4. Антропогенні ландшафти Поділля

У ряді антропогенних ландшафтів Мільков Ф.М. (1990) виділяв такі основні класи ландшафтів: промислові, дорожні, сільськогосподарські, лісові, селитебні водні, рекреаційні та белігеративні. В межах кожного з цих класів можна виділити по кілька підкласів. В межах сільськогосподарських ландшафтів можна виділити польові, лучно-пасовищні, садові, мішані. У класі промислових ландшафтів можна виділити кар’єрно-відвальні ландшафти, терикони, псевдокарст тощо. Клас лінійно-дорожніх ландшафтів поділяється на автомобільні, залізничні, трубопровідні. В межах лісових антропогенних ландшафтів включає лісокультурні ландшафти на місцях згарищ та вирубок. Водні антропогенні ландшафти – ставки, водосховища, канали. Серед селитебних ландшафтів виділено підкласи міських та сільських ландшафтів. Белігеративні ландшафти включають оборонні споруди, полігони, різні військові об’єкти За Мільковим Ф.М., рекреаційними ландшафтами називають такі антропогенні ландшафти, що утворюються в зонах відпочинку населення і активного туризму. Згідно генетичної класифікації, клас рекреаційних ландшафтів відносять до ряду антропогенних ландшафтів. Назва рекреаційних ландшафтів походить від роду людської діяльності, що спричинила їх утворення, а саме рекреаційна діяльність. Рекреаційні ландшафти за своїм походженням можуть бути рекреаційно-дигресійні, запрограмовані (прямі), супутні (людиною спеціально не створюються), культурні

Наведена класифікація антропогенних ландшафтів була суттєво доповнена Денисиком Г. І. на прикладі антропогенних ландшафтів Поділля. Але слід зазначити, що доповнення стосуються антропогенних ландшафтів Поділля. Цікавим є поділ антропогенних ландшафтів за генезисом на підсічні, орні пірогенні, пасквально-дигресійні, рекреаційно-дигресійні, техногенні ландшафти. Підсічними є ландшафти, що виникли внаслідок вирубування лісів, орні виникли внаслідок розорювання степів та заплавних лук, пірогенні антропогенні ландшафти виникли внаслідок випалювання природної рослинності з подальшим використанням у сільськогосподарській чи іншій діяльності, пасквально-дигресійні виникли внаслідок надмірного випасу худоби, рекреаційно-дигресійні – внаслідок неорганізованої, ненормованої стихійної рекреації. Техногенні ландшафти це такі, що створювались людиною за допомогою різних технічних засобів з метою реалізації певної діяльності або створення умов для цього. Сюди відносяться сільськогосподарські, селитебні, промислові та інші ландшафти створені спрямованою людською діяльністю

Далі Денисик Г.І. деталізує виділені Мільковим Ф. М. класи ландшафтів: селитебні міські та сільські, сільськогосподарські польові, лучно-пасовищні та садові, водні (водосховища, ставки, канали), промислові (власне промислові, кар’єрно-відвальні, торфово-болотні), лісові, дорожні, рекреаційні, белігеративні. Рекреаційні ландшафти він поділяє на рекультивовані та використовувані з метою рекреації кар’єрно-відвальні комплекси, покинуті ставки, водосховища, канали, а також загалом характеризує парки, лісові масиви та об’єкти культурної спадщини. Слід відмітити, що за наведеною класифікацією до сільських селитебних ландшафтів віднесено дачні ділянки. До цього слід зауважити, що за своїм цільовим призначенням такі території передбачають переважно тимчасове перебування або проживання людей в їх межах з метою рекреації. Дачні ділянки за зовнішнім виглядом та структурою справді подібні до сільських селитебних ландшафтів, але мають і відмінності, одна з них – цільове призначення земель.

5. Дорожні ландшафти: специфіка, екологія.

Дорога й дорожній ландшафт - два різних, але тісно взаємопов’язаних між собою поняття. Будівельники, інженери - дорожники й архітектори дорогу розглядали лише як господарський об’єкт відповідного функціонального призначення. При ландшафтному проектуванні, зокрема автомобільних доріг, дорога розглядається як антропогенний елемент ландшафту,але здебільшого подається як техногенний елемент рельєфу. З ландшафтознавчого погляду, дорогу необхідно й доцільно розглядати в кількох аспектах. Дорога як інженерний елемент ландшафту формується й функціонує в процесі будівництва й активної експлуатації, час від часу перебудовується (розширюється, випрямляється, удосконалюється конструкція й дорожнє покриття тощо). Дорога як техногенний елемент ландшафту формується у результаті припинення активної експлуатації дороги й відповідного догляду за нею. Дорожні ландшафти вперше їх виділив (без визначення), дав загальну характеристику й об’єднав в окремий клас антропогенних ландшафтів Ф.М. Мільков. дорожні ландшафти - це складні системи антропогенного (здебільшого техногенного) походження, структуру й характер функціонування яких визначають власне дороги й численні прилеглі до них об’єкти (інфраструктура інженерні споруди, сервісні пункти, лісові смуги тощо).Дорожні ландшафти помітно відрізняються від інших геокомплексів антропогенного походження і мають лише їм притаманні ознаки: дорожні ландшафти - продукт багатовікової й специфічної діяльності людей, які не лише мають значення для всіх господарських сфер, але й об’єднують їх, формують єдиний каркас антропогенного ландшафту, особливо міського; дорожні ландшафти характеризуються своєрідним лінійним розповсюдженням у просторі ("лінійна географія"); з поміж антропогенних дорожні ландшафти єдині, де вирішальне значення у їх функціонуванні має рух (транспорту); значення і роль дорожніх ландшафтів у структурі сучасних ландшафтів, зокрема й Поділля, постійно й швидкими темпами зростатиме у формуванні екологічної ситуації будь-якого освоєного регіону світу чи розвинутої країни фактор функціонування дорожніх ландшафтів стає визначальним. Структурна організація й рівні пізнання дорожніх ландшафтів Враховуючи те, що дороги формують і визначають особливості функціонування дорожніх ландшафтів, у структурній організації останніх доцільно виділяти три категорії дорожніх ландшафтних систем:

6.Селитебні ландшафти та їх структура.

Селитебні ландшафти  найстародавніші антропогенні геокомплекси в межах Поділля. Зараз вони займають від 5-7 (центральні райони) до 10-13 Придністер'я, Середнє Побужжя) відсотків території регіону. У 3999 поселенях проживає більше 4,0 млн. осіб, з яких 48 %  міські жителі. За ступенем перетворення натуральних умов і ландшафтних комплексів, селитебні ландшафти можна розділити на два підкласи: міські і сільські антропогенні ландшафти.Міські ландшафти, в порівнянні з сільськими займають значно менші площі, проте ступінь перетворення натуральних ландшафтів  вищий. В межах Поділля нараховується 49 міст і 70 містечок. У них проживає 1943 тис.осіб і їх кількість постійно зростає. Темпи росту населення, наприклад в містах Хмельницької області, складають 2-2,6 % щорічно. У містах зрізаються горби, круті схили, засипаються яри і балки, нарізаються та насипаються штучні тераси і ніші під будівництво. Земна поверхня міст поступово нівелюється, натуральні ерозійні та акумулятивні процеси послаблюються і контролюються.Докорінно змінені поверхневі та підземні води. Рослинність міст Поділля суттєво відрізняється від натуральної.На тлі дубово-грабових лісів вона представлена угрупованнями з переважанням липи, клену, тополі, каштану, берези, горобини, низки декоративних кущів. Характерні хвойні різні види ялини, сосна, модрина, туя, а також значна кількість ендемічних та акліматизованих видів в парках і ботанічних садах.Багата і різноманітна фауна міст Поділля, проте до теперішнього часу вона ще слабко вивчена. Найкраще до кам'яного покриття міст пристосувались птахи, а саме: горобці, ворони і кільчасті горлиці. Зросла кількість звичайної пустельги,трижа, грака, сірої ворони, міської ластівки. В кам'яних будинках зустрічаються:кам'яна куниця, кажан пізній, вухань; на баштах живуть сипуха, сіра сова, у парках білка.У ландшафтній структурі міст Поділля переважають малоповерховий (50-65%), багатоповерховий, промислово-селитебний, водно-антропогенний і садово-парковий типи ландшафтів. Малоповерховий типміського ландшафту представлений ділянками 1-2 поверхової старої забудови, а також формується за рахунок територій навколишніх сіл, які поступово "поглинає" місто в процесі свого розвитку. У малоповерховому типі міського ландшафту слабко змінена літогенна основа (всього 10-12 % займає техногенне покриття), майже відсутні промислові об'єкти, зате широко представлені присадибні ділянки з родючими ґрунтами і садами (до 45 % території).Багатоповерховий тип міського ландшафту інтенсивно розвивається за рахунок навколишніх територій сільськогосподарських і лісових угідь, а також поступової забудови малоповерхового типу міського ландшафту. Промислово-селитебний тип міського ландшафту формується на базі і навколо промислових об'єктів: комбінатів, заводів, фабрик, складських приміщень, вантажних станцій, кар'єрів тощо. Значні (до 75 %) площі техногенного покриву, повна перебудова річкової мережі, знищення ґрунтового і рослинного покриву та своєрідні мікрокліматичні умови  характерні ознаки цього типу ландшафту.