1.Поняття геомаси. Класифікація геомас

Геомаса – загальна назва всіх елементів, які володіють тими властивостями, які були визн.необхідними для їх виділення. В той же час елемен.частина геомаси – це відносно або повністю обособлена від інших елементів част.геомаси.

Виділ.такі групи геомас:

Повністю відокремлені(елем.одних і тих же гемас, які не стикаються один з одним)Н.:окремі валуни в межах грунту,листя більшості дерев і кущів.

Слабко пов’язані (це елементи однієї і тієї ж геомаси, які частково стикаються одна з одною) Н.:листя багатьох травянистих і деяких дерев і кущів)

Середньоповязані – це елементи , які мать вигляд щільно упакованих зерен або глин між якими залиш.вільний простір, який зайнятий іншими геомасами. Н.:зерниста ст-ра грунту, нашарування піску.

Сильно пов’язані – це елементи однієї і тієї ж геомаси, які розділ.лише тріщинами, порами та іншими видами подіуму

Аморфні – геомаси яких неможна виділити окремі елементи. Н.:повітряні маси, водні маси, деякі магматичні породи

2.Види меж птк за характером вираженості на місцевості

Розрізняють горизонтальні і вертикальні межі ПТК. Горизонтальні межі за характером вираженості поділяються на:

1.Чіткі(коли перехідна зона набагато менша ніж сам ПТК)

2.Поступова(коли ширина ПТК приблизно така як і сама перехідна зона)

3.екодони – територія поступового переходу від одного ПТК до іншого

4.Прямі 5.Хвилясті 6.Пилоподібні 7.пальчасті 8.Дендритні

Вертикальні межі: Планетарні, регіональні і топогеосистема

 3.Фітомаса (від фіто - рослина і маса), загальна кількість живої органічної речовини рослин (як вищих, так і нижчих), накопичена до даного моменту в надземній і підземній сфері фітоценозу суші (ділянки лісу, луки і т.п.) або водного простору. У надземну сферу, де створюється фітомаса, входять однорічні органи - листя і хвоя, асиміляційні пагони, а також квітки і плоди, і багаторічні - стовбури та гілки дерев, задеревеснілі пагони напівчагарників і ліан, довголітнє листя і хвоя; в підземну - коріння, кореневища , бульби, цибулини, які також можуть бути однорічними і багаторічними; крім того, у формуванні фітомаси беруть участь слоєвища і ризоїди нижчих рослин. Ці підрозділи характеризують структуру фітомаси, яка має свої особливості, специфічні для різних типів рослинних угруповань та залежні від їх зонального положення (широтного, поясного та ін.). Так, при грубому співставленні вагових показників в співтовариствах тайгової зони частка коренів у фітомасі становить 20-25%, тоді як в пустинній зоні вона підвищується до 70-80% і навіть більше. Для кількісної характеристики фітомаси найчастіше застосовують як вагові міри ,  так і лінійні (особливо для коренів) або поверхневіДля визначення кількості надземної фітомаси перспективні також аерометоди, що дають величини урожаю пасовищних кормів, досить надійні для використання в практичних цілях. Величина фітомаси може служити мірою досконалості біологічної організації фітоценозу, круговороту речовин і енергії в ньому, його господарської цінності. Роль фітомаси в структурі природно-територіальних комплексів виняткова.З цієї ролі все ПТК (природно-територіальний комплекс) можуть бути поділені на ряд груп. В одних провідну роль фітомаса грає в усі сезони року (тропічні та субтропічні ліси і чагарники), в інших - більшу частину року (листопадні і хвойні ліси і чагарники помірного поясу) і в третіх - лише в окремі сезони (степу, луки, тундри) . Крім того, можна виділити природно-територіальні комплекси з відносно ослабленою роллю фітомаси (пустелі) і навіть з їх відсутністю. Однак останні зустрічаються рідко.На сучасному етапі вивчення запасів вуглецю в природних екосистемах у світі існує два підходи. Перший –вивчення потоків вуглецю на основі фізіологічних процесів та їх закономірностей в рослині. Другий – дослідження обсягів фітомаси в біоценозі.