103. Тенденції регіональної економічної інтеграції.

Процеси регіональної інтеграції можуть відбуватись у різних просторових кордонах:

регіональному (ЄС), континентальному (НАФТА); міжконтинентальному (АТЕС).

У зв'язку з цим трансформується поняття регіону: більше уваги приділяється не географічним, а економічним і комунікаційним аспектам.

Розрізняють такі регіональні типи інтеграційної взаємодії: співробітництво прикордонних

територіально-адміністративних одиниць держав (єврорегіони); асоціації та форуми економічного співробітництва (ОЧЕС), преференційні торгові угоди невзаємного характеру (ЄС - СНД), зони вільної торгівлі (ЄАСТ), митні союзи (Чехія і Словакія), економічний союз (ЄС), загальний ринок (ЄС + ЄАСТ), політичний та економічний союз (ФРН - НДР).

Регіональні об'єднання переслідують такі цілі співпраці: посилення протекціонізму, лібералізація торгових та інших відносин в межах регіону, лібералізація економічних відносин з іншими об'єднаннями й організаціями через посилення позицій на світовій арені завдяки захисту спільних інтересів і поєднанню зусиль, створення політичного альянсу, створення тимчасового економічного угруповання для вирішення певної проблеми (наприклад, інтеграція африканських країн для формування промислового потенціалу), відродження потенціалу чи розвиток певної сфери економіки, реінтеграція економічних систем тощо.

Для розвитку міжнародних інтеграційних процесів необхідна наявність ряду об'єктивних і суб'єктивних передумов, ступінь розвитку яких суттєво відрізняється в окремих регіонах світового господарства. Це впливає на характер і рівень регіональної економічної інтеграції. Найважливішими об'єктивними передумовами є : · сучасна науково-технічна революція. Якісні зміни в продуктивних силах, поява принципово нових засобів виробництва, технологій і зміни в цьому зв'язку самого характеру і структури виробництва заходять у суперечність з обмеженістю національних ринків, наявністю різних міждержавних бар'єрів на шляху руху капіталів, товарів та послуг, робочої сили. Сучасна науково-технічна революція об'єктивно зумовлює формування оптимального господарського простору, в межах якого забезпечується поява і постійне оновлення широкого асортименту товарів та послуг, прибуткове функціонування виробництва, максимальне задоволення зростаючих потреб суспільства в межах однієї чи кількох країн; · соціально-економічна однорідність національних господарств, що зближаються. На сучасному етапі всесвітнього економічного розвитку існують дві основні моделі національної організації виробництва і зовнішньоекономічних стосунків: ринкова і планова. Очевидно, що формування спільного господарського простору передбачає принципову подібність основ організації національного виробництва в окремих країнах, спільність умов господарювання виробників; · наявність достатньо високих і близьких рівнів економічного розвитку країн, груп країн та регіонів світу в умовах нерівномірного розподілу ресурсів.

103. Особливості європейських інтеграційних процесів.

Європа має великий досвід та потенціал регіональної міжнародної економічної інтеграції. Це пояснюється як політичними і соціально-економічними особливостями розвитку європейських країн у період після Другої світової війни, так і сучасними тенденціями розвитку світової економіки, коли остаточно формуються три світових економічних центри (Європа, Північна Америка з домінуючою роллю США, Азія з пріоритетом Японії). Найбільші масштаби, глибина та динаміка притаманні інтеграції західноєвропейських країн у рамках Європейського союзу (ЄС). Нині ЄС являє собою інтеграційне угруповання п'ятнадцяти західноєвропейських країн (Німеччини, Великобританії, Франції, Італії, Іспанії, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Данії, Ірландії, Португалії, Греції, Австрії, Фінляндії, Швеції), які прагнуть до економічної та політичної єдності.

Інтеграційні об’єднання, що функціонують в Європі:

1. Європейський Союз

2. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ)

3. Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС)

4. Європейський економічний простір

5. Бенілюкс

6. Центральноєвропейська зона вільної торгівлі (ЦЕФТА)

7. Балтійський ринок

8. Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ)

9. Рада держав Балтійського моря (РДБМ)

10. Середземноморський союз (СДС)

Організація чорноморського економічного співробітництва

• Створена у 1992 році на основі Стамбульської декларації «Про Чорноморське економічне співробітництво»;

• субрегіональне об'єднання 12 країн Чорноморського регіону (Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, а також Україна);

• З 30 червня 1994 року функціонує Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР);

• Кандидати на вступ: Кіпр,Чорногорія.

• Штаб-квартира організації розташована в Стамбулі.

Цілями ЧЕС є :

• сприяння й заохочення індивідуальної та колективної ініціативи;

• внесок у розвиток конкурентоспроможної ринкової економіки в регіоні Чорного моря;

• збільшення потенціалу та інноваційної здатності підприємств та створення нового виробничого потенціалу для двосторонніх та багатосторонніх ділових контактів

Пріоритетні напрямки співробітництва

• спрощення візового режиму;

• приведення до загального знаменника митних правил та інструкцій;

• уніфікація податкового режиму;

• заохочення розвитку співробітництва в різних галузях діяльності країн-учасниць ЧЕС.

Формування європейського континентального ринку

• у 1966 р. між ЄАВТ та ЄЕС була утворена зона вільної торгівлі.

• у 1977 р. у торгівлі ЄАВТ та Європейського Економічного Співтовариства було відмінено мито на торгівлю промисловими товарами.

• у 1984 р. торговельні тарифи між країнами ЄЕС та ЄАВТ були повністю ліквідовані

• протягом 1990 – 1993 рр. були укладені угоди про вільну торгівлю з Туреччиною, Чехією, Словаччиною, Ізраїлем, Польщею, Румунією, Угорщиною та Болгарією.

• 1994 країни ЄАВТ (за винятком Швейцарії та Ліхтенштейну) стали членами Європейського економічного простору

Функціонування ЄС як інтеграційного угруповання з єдиною наднаціональною системою управління породжує групу нових суперечностей: диспропорції ринкової та регульованої сфер; суперечності між національними та наднаціональними органами тощо. Зовнішні суперечності розвитку західноєвропейської інтеграції виникають у процесі взаємодії факторів регіональної та глобальної інтернаціоналізації. З одного боку, розширення ринку ЄС є ключовим інтеграційним фактором як на макро-, так і на мікроекономічному, корпоративному рівні. З іншого боку, більшість західноєвропейських корпорацій технологічно та фінансове пов'язані з американськими і японськими ТНК, які поряд зі своїми національними інтересами реалізують також інтереси атлантичної та тихоокеанської інтеграції. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) була утворена Австрією, Великобританією, Данією, Норвегією, Португалією, Швейцарією, Швецією 1960 p. на Стокгольмській конференції. 1970 р. до ЄАВТ вступила Ісландія, а 1986-го - Фінляндія, яка з 1961 p. була її асоційованим членом. У зв'язку з вступом до ЄС з ЄАВТ вийшли Великобританія і Данія (1973 p.), а також Португалія (1986 p.). ЄАВТ вирішує такі завдання:

• забезпечувати вільну торгівлю промисловими товарами.

• спільно вирішувати економічні, науково-технічні проблеми, розвивати зони активності і забезпечувати повну зайнятість; · створювати умови для якомога повнішого використання ресурсів, сприяти підвищенню продуктивності праці; · посилювати координацію торговельно-політичних курсів спільно з ЄС та в рамках ГАТТ/СОТ і ОЄСР. На відміну від Європейського союзу Європейська асоціація вільної торгівлі являє собою регіональне інтеграційне угруповання зі збереженням суверенітету країн-учасниць без органів наднаціонального регулювання.