
- •4 Організація виробництва
- •4.1 Організація ремонтного господарства підприємства і цеху
- •4.2 Організація технічного обслуговування обладнання.
- •4.3 Організація оплати праці ремонтних робітників.
- •4.4 Заходи з оптимізації структури ремонтного циклу.
- •5 Економіка виробництва
- •5.1 Розрахунок чисельності ремонтних робітників.
- •Таб.5.2 Штатний розклад робітників по обслуговуванню обладнання.
- •5.2 Розрахунок річного фонду заробітної плати.
- •5.3 Розрахунок витрат на технічне обслуговування обладнання
- •5.4 Заходи з економії та збереження енергоресурсів.
- •5.4 Розрахунок економічної ефективності розробленої конструкції.
5.3 Розрахунок витрат на технічне обслуговування обладнання
Вихідні дані:
Основна зарплата – 725328грн
Додаткова зарплата – 260623грн
Вартість обладнання – 50264803грн
Норма амортизації – 15%
5.3.1 Витрати на технічне обслуговування визначається за формулою:
Втех. обсл=Зосн+Здод+Всоц+Вам+Внакл,
де Всоц – відрахування на соціальне страхування
Вам – амортизаційні відрахував
Внакл – накладні витрати
Втех.обсл= 725328+ 260623,92+ 174078,72+ 631035,36+ 7539720,45 = =9330786,45грн
5.3.2 Відрахування на соціальне страхування складають 24% від меншої зарплати:
Всоц=
5.3.3 Амортизація відрахування:
Вам=
де Вобл – вартість обладнання, грн.
Вам=
.
5.3.4 Визначаємо накладні витрати, які за нормативом становлять 87% основної зарплати:
Внакл=
Отже витрати на технічне обслуговування механізму кантування обійшлися в 50264803 грн.
5.4 Заходи з економії та збереження енергоресурсів.
Головним напрямом діяльності промислового підприємства в сучасних умовах є раціональне та економічне використання паливно-енергетичних ресурсів, досягнення максимально можливого ефективного їх споживання на існуючому технологічному рівні розвитку техніки. За сучасних умов рівень енергетичних витрат у структурі собівартості виробництва металопродукції є одним із основних чинників, які визначають конкурентоспроможність продукції. Відповідно, завдання зменшення енерговитрат у металургії є найбільш актуальною проблемою галузі.
Сучасна металургія базується на використанні наступних енергоносіїв: горючих копалин (вугілля, природний газ, нафта), електроенергії (джерелами якої є нафта, природний газ, вугілля), кисню (виробництво, яке пов'язане зі значними витратами електроенергії).
Економія палива (теплової енергії) та електроенергії – одне з основних напрямків у виробництві.
При аналізі енергоспоживання в умовах Дніпровського металургійного комбінату було встановлено, що основними причинами високої наскрізної енергоємності металопродукції є:
1. Висока енергоємність основних технологічних процесів чорної металургії (виробництво чавуну, сталі і прокату).
2. Поганий стан основних фондів (понад 65% ОФ повністю вичерпали терміни експлуатації).
3. Низька ефективність допоміжних виробництв, перш за все, енергетичного господарства.
4. Слабке використовування вторинних джерел енергії.
5. Низький рівень автоматизації та комп'ютеризації виробничих і організаційно-управлінських процесів.
Сучасне металургійне підприємство повинно мати свою стратегію впровадження енергозберігаючих технологій та ефективного використання енергетичних ресурсів.
В агломераційному виробництві пропонується впровадити наступні енергозберігаючі заходи:
1) Будівництво агломераційних фабрик та доменних печей нового покоління;
2) Створення альтернативних процесів виробництва металізованої сировини та первинного металу, у тому числі методом прямого відновлення заліза;
3) Проведення капітальних ремонтів з одночасною модернізацією та реконструкцією основних виробничих фондів аглодоменного виробництва, заміна застарілих агломашин на високопродуктивні сучасні агрегати, модернізація та технічне переоснащення доменних печей, що дозволить підняти рівень виробництва агломерату, обкотишів і чавуну до світових стандартів;
4) Впровадження енергозберігаючих технологій аглодоменного виробництва, використання нових видів енергоносіїв, зокрема, замінників коксу, продуктів газифікації вугілля, гарячих відновлювальних газів, коксового та конвертерного газів;
5) Поліпшення якості залізорудної сировини та коксу для доменної плавки, використання промислових відходів гірничодобувного та металургійного виробництва як джерел вторинної мінеральної сировини;
6) Впровадження технології використання пиловугільного палива;
7) Вдосконалення обладнання і технології доменного процесу, зокрема, застосування комплексів з усереднювання складу сировини, автоматизованої конвеєрної шихтоподачі з відсівом дрібняку, створення високоефективних конструкцій нагрівачів повітря, використання сучасних систем охолодження доменних печей;
8) Спорудження установок утилізації енергії доменного газу та тепла відхідних газів повітронагрівачів доменних печей.