4 Охорона праці
Склад
відпрацьованих газів автомобільних
двигунів значно впливає на забруднення
навколишнього середовища.
Проблема очищення повітряного басейну має велике значення, бо все живе на нашій планеті існує завдяки повітрю з нормальним хімічним складом. Щоб зменшити викиди шкідливих речовин відпрацьованих газів автомобілів у атмосферу встановлено допустиму норму цих речовин і всі автомобілі які експлуатуються повинні відповідати вимогам ГОСТ 17.2.2.03-77 на вміст окису вуглецю у відпрацьованих газах.
При випробуваннях двигуна автомобіля в режимі холостого ходу вміст окису вуглецю не повинен перевищувати 1,5 %, а при більшій частоті обертання -- 1%. Склад газу визначають газоаналізатором, який встановлюють у випускній трубі на глибині 300 мм від її зрізу.
При роботі двигуна у режимах холостого ходу, розгону, а також у форсованих двигунах, відпрацьовані гази містять більше окису вуглецю. При збіднених паливних сумішах у відпрацьованих газах буде міститись більше окису азоту.
Зменшення токсичності можна досягти слідкуючими способами:
застосування газових палив;
вдосконалення системи живлення двигунів, та добрим регулюванням карбюратора;
недопускання випаровування в атмосферу парів бензину з паливних баків, поплавкових камер карбюраторів;
застосування закритих систем вентиляції картера;
проведення широких науково-дослідних та конструкторських робіт по вдосконаленню електромобілів;
дефорсування двигунів по степені стиснення і частоті обертання колінчатого вала.
При
зменшенні степені стиснення знижується
температура згоряння, в наслідок чого
зменшується вміст окису азоту в продуктах
згоряння. Крім того, двигуни у яких
зменшена степінь стиснення не потребують
використання етилових бензинів, в
результаті чого у продуктах згоряння
зменшується вміст, особливо шкідливого,
токсичного окису свинцю. Вони небезпечні
тим, що безпосередньо впливають на
слизисту оболонку та викликають тяжкі
отруєння, а також потрапляючи в організм
людини, не виводяться, а поступово
накопичуються, наближаючись до небезпечних
концентрацій.
В процесі дефорсування двигунів по частоті обертання колінчатого вала зменшується кількість токсичних речовин які викидаються у атмосферу за одиницю часу. В наш час приділяється більше уваги розвитку електромобілів.
В деяких закордонних автомобілях застосовують каталітичні нейтралізатори, які дозволяють спалювати відпрацьовані гази і нейтралізувати токсичні речовини -- окиси азоту, окиси вуглецю та інші які не згоріли.
Метод очищення за
допомогою твердих поглиначів або
каталізаторів (залізо-нікеливих,
нікеливо-паладієвих та ін.) основаних
на адсорбції, хімічній 
взаємодії
з твердими поглиначами та на каталітично
перетворювані або легко знищувані
домішки.
4.1 Шкідливі речовини на підприємствах автомобільного транспорту
Багато виробничих процесів на автотранспортних підприємствах супроводжуються виділенням у повітря виробничих приміщень токсичних речовин, що проникаючи в невеликих дозах в організм людини, викликають у клітках тканини хімічні зміни і хворобливі явища (отруєння). Токсичні речовини (отрути) але характеру своєї дії поділяються на отрути місцевої і загальної дії. Отрути місцевої і загальної дії, такі як кислоти, луги, хромові з'єднання, уражають тільки ті ділянки тіла, на яких вони потрапили. Отрути загальної дії, наприклад окис вуглецю, не дозволяють крові розносити кисень по організму людини, унаслідок чого настає кисневе голодування. Ступінь отруєння залежить від хімічної структури речовини, фізичного стану людини в момент впливу отрути на організм, дисперсності, розчинності, концентрації, шляхів проникнення в організм, температури виробничого середовища, індивідуальної чутливості людини до дії отрути і тривалості впливу.
Отруєння, викликані дією токсичних речовин, можуть бути гострі і хронічні. Гострі отруєння виникають при раптовому надходженні в організм великих доз токсичних речовини. Хронічні отруєння розвиваються поступово внаслідок тривалого впливу токсичних речовин малі концентрації і характеризуються стійкістю викликаних в організмі.
Відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 12.0.003 -- 74 ССБТ. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори поділяються на 4 групи: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні.
Фізичні
(перевантаження) розділяються на статичні
і динамічні навантаження. Статичне
навантаження має місце, коли воно діє
протягом зміни на одну частину тіла
(руку, обидві руки, м'яза корпуса, ніг).
Динамічне навантаження визначається
механічною роботою в хвилину, зміну й
енерговитратами працюючого.
Хімічні виробничі шкідливі фактори класифікуються по двом ознаках: хімічному складу і шляху проникнення в організм.
Шкідливі речовини по хімічному складі можуть бути токсичними, що дратують, канцерогенні, мутагенні. Вони проникають в організм через органи подиху і шкірний покрив.
Біологічні (токсичні речовини) по впливі їх на організм людини умовно поділяють на зухвалі припікальне дію, що діють на органи подиху, що діють на кров, що діють на нервову систему.
Психофізіологічні шкідливі виробничі фактори поділяються на фізичні і нервово-психічні перевантаження.
Доведено, що нервово-психічні перевантаження виникають унаслідок перенапруги аналізаторів, розумової чи емоційної перенапруги і монотонності праці. Перенапруга аналізаторів виникає внаслідок точної зорової роботи, недостатньої освітленості, тривалості зосередженого спостереження, невідповідності нормам звукових сигналів і напруженості уваги. На розумову перенапругу дуже впливають обсяг прийнятої інформації, відповідальність за виконання прийнятих рішень, інтелектуальність праці, естетичний рівень процесів і інші фактори.
Емоційні перевантаження залежать від задовільності роботою, відношення між колективами працюючих і адміністрацією. При цих перевантаженнях учащаються пульс, подих, підвищується кров'яний тиск, змінюється склад крові і сечі, настають виснаження нервової системи, апатія, уповільнення реакцій, що може викликати нещасливий випадок, а також привести до серйозних захворювань -- інфаркту, гіпертонії, кишечножелудочним і психічному розладу.
Монотонність праці визначається відмінністю друг від друга робочих операцій, тривалістю однієї операції і числом переходів в операції.
Свинець
Фізичні
і хімічні властивості свинцю. Свинець
-- блакитнувато-сірий, м'який, пластичний
метал, легко ріжеться ножем, має щільність
11,34 г/см3 і температуру плавлення 327,5 еС.
Тепло - і електропровідність свинцю
низька. На повітрі він покривається
захисною оксидною плівкою. Свинець
відноситься до класу № 1 ( особливо
небезпечні шкідливі хімічні речовини
) ГДК - 0,01м3.
В електрохімічному ряді напруг свинець стоїть безпосередньо перед воднем, але практично не взаємодіє з розведеними соляний і сірною кислотами, тому що покривається шаром нерозчинних у воді солей хлориду і сульфату. Легко взаємодіє з розведеною азотною кислотою.
На здатності з'єднань свинцю (IV) бути окислювачами ґрунтується робота джерела постійного струму -- свинцевого акумулятора. Він складається з двох свинцевих пластин, одна з яких заповнюється диоксидом свинцю, а друга губчатим свинцем.
На автотранспортних підприємствах використовується при пайці радіаторів і бензобаків, а також при виготовленні і ремонті акумуляторних пластин. Отруєння свинцем виявляється тільки в хронічній формі, коли колір обличчя стає блідо-сірим (свинцевим) внаслідок анемії і спазми судин. У початковій стадії отруєння хворий скаржиться на утому, сонливість, відсутність апетиту, головні болі, болі в судинах, розлад пам'яті. Хронічні отруєння розвиваються повільно і можуть виражатися розладами периферичної і центральної нервової системи, поразкою рухомих волокон, свинцевими паралічами. Органами санітарного нагляду заборонене виготовлення свинцевого білила, свинцевих прокладок при виробництві напилків, застосування глазурей, що містять свинцеві з'єднання.