5. Транскордоні регіони та їх обєднання

Під транскордонним регіоном слід розуміти певну територію, яка , характеризується наявністю схожих природно-географічних умов і охоплює прикордонні регіони двох або кількох держав, що мають спільний кордон.

транскордонне співробітництво - це будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними общинами або владами, що знаходяться під юрисдикцією двох або декількох Договірних Сторін, а також на укладання з цією метою будь-яких необхідних угод або досягнення домовленостей".

єврорегіон — це форма транскордонного співробітництва між територіальними громадами або місцевими органами влади прикордонних регіонів двох або більше держав, що мають спільний кордон, спрямоване на координацію взаємних зусиль і здійснення ними узгоджених заходів у різних сферах життєдіяльності відповідно до національних законодавств і норм міжнародного права для розв'язання спільних проблем і в інтересах людей, що населяють його територію по обидва боки державного кордону.

Єврорегіони — відносно молода форма транскордонного співробітництва ¹. Але незважаючи на це, за період, менший від півстоліття, їх виникла величезна кількість і вони продовжують створюватися.

На кордонах України та нових держав-членів Євросоюзу на даний час функціонують шість єврорегіонів: «Буг» (Україна, Польща, Білорусь), «Карпатський єврорегіон» (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія), «Нижній Дунай» (Україна, Молдова, Румунія), «Верхній Прут» (Україна, Молдова, Румунія), «Дніпро» (Україна, Росія, Білорусь) та «Слобожанщина» (Україна, Росія).

Перспективи розвитку транскордонного співробітництва визначаються загальноєвропейськими, національними та регіональними інтересами.

Транскордонне співробітництво буде спрямоване на досягнення таких цілей:

1) сприяння економічному та соціальному розвитку;

2) вирішення спільних проблем;

3) забезпечення «ефективними та безпечними кордонами»;

4) сприяння співробітництву між людьми

6. Види ринків та їх географічний поділ.

Ринок – складне утворення, яке, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого – забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність.

Сучасний ринок характеризують такі ознаки: –

гарантований збут значної кількості товарів; –

соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення;–

регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики з боку держави;–

висока організованість та виконавча дисципліна.

Виділяють: ринок природних ресурсів, ринок товарів, ринок робочої сили, ринок праці, ринок інформації, фінансовий ринок, ринок цінних паперів.

На ринку природних ресурсів здійснюють купівлю-продаж ресурсів для організації виробництва: корисні копалини, земля, водні ресурси і т. д. Найціннішим з них є земля. Ціна на землю формується під впливом попиту і пропозиції. Попит на землю залежить від ціни продукції, яку виробляють на ній, і від її продуктивності.

Ринок товарів

На цьому ринку здійснюється рух предметів споживання та засобів виробництва. Тому ринок товарів поділяють на споживчий ринок і ринок засобів виробництва. Ринок засобів виробництва охоплює ринок паливних ресурсів, верстатів, інструментів, запчастин, виробничої деревини, металів тощо.

На споживчому ринку покупцями є окремі особи або домогосподарства, які шукають і знаходять продукти для особистого споживання. Продавцями є фірми й особи, котрі виробляють споживчі товари та надають послуги. При цьому лише незначна кількість споживчих товарів і послуг надходить до покупців безпосередньо від виробників. Основну масу продукції реалізують через посередників.

Ринок праці – це система розподілу робочої сили. Робоча сила – це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, що реалізовуються у процесі праці для створення матеріальних благ або надання послуг. Пропозиція на ринку праці визначається рівнем заробітної плати (ціною на послуги праці), податками, потребами у матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім’ї робітника, звичками робітника, традиціями, силою профспілки.

Ринок грошей та ринок капіталів дуже подібні, бо на обох ринках відбувається рух грошей. Кредит – це угода між партнерами про надання у власність майна або грошей іншій особі з умовою повернення і виплати відсотків. Суть надання кредиту полягає в отриманні прибутку у вигляді відсотків. Умовою кредиту є обов’язкове його повернення у зазначений термін і забезпечення прибутку.

Ринок цінних паперів тісно пов’язаний із ринком коштів та капіталів. Цінні папери є титулом фіктивного капіталу. Цей капітал безпосередньо не бере участі у виробництві, обміні чи створенні прибутку, проте дає право його власнику на отримання частки доходу, який виникає у результаті існування реального капіталу. З одного боку, є реальний капітал, а з іншого – його відображення у цінних паперах.

7. Одним із найважливіших елементів ринкового механізму є конкуренція. Конкуренція – це економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг за завоювання ринку та отримання більшого прибутку. Без конкуренції ринкові відносини практично неможливі. Конкуренція виникає за певних умов:1) наявності на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців будь-якого ресурсу або продукту;

2) свободи для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або залишати їх.

3) свободи виробляти ту чи іншу продукцію, обирати постачальників, розпоряджатися прибутками та вирішувати інші господарські проблеми.

4) пропозиція товарів повинна перевищувати попит. В умовах дефіциту товарів конкуренції не буде, бо тоді розкуповується все.

Суть конкуренції проявляється в тому, що вона, з одного боку, створює такі умови, за яких покупець має великий вибір товарів, а продавець — великі можливості для їх реалізації. З іншого боку у в обміні беруть участь дві сторони, кожна з яких ставить свій інтерес вище за інтерес партнера. У результаті і продавець, і покупець при укладанні угоди повинні йти на взаємний компроміс при визначенні ціни, інакше угода не відбудеться, і кожен з них зазнає збитків.

Неодмінною умовою конкуренції є економічна свобода і незалежність суб'єктів ринкових відносин.

конкуренція за своєю природою передбачає монополію, тому що вона споконвічно спирається на приватну власність, а власність — це монополія володіння, користування, розпоряджання певними благами. Монополія означає виключне право на щось — виробництво, торгівлю — яке належить одній фізичній чи юридичній особі.

Утворення монополій призводить до порушення механізму ринкового ціноутворення і деформованого розподілу ресурсів. Конкуренція, в якій беруть участь монополії, є недосконалою. У реальному житті монополія досягається різними методами і виступає в різних типах

Інноваційниймонополізм,Природний монополізм. Рекламний монополізмТехнологічний монополізмЕкономічний монополізм

8. Ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Ринок товарів базується на розгалуженій мережі товарних бірж, підприємств оптової торгівлі, маркетингових організацій, тобто інфраструктура ринку товарів — це , матеріальні та технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, накопичуються, зберігаються та продаються. Це також певні схеми й структури товаропросування, матеріально-технічна база оптової торгівлі, мережа роздрібних торгових підприємств, торговельно-технологічне обладнання, засоби організації та обліку товаропросування, система торговельних та післяпродажних послуг.

Усі основні види ринків підрозділяються на різні субринки й ринкові сегменти (національний ринок, міжнародний ринок та ін.). Будь-який ринок характеризується складною структурою, що класифікується за різними критеріями:

1) залежно від економічного призначення об’єктів ринкових відносин — ринок споживчих товарів і послуг, ринок промислових товарів, ринок «ноу-хау», сировинний ринок, ринок цінних паперів;

2) залежно від географічного положення — місцевий, національний, світовий;

3) за ступенем обмеження конкуренції — монопольний, олігопольний, монопсонічний, вільний, змішаний;

4) за галузями виробництва — автомобільний, нафтовий, ком¬п’ютерний тощо;

5) за характером продажу — оптовий, роздрібний.

Якщо попит значно перевищує пропонування товару — це ознака так званого ринку продавця, на котрому має місце стійкий дефіцит товарів та послуг. Переважання пропонування над попитом є характерною ознакою ринку покупця. Ринок покупця є найбільш поширеним у розвинених країнах.

Стратегія розширення ринку (новий ринок — освоєний товар) полягає у пошуку нових ринків для товару, який вже виробляється. Це може бути експорт продукції чи пошук нових способів розподілу товару.