18. Конструювання водних антропогенних ландшафтів

Вплив господарської діяльності людей на водні (поверхневі і підземні) маси проявляється у дії двох груп чинників:

 тих, що беспосередньо впливають на водні маси та русла річок - водосховища і ставки, водозабори, водогосподарські споруди, спрямлення русел;

 тих, що впливають на гідрологічні процеси на поверхні водозаборів - агротехнічні і меліоративні заходи, урбанізація, осушення заболочених та перезволожених земель тощо.

Водні антропогенні ландшафти Поділля представлені водосховищами, ставками і каналами. Водосховища. До водосховищ відносяться водойми, в яких об’єм корисної води, що регулюється, складає більше 1 млн. м3. Завдяки тому, що водосховища Поділля мають незначні розміри, вони є складовими наземних ландшафтів  фізико-географічних районів.

У порівнянні з іншими регіонами України, ставки Поділля - характерна і невід’ємна частина ландшафтів. Маючи невеликі розміри і об’єм води до 1 млн. м3, вони утворюють окремі урочища або групи урочищ у відповідному типі місцевостей наземних ландшафтів. Саме приуроченістю до відповідного типу місцевостей визначаються основні риси ставків  розміри і морфологія, інтенсивність замулення, характер заростання тощо. У залежності від цього доцільно виділяти три типи ставків. Улоговинні і лощинні ставки вододільного типу місцевостей зустрічаються спорадично в центральних і північно-східних районах Поділля. Їх будівництво, через малу ефективність, поступово припиняється. Наявні ставки мають невеликі (0,2-1,5 га) площі, глибини біля дамб  1-1,5 м, здебільшого заболочені з багатою водно-болотною рослинністю. Після спуску води або прориву гатки улоговинні і лощинні ставки не відновлюються, а, частіше, розорюються. Ставки схилового типу місцевостей характерні для Придністер’я, менше зустрічаються в центральних і північних районах Поділля. Їх будівництво, особливо активне за минулі десятиріччя, ведеться в глибоких балках, частково у верхів’ях долин річок і навіть у ярах.

Ставки заплавного типу місцевостей зустрічаються досить часто, крім районів Середнього Придністер’я. Це протічні або напівпротічні водойми на малих та середніх річках. Більшість з них побудовані в населених пунктах або поблизу них. Такі ставки відрізняються особливими умовами живлення, ходом біологічних процесів, високою рибопродуктивністю.

19. Конструювання антропогенних заповідних об’єктів

У структурі земельного фонду України території та об'єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ) становлять порівняно незначну площу. За даними Міністрерства охорони навколишнього природного середовища України у 2007 р. ПЗФ України обіймав близько 2,967 млн. гектарів, або понад 4,7 % території країни, ці площі включають 7279 територій та об'єктів.

Співвідношення природних і антропогенних територій, що склалося, дало підстави для висновку про малу частку територій природоохоронного призначення як одну з диспропорцій у використанні території України (розділ 2 Генеральної схеми планування території України).Згідно зі ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 7 Закону «Про природно-заповідний фонд України» природно-заповідний фонд України - це ділянки суші та водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і у встановленому законодавством порядку оголошуються територією чи об'єктом ПЗФ України.

Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

-встановлення заповідного режиму;

-організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів;

-проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;

-додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної та проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз;

-запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

-здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;

- встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів;

- проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів ПЗФ (ст. 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»)

Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До складу ПЗФ України входять території та об'єкти одинадцяти категорій:

1) природні заповідники;

2) біосферні заповідники;

3) національні природні парки;

4) регіональні ландшафтні парки;

5) заказники;

6) пам'ятки природи;

7) заповідні урочища;

8) ботанічні сади;

9) дендрологічні парки,

10)зоологічні парки;

11)парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва.

«Геофізика і геохімія л-тів»