15. Конструювання лісових антропогенних ландшафтів

. Лісокультурні ландшафти – ліси, штучно насаджені людиною. У густозаселених районах вони займають більші площі, ліси похідні та умовно натуральні, поширені на території всієї України, але особливо виділяються Донецька, Харківська та Луганська області.

Різностороннє використання лісових ресурсів Поділля призвело до повсюдної і глибокої антропогенізації натуральних лісових ландшафтів. Сучасна їх структура надзвичайно складна. доцільно виділяти умовно натуральні, похідні і лісокультурні їх типи.

Умовно натуральні лісові ландшафти ліси такого ж типу, що і до вирубки, відновлення яких відбулося стихійно. Вони зустрічаються в південно-східних і східних районах Поділля, особливо в межах Вінницької області. Тут з 214 тис.га держлісфонду 156 тис.гадубові ліси, що відновились на місці корінних дібров. Про це свідчить історія їх господарського освоєння та віковий склад: молодняки і середньовікові займають 72,8% площі, стиглі 17%, перестійні 10,2%. Їх відновлення відбулося шляхом самосіву і паростків з пнів. З кожною новою вирубкою вони все менше нагадують своїх натуральних попередників.

Похідні лісові ландшафти виросли на місці корінних дібров шляхом захоплення їх площ після вирубки дуба, малоцінними породами дерев, переважно, з грабу, інколи осики і берези. В процесі багатовікового і нераціонального використання лісових ресурсів світліподільські діброви майже на 40% були замінені затіненими грудами (грабняками),які отримали назву чорнолісся Чорний ліс.

Особливим типом лісокультурних ландшафтів є полезахисні лісові смуги.В межах Поділля вонирозповсюдженіповсюдно, проте найбільше їх у Придністер'ї та центральних і південно-східних районах Поділля. Щорічно площа полезахисних смуг на Поділлі збільшується на 2-3 тис.га і в 2009році складала біля 70 тис.га. Склад деревних порід і кущів в посадках різноманітний: дуб звичайний, різні види тополі і клену, липа,інколи береза, граб, ялина; зустрічаються плодові: яблуні, груші, горіхи, черешні; серед кущів обліпиха, глід, скумпія, шипшина тощо

16. Принципи географічного моделювання: створення моделі географічного об'єкту, дослідження особливостей динаміки об'єкту внаслідок цілеспрямованого порушення взаємозв'язку в системі, перенесення отриманих результатів на реально існуючі географічні комплекси.

Основні етапи географічного конструювання: виявлення проблем, що виникають у взаємозв'язках елементів системи "природа-людина-виробництво"; розробка географічних прогнозів; передпланові конструктивні дослідження; розробка конструктивних географічних обгрунтувань для потреб районного планування та містобудування.

17. Шляхи забезпечення радіаційної безпеки

Радіаційна безпека об'єкту та прилеглої до нього території забезпечується за рахунок:

• якості проекту радіаційного об'єкту;

• обґрунтованого вибору району та майданчика для розміщення радіаційного об'єкту;

• фізичного захисту джерел радіактивного випромінювання;

• зонування території навколо найнебезпечніших об'єктів та всередині них;

• умов експлуатації технологічних систем;

• санітарно-епідеміологічної оцінки та ліцензування діяльності з джерелами випромінювання;

• санітарно-епідеміологічної оцінки виробів та технологій;

• наявності системи радіологічного контролю;

• планування та проведення заходів з забезпечення радіаційної безпеки персоналу та населення за нормальної роботи об'єкту, його реконструкції та виведення з експлуатації;

• підвищення радіаційно-гігієнічної грамотності персоналу та населення.

• Ситуація, що склалася на радіоактивно забруднених територіях,

свідчить про низьку ефективність системи контрзаходів, спрямованих

на усунення шкідливого впливу радіоактивного опромінення на

здоров'я людей. За цих обставин відселення людей із зазначеної

місцевості набуває особливого