6. Екологічний підхід в конструктивній географії.

Конструкти́внагеогра́фія і раціона́льневикориста́нняприро́днихресу́рсів — спеціальність орієнтована на розроблення теоретичних основ комплексно-географічного обґрунтування раціонального природокористування Екологічно, територіально, соціально, економічно виправданого використання земельних, мінеральних, водних, кліматичних, біологічних та інших ресурсів, за якого забезпечується природна рівновага, не виникають екологічні катастрофи кризові ситуації внаслідок взаємодії суспільства і природного середовища.

Наукові дослідження з цієї спеціальності передбачають також визначення екологічно безпечних змін і засобів збереження навколишнього природного середовища, норм екологічно допустимих антропогенних навантажень на природні комплекси, всебічну оцінку природно ресурсного потенціалу територій.

Антропогенний вплив на природне середовище та його еколого-економічні наслідки.

Дослідження та прогнозування рівня забруднення природного середовища, ґрунтів, природних вод, атмосфери. Теоретичні та прикладні питання запобігання забрудненню. Вплив техногенного забруднення на стан здоров'я населення.

Медико-географічні та медико-екологічні проблеми.

Антропогенні й техногенні геосистеми, екосистеми, ландшафти.

Геоекологічні проблеми рівнинних, гірських, прибережних морських ландшафтів.

Геоекологічні основи охорони природи і раціонального використання природних ресурсів.

Екологічна безпека ґрунтового покриву і сільськогосподарського виробництва.

Географічні аспекти взаємодії в системі природа—господарство—населення; вплив забруднення на стан здоров'я населення.

Екологічна безпека в природо- та ресурсокористуванні. Розроблення науково обґрунтованих заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання і розвиток продуктивних сил в інтересах екологічно безпечного існування суспільства.

Моніторинг стану та екологічних змін природного середовища. Спеціальні види картографування. Дистанційні методи як оперативне і достовірне джерело інформації про екологічну безпеку.

Екологічна експертиза господарської діяльності та програм розвитку регіонів.

Екологічна і природоохоронна освіта, філософські аспекти в дослідженнях екологічної безпеки.

7. Проблеми розвитку конструктивної географії.

Було виділено три взаємопов'язаних напрямки:

Розвиток теорії і розробка наукових програм планомірного перетворення природи, необхідного для ефективного використання природних ресурсів і формування на цій основі нових і реконструкції сформованих виробничо-територіальних комплексів.

Розробка теорії та створення регіональних моделей найраціональнішого розміщення суспільного виробництва і продуктивних сил для розвитку економіки країни та її великих територіальних підрозділів.

Вивчення закономірностей розселення населення і розвитку населених пунктів у різних географічних умовах і розробка наукових програм так званого районного планування, що забезпечує найбільш сприятливі умови для життя людей.

Проблеми перетворення природного середовища стали об'єктом вивчення географів здавна. У конструктивно-географічному напрямку реально працювали В. В. Докучаєв, Г. Ф. Морозов, Г. М. Висоцький, А. М. Краснов, В. М. Сукачов і багато інших вчених. Але в останній третині XX століття розміри антропогенного втручання в природні комплекси стали настільки великі, що потрібні були не тільки науково вивірені обґрунтування перетворень, що здійснювалися, створення достовірних прогнозів розвитку природно-господарських систем, але і розробка нових теоретичних концепцій, що відповідають сучасному рівню розвитку науки.

Впровадження системного аналізу, електронно-обчислювальних машин, комп'ютерної техніки, аерокосмічних методів збору інформації сприяло вдосконаленню комплексних географічних досліджень, а самих географів вводило в склад учасників вирішення регіональних і глобальних проблем.