51. Форми міжнародного поділу праці та фактори його розвитку.

Основою інтернаціоналізації госп-кого життя є міжнародний поділ праці (МПП), як обмін між країнами факторами та результ-ми вир-ва у певних кількісних і якісних співвідношеннях. МПП є безпосереднім продовженням сусп-ого поділу праці за родом діяль-ті та його просторової диференціації. Формами МПП є міжнародна спеціалізація та кооперація. Вирізняють предметну, подетальну і технологічну спец-цію окремих країн, груп країн або регіонів світу. Розв-к міжнародної спеціалізації обумовлює розв-к видів та форм міжнародної кооперації — міжгалузевої, внутрішньогалузевої, окремих підприємств. МПП за родом діяль-ті розв-ся за двома напрямками: вертикальним та горизонтальним. Вертикальне — спостерігається, коли різні виробники формують однолінійний технологічний ланцюг та виконують ряд послідовних виробничих операцій. Горизонтальний поділ праці передбачає виготовлення окремими виробниками компонентів, які поєднуються у технологічно та технічно складному виробі. Горизонтальний та вертикальний МПП на міжнародному рівні реалізується як загальний (між крупними групами галузей), частковий (відокремлення крупних груп галузей на менш агреговані галузі та підгалузі) і одиничний (внутрішньогалузевий поділ та всередині підприємства). Таким чином, МПП це взаємопов’язаний процес спеціалізації окремих країн, підпр-в та їх об’єднань на виробництві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників задля спільного випуску кінцевої продукції.Історично МПП виникає як с-ма, основним структурним ел-том якої були нац-ні госп-кі комплекси. На початкових стадіях розв-ку світогосподарські зв’язки зводились до ві-н обігу, перш за все товарного, пізніше — міграції капіталу та робочої сили. Таким чином, міжнац-ні ек-ні ві-ни з’явились як похідні, вторинні відносно розвитку сусп-ного поділу праці всередині країн.

Виникнення та подальший розв-к МПП здійснюється під впливом цілої низки різноманітних факторів, які можливо с-матизувати за такими ознаками:

1Природно-географічні — відмінності у кліматичних умовах, економіко-географічному положенні, наділеності природними ресурсами;

2.Соціально-економічні — характеристики робочої сили, науково-технічний потенціал, виробничий апарат. Масштаби і серійність вир-ва, темпи створення об’єктів вироб-ої і соц-ої інфраструктури, особливості історичного розв-ку, вироб-чих і зовнішньоек-них традицій, соц-ек-ний тип нац-ого вир-ва і зовнішньоек-них зв’язків, політичні фактори країн;

3.НТП — розширення та поглиблення науково-дослідних та конструкторських робіт, прискорення темпів морального зносу, збільшення оптимальних розмірів підприємств, технологічна диверсифікація.Взаємодія різних факторів в умовах цивілізаційного розв-ку визначає роль країни у МПП та її місце у світогосподарських зв’язках. Значення та роль окремих факторів на тому чи іншому етапі глобального розвитку може мати різноспрямований вплив або неоднакову силу цього впливу.

52. Види міжнародного інвестування та сучасні тенденції його розвитку.

Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.

Розрізняють два види міжнародних інвестицій: прямі і портфельні.

• Прямі інвестиції є різновидом іноземних, що супроводжуються контролем за діяльністю компанії навіть у випадку придбання невеличкої частки її акцій (на рівні 10 %). Володіння контрольним пакетом акцій закордонного підприємства є найвищим типом зобов'язань стосовно зовнішньоекономічних операцій. Воно не тільки передбачає право власності на прибуток із капіталу, але зазвичай означає і більш інтенсивний обмін кваліфікованими спеціалістами і новими технологіями між країнами, ніж у випадку відсутності контрольного пакета акцій у закордонному виробництві.

• До "портфельних" інвестицій можуть бути віднесені як боргові зобов'язання, так і акції фірми. Чинником, що дозволяє відрізнити даний тип інвестицій від прямих, є відсутність контролю за діяльністю фірми, яка приймає інвестиції. Іноземні "портфельні" інвестиції важливі майже для всіх фірм, що ведуть міжнародні операції. До них вдаються, в основному, з метою вирішення фінансових завдань. Фінансові відділи корпорацій зазвичай переводять засоби з однієї країни в іншу для одержання більш високого прибутку за рахунок короткострокових капіталовкладень. Вони також використовують позики різних країн.

Основна тенденція розвитку ринку міжнародних прямих інвестицій — поступове підвищення частки розвинених країн та зниження частки країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. У сфері імпорту інвестицій на розвинені країни припадає близько 73 %, а у сфері експорту інвестицій — понад 90 %. Збільшення обсягів прямих міжнародних інвестицій в останні десятиліття здійснюється переважно за рахунок взаємного обміну розвинених країн. Глобальна тріада — США, Європейський Союз та Японія — концентрує левову частку загального обсягу ввезення та вивезення інвестицій. Водночас порівняно з кінцем 1970-х років частка США як донора та реципієнта значно скоротилася на користь ЄС. Висунення Євросоюзу на роль провідного світового інвестиційного центру істотно підвищило його статус на міжнародному ринку інвестицій.