13. Макроекономіка вивчає характер та результати функціонування економіки в цілому.

При розрахунку основних макроекономічних показників у СНР враховується відмінність між національною та вітчизняною «основами» реєстрації показників. Розрізняють показники результатів економічної діяльності: валовий внутрішній продукт та валовий національний продукт.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни.

Під економічною територією країни розуміють територію, яка адміністративно керується урядом даної країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватись. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні анклави інших країн (посольства, військові бази тощо), але містить такі анклави даної країни, які розташовані на території інших країн.

В цілому фізична особа або організація (юридична особа) вважаються резидентами тієї економіки, з якою вони пов'язані тісніше, ніж з будь-якою іншою, або ж тієї економіки, де міститься центр їхніх інтересів.

Показник ВВП представляє загальну вартість кінцевого продукту, виробленого тільки всередині країни, з використанням як власних, так і чужих факторів виробництва, тобто у ВВП не знаходить відображення продукт, створений за кордоном із використанням факторів виробництва даної країни.

Валовий національний продукт (ВНП) — це сума доданих вартостей, створених з використанням факторів виробництва, що належать даній країні та її громадянам.

З одного боку у ВНП країни включають і його частину створену за кордоном, але з використанням факторів, що знаходяться у власності даної країни та її громадян. З іншого боку, у ВНП країни не входить те, що вироблено в даній країні з використанням факторів, що належать іншим країнам.

Різниця між показниками ВВП і ВНП незначна й знаходиться в межах від одного до декількох відсотків.

В основі розрахунків макроекономічних показників лежить рівність доходів і витрат.

Державні витрати являють собою державні закупки товарів та послуг. В дану групу включають витрати федеральних, республіканських, місцевих державних органів на придбання кінцевої продукції підприємств, на закупку ресурсів для державних потреб і на оплату найманої робочої сили. В державні витрати не включають трансфертні платежі, які проводяться безкоштовно і не враховуються у складі ВВП.

Оцінка рівня розвитку країни є більш інформативною, якщо застосовуються вказані вище показники в розрахунку на душу населення.

14. Концепція маркетингу є перспективною концепцією управління в конкурентних умовах як для соціально-економічної системи країни в цілому, так і для регіонів, окремих галузей і сфер діяльності.

Використання концепції маркетингу, як показує досвід країн з розвиненою ринковою економікою, забезпечує найбільшу ступінь задоволення населення і відповідно –підвищення його життєвого рівня. Об'єктивна необхідність застосування маркетингу на регіональному рівні вже давно очевидна для вчених, однак на практиці він не отримав в Україні поки ще належного поширення. У вітчизняній науковій літературі можливості застосування концепції маркетингу в управлінні розвитком регіонів розглядаються фрагментарно.

Необхідність використання концепції маркетингу в регіональному управлінні на сучасному етапі обумовлюється наступними причинами: – посилення конкуренції між регіонами, а також їх диференціація і поділ на перспективні і депресивні; – зростаюча нездатність виконавчих органів влади на регіональному рівні приймати адекватні управлінські рішення, що вимагають обґрунтованого ринкового аналізу та маркетингового мислення; – використання застарілих організаційних механізмів, управлінських процедур і директивних методів в управлінні регіоном, що не дозволяє органам виконавчої влади проводити політику саморозвитку регіону; – зниження інвестиційної активності в багатьох регіонах за останні роки; – зниження рівня життя населення у більшості регіонів; – переважання в управлінні регіоном виробничої концепції, яка, в основному, пов'язана з використанням традиційних факторів виробництва.

Розгляд аспектів етапної еволюції управлінських концепцій маркетингу дозволив визначити ряд об'єктивних тенденцій у сучасному розвитку маркетингового управління. Якщо концепції управління маркетингом виходили з необхідності націлювати його системні інструменти на споживача, то концепції маркетингового управління враховують доцільність їх впливу не тільки на споживача, але і на кожного потенційного учасника обміну.

Ця тенденція в сучасному розвитку маркетингового управління представляється нам надзвичайно важливою, ключовою, і визначає його подальшу еволюцію. Цілісне застосування концепції маркетингу по відношенню до регіону вимагає самостійного дослідження, що враховує, як мінімум, наступні аспекти: – сучасні особливості розвитку теорії та практики маркетингового управління по відношенню до різних суб'єктів; – специфіка використання маркетингового інструментарію по відношенню до регіону.