4.У чому сутність поняття Георелігійна ситуація, які чинники її визначають?

Вивчення матеріально речовинних елементів релігії (культових споруд, атрибутів тощо) дає змогу визначити хід виникнення, становлення, розвитку та розповсюдження релігійних напрямків в просторі, диференціацію цього процесу в залежності від сукупної дії факторів, першим з яких є властивості часу, а другим властивості простору: стан природного середовища, суспільного ладу, рівня соціально Економічного розвитку суспільства, темпів науково □технічного прогресу, характеру відтворення та розселення населення тощо. Зазначені фактори дозволяють дослідити зв'язки і відношення релігійно Олеографічного процесу як в глобальній системі простір - час, так і в системі природа - суспільство. Таким чином, властивості релігійно Орографічного простору формуються в залежності від сукупної дії зовнішніх умов, факторів і співвідношення стадій розвитку конкретних територіальних конфесійних систем (ТКС) в релігійно Олеографічному процесі.

Висновки. Таким чином, найбільшою групою умов формування георелігійної ситуації (ГРС) є істерико культурні та соціально політичні умови, найважливішою з яких є церковно-державні відносини. Для церковно-Державних відносин в України характерним є переважання давньовізантійського принципу ікономії, коли тимчасово припиняється дія тих чи інших канонів через несприятливі обставини у церковно-Державних відносинах, з одного боку. І повне ігнорування принципів відділення церкви від держави як на загальнодержавному, так і на регіональному та місцевому рівнях, з іншого.

Серед факторів формування ГРС найголовнішими є релігійно-географічне положення України та канонічні засади функціонування релігійних організацій. Релігійно-географічне положення України характеризується розташуванням на вісях протистояння «трьох Римів», церковна експансія яких має найбільші наслідки для георелігійної ситуації: Рим-Константинополь, Москва-Константинополь, Рим-Москва. По одному з векторів напруженості перших двох проходить через Київ. Вісь Рим-Москва має два вектора напруженості: Рим Львів-Москва, що характеризує протистояння між українськими греко' католиками та православними, іРим Варшава і Львів Москва, що відображає створення паралельних структур.

5. Культура — це передані та створені сутності й моделі цінностей, ідей i інших символічно значимих систем, які є чинниками, що формують людську поведінку, а також продукти такої поведінки.

Культура — це сукупність засвоєних форм поведінки і її результатів, елементи яких є загальними і передаваними між членами даного суспільства

Культура, як спосіб організації суспільного, групового та індивідуального життя, припускає можливість найрізноманітніших вирішень людських проблем, пристосування до умов соціального часу і простору. Значення культури в житті людини і суспільства виражається через її функції. Багатогранність феномену культури визначає розмаїття функцій. Розглядають як функції культури в цілому по відношенню до суспільства, так і окремих її елементів до системи культури.

Трансляційна функція культури - це, по суті, та ж комунікація (процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами), але розгорнута в соціально-історичному часі і просторі. Під трансляцією потрібно розуміти передусім функцію передачі соціального досвіду від одного покоління людей до іншого, від епохи до епохи. Культура забезпечує спадкоємність людського існування для багатьох поколінь, створюючи більш або менш надійний захист від екологічних законів регулювання життя. Це пояснює, зокрема, постійне зростання населення Землі, серйозний вплив на яке може мати тільки культурний чинник. Трансляція культури надзвичайно багатопланова. Частіше за все в ній виділяють духовний і матеріальний компоненти. Духовна, або суб'єктна трансляція іноді називається людинотворчою функцією культури, бо вона спрямована на формування особистості в діапазоні, прийнятному для даного суспільства. На цю сторону трансляції працюють всі соціальні інститути і відносини, які ми звикли називати системою виховання і освіти.

Матеріальна, або предметна сторона культурної трансляції виражається в тому, що ми успадковуємо і приймаємо як такий світ штучно створених предметів, споруд, механізмів. Середовище існування людини все більшою мірою завдяки механізмам культурної спадкоємності перетворюється на техносферу. Особливе значення для культурного виживання людства мають механізми успадкування технологічних знань. Саме передача “мозаїки технологій” від покоління до покоління сформувала потребу не просто у словах, а в поняттях про предмети і процеси, залучені до людської діяльності.

Функція трансляції, разом з тим, має свої особливості у передачі інформації. Очевидно, що обсяг соціокультурної пам'яті постійно зростає, але і він не безмежний. Виходячи за рамки комунікації, ця функція передбачає обов'язковий вибір та відбір матеріалу, який передається. А оскільки життєві цілі і потреби людей мінливі, накопичений культурний багаж постійно зазнає переоцінки, переусвідомлення. Не можна заперечувати і можливість втрати культурної інформації.

6. Фактори, що істотно впливають на структуру, динаміку і територіальні особливості злочинності, надзвичайно різноманітні. До них належать економічні, соціальні, культурно-етнорелігійні, демоетнічні та ін.

До економічних факторів, що інтенсивно впливають на збільшення злочинності в останнє десятиріччя, належать: а) падіння рівня виробництва продукції як загального, так і споживчого призначення; б) концентрація багатства і капіталу в руках ділків тіньової економіки; в) падіння купівельної спроможності гривні та ріст нелегальних грошових доходів. Ці фактори посилюють незбалансованість ринку, стимулюють дальше зростання ролі тіньової економіки, призводять до зназної диференціації рівня життя, посилюють тиск на апарат органів влади і управління і, в кінцевому підсумку підтримують окремі види посадової, господарської, корисливо-насильницької злочинності (В тому числі організованих і професійних форм). Відбувається часткове злиття тіньових структур з державно-управлінським апаратом.

Значною є роль соціальних та соціально-психологічних факторів. Соціальні фактори визначають становище людини в суспільстві, суспільно-побутові відносини, її психологію, соціальний статус, рівень освіти населення, поведінку особистості, його матеріальну та духовну культуру. Серед соціально-психологічних факторів слід виділити: а) соціальну втому частини населення і розчарування в нездійсненних очікуваннях у достатньо значної частини населення; б) наявність закоренілого шовінізму не тільки на побутовому рівні; в) переконання в безкрності адмінчиновників; г) загальна тенденція знецінення під впливом войовничого до недавна атеїзму таких соціальних цінностей, як добробут, співчуття, ін.

Найбільш тісний зв’язок правопорушень з демографічними процесами, тісно пов’язаними з чисельністю населення, його міграцією, урбанізацією, статево-віковою структурою. Не підлягає сумніву пряма залежність злочинності від ступеня урбанізації території.