Памятка для батьків:

1. Визначайте наявність у дітей емоцій, не спростовуйте їх. Іноді дорослі заперечують наявність почуттів у дітей. Накладаючи заборону на емоції. Слова “не бійся”, “не можна сердитися”, “дайно, посміхнися”, “чого тут плакати” – спростовують самі емоції.

2. Не зменшуюте емоції дітей – “нічого тут страшного немає”, “Нічого з тобою поганого не трапиться”. Як правило, хочеться зробити як краще, але, на жаль, така реакція аналізує дітям, що їхні почуття й емоції неправильні, не приймаються дорослими, що вони надходять неправильно. Правильна стратегія у таких випадках – визначити почуття дитини і спробувати пояснити, чому потрібно робити якось інакше.

3. Не жартуйте над дитиною чи соромити її, щоб вивести з емоційного стан, щонайменше, неправильно. Діти ображаються, коли чують: “Ти ж не маленький”, “Ти ж не дівчинка”, “Ось я бабусі розповім, як ти поводився”. Таке при соромлення підриває віру в справедливість і любов дорослого, змушує сумніватися у власній правильності та адекватності.

4. Визнайте наявність у дітей страху і не тисніть на дітей, коли вони бояться. Помилково міркувати, що якщо у дітей залишити віч-на-віч зі своїми страхами Але якщо зросте страх, то діти переборюють його. На жаль, коли страхи зростуть, вони можуть залишитися на все життя. А неправильне поводження дорослих у цій ситуації може підігравати довіру до них. Страхи слід визнавати і допомагати дитині поступово переборювати їх.

5. Визначайте наявність складних, хворобливих ситуацій. Іноді, щоб захистити дітей від хворобливого емоційного досвіду, дорослі спотворюють те, що відбувається.

6. Ретельно підбирайте слова і пояснення, щоб не зашкодити розвиткові здорових емоцій.

7. Будьте послідовні, не допускайте різкої зміни настрою. Діти рідко дивуються тому, що роблять дорослі в тому разі, якщо поведінка їх узагалі важко зрозуміти. Проте якщо настрій дорослих різко змінюється (від веселого до сердитого. Від уважного до байдужого) без будь-яких причин, діти починають їх боятися. Важливо пояснити дітям, що відбувається, і поводитися так, аби поведінка була передбачуваною і викликала у дітей довіру.

8. Допомагайте дітям розповідати про свої почуття, зауважувати і розуміти почуття інших людей.

13. Підібрати дидактичні ігри для розвитку пізнавальної сфери дітей молодшого дошкільного віку. Кого не стало?

Мета: розвивати зорову пам'ять дітей, уміння називати дітей групи на ім'я.

Матеріал: стільчик, ширма.

ХІД ГРИ

Діти сідають на стільці, заплющують очі. Вихователь тихенько виводить одну дитину і садовить на стільчик за ширмою. Діти роз­плющують очі та відгадують, хто відсутній.

Якщо ширми немає, то можна накрити дитину накидкою або за­крити ковдрою.

ІНТЕРВ'Ю

Мета: учити дітей повним реченням відповідати на запитання вихователя; розвивати увагу, зв'язне мовлення.

Матеріал: іграшковий мікрофон.

ХІД ГРИ

Вихователь пояснює, що він журналіст, хоче написати про дітей у газету. Вихователь пропонує взяти у дітей інтерв'ю. Він ставити­ме запитання, а діти відповідатимуть.

Вихователь. Як тебе звати? Ти дівчинка чи хлопчик? Як називається твоя група? Яка твоя улюблена іграшка?

ЖИВЕ — НЕЖИВЕ

Мета: розвивати пам'ять, уважність, логіч­не мислення; учити дітей розпізнавати, які предмети належать до живої природи, а які — до неживої.

Матеріал: предметні картинки.

ХІД ГРИ

Вихователь показує предметні картинки, а діти називають, п: на них зображено. Якщо цей предмет належить до живої природи то діти стоять на місці, якщо до неживої природи — присідають Діти можуть витягати зі скрині предметні картинки по черзі.

ЩО ЗАЙВЕ (розмір предметів)

Мета: учити дітей визначати зайвий предмет за розміром; розвивати логічне мислення, уважність.

Матеріал: предмети різного розміру (великі круги, квадрати, маленький трикутник); маленькі метелики, квіточки та велика ялинка

ХІД ГРИ

Вихователь. Ведмедик Мишко засмучений, адже він ніяк не може визначити зайвий предмет. Давайте йому допоможемо!

Діти на наборному полотні розглядають предмети і визначають, що зайве і чому.