Практичні завдання

1. Скласти поради вихователю щодо формування мотиваційної готовності дитини до навчання в школі.

Мотиваційна готовність виявляється у настрої дитини, її прагненні, бажанні йти до школи, яке поєднується з тим, як вона уявляє вимоги школи, наскільки готова змінити свою дошкільну, ігрову позицію.

1. Роботу варто розпочинати задовго до по­чатку шкільного навчання. Уже тоді, коли ди­тина сказала: «Я сама», - треба працювати над усебічним розвитком, формувати світогляд, заохочувати малюка, формувати його само­оцінку, почуття власної гідності, знання своїх можливостей, усвідомлення потенціалу. Базо­ва програма «Я у світі» одним із завдань про­голошує виховання життєвої компетентності дошкільника. Разом із батьками вихователю слід працювати над формуванням у випускника дошкільного навчального закладу життєвої зрілості, щоб дитина могла бути впевненою, вірити у свої сили та можливості успішного опанування навчальної діяльності.

2. Цілеспрямовану роботу з розвитку готов­ності до школи зі старшими дошкільниками, зокрема з розвитку мотиваційної складової, варто розпочинати на почат­ку навчального року проведенням екскурсії до найближчої школи, заздалегідь домовив­шись із адміністрацією та вчителями початко­вої ланки. Метою такого заходу є ознайомлення малюків зі шкільним життям, шкільною спіль­нотою, шкільними атрибутами та приладдям. Таким чином починається формува­ння у майбутніх першокласників бажання йти до школи, щоб навчитися чогось нового.

3. Пояснюйте дітям, що протягом року пот­рібно виконувати всі навчально-розвиваючі завдання, вчитися правильно висловлювати власну думку, думати не лише про себе, а й давати можливість щось сказати одноліткам, поводитися відповідно до вимог, дотримува­тися норм моралі тощо.

4. Після екскурсії доречно обговорити правила поведінки. Дітям запропонуйте вдома намалювати те, що найбільше запам'яталося, і скласти невеличку розповідь «Як я ходив до школи на екскурсію» (батьки зі зворотної сторони малюнка записують цю розповідь).

5. Продумайте серію занять (у вигляді ігор) у підгрупах по 10-12 дітей, при­чому групи не диференціюючи їх за ступенем готовності, а на самому занятті вправи та завдання ускладнюйте відповідно до індивідуального розвитку кожної дитини. Для того щоб коли дитина потрапить у клас із дітьми з різною підготовкою до школи, для неї звичним буде такий підхід учителя, до якого вона звикла в садочку, - якщо ти вже виконав завдання, то спробуй справитися зі складнішим, де пот­рібно подумати, знайти самостійно правильну відповідь тощо. Якщо дитина відчуває свою значущість, увагу до себе, похвалу, заохочення (за умови, що вона дійсно її заслужила), коли їй дають проявляти себе, формується мотиваційна готовність до навчання у школі.

6. Велику роль у становленні мотивації до нав­чання відіграють і рідні дитини. Якщо вони ляка­ють її: «Підеш до школи - побачиш, що це таке» (формується страх перед невідомим), «Скоро будеш учитися у школі, там побачиш, який ти ро­зумний» (невпевнені у розумових здібностях дитини) - занижують дитячу самооцінку, фор­мують зневіру в свої сили, то вже через певний час мотивація просто щезне. Тому разом із психологом заплануйте для бать­ків проведення психо­логічної просвіти, спрямованої на профілактику формування у дитини негативного ставлення до школи, наведіть приклади помилок і на­дайте застережну інформацію, щоб попередити можливу дезадаптацію на початку навчання.

7. Сформуйте адек­ватні уявлення про школу у дітей, вимоги до нової поведінки, завдяки чому вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та по­ведінки у класі, взаємини з учителем і школя­рами. І через певний час, дитина так само, як і на перший дзвоник, із задоволен­ням, піднесенням, упевненістю йтиме до шко­ли, як на свято, знаючи, що вона - розумний, креативний та успішний учень, що в неї, якщо не сьогодні, то завтра, обов'язково все вийде, причому якнайкраще. Тому до школи вона йде для того, аби навчитися чогось нового, цікаво­го, а потім обов'язково поділитися з рідними, розповісти друзям, своїм улюбленим іграшкам, навчити їх того, чого сама ще вчора не знала.

8. Якщо всі учасники навчального процесу об'єднаються задля єдиної мети - гармонійного та всебіч­ного розвитку дошкільника, формування його особистості, то така дитина буде готова до нав­чання у школі, бо в неї будуть сформовані всі компоненти шкільної зрілості.

2. Скласти психологічну характеристику на дитину молодшого дошкільного віку (див. питання 3)

3. Скласти психологічну характеристику на дитину старшого дошкільного віку.