4. Мортмасса

Мортмаса - загальна кількість мертвої органічної речовини, накопиченої в екосистемі, виражена в одиницях маси або енергії на одиницю площі чи об'єму. Розрізняють такі види мортмаси:

- опад - маса відмерлих органів живих організмів, що опали на поверхню ґрунту (опале листя, засохлі гілки);

- відпад - маса цілих мертвих організмів на поверхні ґрунту чи в його товщі;

- підстилка - маса опаду та відпаду на поверхні ґрунту;

- старика - маса відмерлих органів рослин, які ще прикріплені до живого організму (відмерле листя, гілки та ін.);

- перегній, або гумус, - накопичені у верхніх шарах ґрунту стійкі органічні речовини, що утворилися в результаті розкладу і біохімічних перетворень відмерлих органічних решток. Природно-територіальні комплекси (ПТК) – це відносно однорідні частини географічної оболонки, які формуються в результаті тривалої взаємодії компонентів природи на певних територіях: геологічної будови, рельєфу, клімату, води, ґрунтів, мікроорганізмів, рослинності і тваринного світу.

Природний територіальний комплекс – це певний рівень організації речовини Землі. Окремі компоненти комплексу не можуть існувати поза ним. По суті, їх неможливо навіть фізично розділити між собою, настільки складно вони переплітаються і взаємопроникають.

Геомаси(за визначенням Н.Л. Беручашвілі) – елементарні структурно-функціональні частини ПТК – якісно різнорідні тіла, які характеризуються певною масою, , специфічним функціональним призначенням, швидкістю зміни у часі і швидкістю переміщення у просторі. До них відносяться аеромаси, фітомаси, зоомаси, мортмаси (мертва органічна речовина), літомаси, педомаси, гідромаси.

5. Абсолютна і відносна міграція хімічних елементів птк

Міграція (хімічних елементів) (рос. миграция элементов, англ. element migration; нім. Elementenverschiebung f) – переміщення хімічних елементів у земній корі та на її поверхні, яке призводить до їх розсіяння або концентрації в окремих ділянках земної кори у вигляді певних мінералів. Відбувається у вигляді розчинів, розплавів, газів та у грубодисперсній формі.

Має місце в природних геохім. процесах і веде до їх розсіяння або концентрації. М.ел. визначається властивостями самих атомів, переважно їх зовнішніх електронів і, меншою мірою, ядер, а також фіз.-хім. умовами (температурою, тиском, рН і т. д.). Причина М.ел. – безперервна зміна фіз.-хім. умов середовища. М.ел. може відбуватися у вигляді вільних атомів (інертні гази, пари ртуті), молекул (азот, кисень, вуглекислий газ), простих і комплексних йонів, золей колоїдних розчинів. Особливе значення у земній корі має водна М.ел. Розрізняють зовнішні та внутрішні фактори цієї міграції. До зовнішніх належать т-ра, тиск, значення рН та Eh, концентрація елементів, властивості хім. зв’язків, явища гідратації, гравітаційні властивості. До внутрішніх належать властивості самих елементів (валентність, розмір йонів та молекул, будова електронної оболонки, потенціал іонізації, спорідненість до електрона та ін.).

6. Ряди міграцій хімічних елементів (за Перельманом)

У стислій формі це виражено в одному з найважливіших природних законів, названому, за пропозицією А.І. Перельмана, законом Вернадського: міграція хімічних елементів в біосфері відбувається при безпосередньої участі живої речовини, або ж вона протікає в середовищі, геохімічні особливості якої обумовлені живою речовиною, що існували і існуючим в біосфері з часу її утворення.

З цього закону можна зробити такі найважливіші висновки. По-перше, життєдіяльність може бути безпечною лише за умов, створених до теперішнього часу живою речовиною нашої планети. По-друге, скасування і навіть тільки зміна співвідношення між окремими організмами живої речовини може настільки змінити обстановку на поверхні Землі, що порушаться найважливіші природні умови, що визначають безпека життєдіяльності людей.

Серед різних міграційних процесів, що протікають у біосфері відповідно до закону Вернадського, особливо слід виділити біологічний кругообіг хімічних елементів (БІК). Він являє собою надходження в живі організми елементів з грунтів, вод, атмосфери і інших організмів з наступним переходом знову в ці ж частини біосфери. При цьому відповідно до закону Перельмана (ім'я А.І. Перельмана запропоновано для цього закону в 2000 р. В.А. Алексєєнко) вході біологічного колообігу атоми поглинаються живою речовиною і заряджаються енергією. Залишаючи жива речовина, вони віддають накопичену енергію навколишнього середовищі.

Живі організми є своєрідними акумуляторами сонячної енергії. Частина їх розряджається, виділяючи енергію відразу при розкладанні, пов'язаному з відмиранням. Інша частина, захороняти без повного розкладання, утворює своєрідні поклади каустобіолітов - гірських порід із залишків організмів і продуктів їх часткового розкладання. До каустобіолітам відносяться нафта, вугілля, горючі сланці, тобто основні джерела енергії, що використовується в даний час при всіляких процесах господарської діяльності.

7. Геохімічна класифікація хімічних елементів за особливостями міграції.

Хімічні елементи поділяються: повітряні мігранти і водні.Повітряні мігранти в свою чергу поділяються на активні(іонноформують хімічні зв’язки) та пасивні(не іонноформують хімічні зв’язки).

Водні :дуже рухливі аніони(хлор, бром, барій);рухливі( магній, кальцій);слабо рухливі (барій, літій,калій).

Рухливі і слабо рухливі в кислому середовищі і інертні в різко відтворювальному середовищі. Висока рухливість в кислих і слабо кислих водах і низька в нейтральних лугах.(цинк, хлор, купрум, плюмбум). Енергійно мігрують і в кислих, лугових водах.(ванадій, селен).

Рухливі і слабо рухливі в формі колоїдів.

Слабка рухливість з утворенням хімічних зєднань .Приклад(цинк, кальцій,ванадій, талій,стронцiй).

Не утворюють або майже не утворюють хiмiчних зв’язків.( аурум, осмiй, iридiй).