 1.17 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 827 ( z0045-05 ) від 27.12.2004 )

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд до вокзалу, аеропорту або пристані і з вокзалу, аеропорту або пристані (якщо ці пункти розташовані за межами міста) в місцях відправлення, призначення та пересадки, а також витрати на проїзд за місцем відрядження на міському транспорті (рейсові автобуси, метро, тролейбуси, трамваї тощо (крім таксі) за умови, що працівникові не надавалися безкоштовно засоби пересування.

У разі потреби пересування країною відрядження керівник підприємства може визначити відрядженому працівникові вид транспорту, яким він може користуватися. Якщо така пропозиція не надходить, працівник самостійно розв'язує питання про вибір виду транспорту.

Витрати за користування таксі або оренду автотранспорту можуть бути відшкодовані лише з дозволу керівника підприємства.

Указані витрати відшкодовуються лише за наявності підтвердних документів.

Не дозволяється відшкодування витрат на алкогольні напої, тютюнові вироби, видовищні заходи, а також суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунка згідно із законами країни перебування.

13. Оформлення авансових звітів по закупці товарно-матеріальних цінностей

Складаються авансові звіти на основі чека, випусків по рахункам на придбання матеріальних цінностей, касові ордери на готівку; 

Купуючи товари в населення, суб’єкт господарювання повинен подбати про наявність первинного документа, на підставі якого він міг би відобразити операцію з придбання в обліку. У разі купівлі товарно-матеріальних цінностей у фізособи-непідприємця таким документом може бути Закупівельний акт. Про його складання наразі й поговоримо

Форма та реквізити закупівельного акта

Нині форму Закупівельного акта не затверджено жодним нормативно-правовим актом. Її можна віднайти хіба що в методичних рекомендаціях, затверджених Наказом № 157, що застосовуються у сфері громадського харчування та побутових послуг. Проте ця форма має лише рекомендаційний характер, що підтверджує й Мінфін у листі від 03.12.2004 р. № 31-03430-01-10/22335.

Утім підприємство може самостійно розробити власну форму акта чи пристосувати форму з Наказу № 157 під свої потреби. У цьому ми вам і допоможемо.

Передусім слід узяти до уваги, що Закупівельний акт вважатиметься первинним документом, лише якщо в ньому будуть усі обов’язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону про бухоблік, такі як:

• назва документа;

• дата й місце складання;

• назва підприємства, від імені якого складено документ;

• зміст й обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції;

• посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;

• особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

14. Вивчення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками рахунок 631

На субрахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

15. Ознайомитися з податковими накладними. Вивчити відображення сум по Дт 641 рах. і Кт 641 рах.

Основний принцип податкового обліку податку на додану вартість

Ця інформація для бухгалтерів початківців. Весь податковий облік податку на додану вартість можна описати декількома етапами:

1. Виписка податкових накладних своїм покупцям та отримання податкових накладних від своїх постачальників. Нарахування податкових зобов’язань та отримання права на податковий кредит з ПДВ.

2. Відображення податкових накладних у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

3. Реєстрація податкових накладних (у разі необхідності) у єдиному реєстрі податкових накладних.

4. Заповнення податкової декларації з податку на додану вартість.

Звісно, в кожному етапі є дуже багато нюансів.

Коли платник пдв зобов’язаний виписати податкову накладну?

Податкова накладна виписується на дату виникнення податкових зобов’язань, яка визначається відповідно до статті 187 Податкового кодексу (правило «першої події»). Отже, податкова накладна виписується на:

1. дату зарахування коштів від покупця на банківський рахунок або в касу;

2. дату відвантаження товарів, а для послуг - дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг.

Також у пункті 8 Наказу №1379 є перелік операцій, при здійсненні яких треба виписувати податкову накладну, оригінал якої не надається покупцю, а залишається у продавця.

Чи обов'язково складати податкову накладну в паперовій формі? Чи можна скласти податкову накладну в електронній формі?

Покупець товарів чи послуг може обирати спосіб складання податкової накладної: в паперовому вигляді або в електронній формі. До електронної форми ПН висуваються наступні вимоги:

1. реєстрація електронного цифрового підпису уповноваженої особи;

2. реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі складання накладної в електронній формі, складати її у паперовому вигляді не треба.

Обов’язкові реквізити податкової накладної

Перелік обов’язкових реквізитів податкової накладної визначений пунктом 201.1 Податкового кодексу:

1. порядковий номер податкової накладної;

2. дата виписування податкової накладної;

3. повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

4. податковий номер платника податку (продавця та покупця);

5. місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

6. повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

7. опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

8. ціна постачання без урахування податку;

9. ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

10. загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

11. вид цивільно-правового договору;

12. код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

13. номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України".

Важливо: якщо у податковій накладній наявні всі обов’язкові реквізити, визначені пунктом 201.1 ПКУ та вони вказані правильно, така податкова накладна вважається дійсною. Інші помилки не можуть призвести до невизнання права на податковий кредит по такій податковій накладній .