8.2. Оцінка й амортизація нематеріальних активів підприємства

Нематеріальні активи – це права користування нематеріальними ресурсами, які, як очікується, приведуть у майбутньому до одержання економічної вигоди.

Групи нематеріальних активів:

1. Права користування природними ресурсами (надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною інформацією про природне середовище).

2. Права користування майном (право користування земельною ділянкою або будинком, право на оренду землі або приміщення).

3. Права на знаки для товарів і послуг.

4. Права на об'єкти промислової власності;

5. Авторські й суміжні з ними права.

6. Гудвіл (ділова репутація) – умовна вартість іміджу, репутації, ділових зв'язків фірми. Гудвіл є невловимим основним капіталом, який дає додаткові дивіденди, наприклад, за рахунок можливості продавати товари за більш високими цінами. Вартість гудвілу визначається як різниця між ринковою ціною підприємства й звичайною ціною придбання аналогічних активів.

7. Інші нематеріальні активи – включають об'єкти права користування економічними, організаційними й іншими вигодами, наприклад, право на місце на товарній або фондовій біржі, право на здійснення певної діяльності, право на економічні вигоди від використання монопольного положення на ринку, право на користування податковими пільгами.

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через їхнє використання самим власником, або наданням з його дозволу такого права іншій заінтересованій стороні. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Ліцензія – це дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода – це договір, згідно з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі тощо (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, „ноу-хау”, товарні знаки тощо.

Види ліцензій:

1. Залежно від підстави видачі дозволу використовувати технічне досягнення:

• добровільні;

• примусові.

2. Залежно від обсягу прав на використання:

• звичайні;

• виключні;

• повні.

3. Залежно від характеру об’єкта, який передається за договором:

• патентні;

• безпатентні.

Продукт інтелектуальної власності має певну ринкову вартість, його можна здати в оренду, продати, передати під заставу для одержання кредиту тощо. З економічної точки зору, вартість об'єктів інтелектуальної власності – це витрати підприємства на придбання нематеріальних ресурсів, які будуть використовуватися для одержання певного економічного результату.

Для визначення загального обсягу нематеріальних активів і їхньої зміни проводять оцінку.

Оцінка вартості необхідна за таких обставин:

• приватизація або відчуження нематеріальних активів державою;

• включення об’єктів інтелектуальної власності до статутного фонду;

• визначення майнових частин у статутному фонді за злиття або поділу підприємств;

• оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного обліку всіх активів підприємства;

• вирішення питань щодо купівлі (продажу) права на об’єкти інтелектуальної власності;

• складання фінансової звітності підприємств;

• оцінка застави під отримуваний кредит;

• визначення збитків від порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності;

• організація франчайзінгу тощо.

Складність вартісної оцінки нематеріальних активів зумовлено:

1) різноманітністю об’єктів інтелектуальної власності, кожний з яких за законом має бути оригінальним;

2) різними способами їхньої появи на підприємстві;

3) різними формами їхнього практичного використання на підприємстві;

4) імовірнісним характером результатів вартісної оцінки.

Існує три основних підходи до оцінки нематеріальних активів:

1. Витратний – ґрунтується на розрахунку витрат на відтворення нематеріальних ресурсів. Використовується для оцінки вартості, коли неможливо знайти аналоги, а прогнозований прибуток не є стабільним. При оцінці враховують: витрати на оплату праці персоналу, маркетингові й рекламні витрати, витрати на страхування ризиків, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної власності, витрати на розв’язання правових конфліктів, матеріальні витрати на формування об'єкта інтелектуальної власності, вартість індивідуалізації власної продукції – ліцензії, сертифікати, логотипи тощо.

2. Дохідний – використовується в основному при оцінці патентів і ліцензій, торговельних марок і майнових прав. Ґрунтується на розрахунку економічної вигоди, пов'язаної з одержанням доходу від використання нематеріальних активів у майбутньому, тобто його цінність на сучасний момент визначається величиною очікуваного доходу.

3. Ринковий – використовується в умовах розвиненого ринку нематеріальних активів. Передбачає визначення вартості активів з урахуванням існуючого попиту й пропозиції.

У процесі використання нематеріальні активи зношуються й переносять свою вартість у вигляді амортизаційних відрахувань. Їхня величина розраховується щомісяця по нормах, виходячи з первісної вартості й строку їхнього корисного використання.

Підприємство самостійно встановлює строк корисного використання нематеріальних активів, але не більше 20 років. Методи нарахування зносу також вибираються підприємством самостійно. Найчастіше для нематеріальних активів застосовується прямолінійний метод нарахування.

Питання до самоперевірки:

1. Що відноситься до об’єктів інтелектуальної власності?

2. Як оцінюється вартість нематеріальних активів підприємства?

Приклади тестових завдань:

1. Складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якого характерні відсутність матеріальної уречевленої основи та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання:

а) промислова власність;

б) інтелектуальна власність;

в) нематеріальні ресурси;

г) нематеріальні активи.

2. Дозвіл на використання нематеріального ресурсу протягом певного часу за обумовлену винагороду називають...

а) авторським правом;

б) ліцензією;

в) патентом;

г) суміжним правом.

Питання для самостійного поглибленого опрацювання:

1. Патентно-ліцензійна діяльність підприємства за ринкових мов господарювання.

2. Сучасні проблеми оцінки вартості нематеріальних активів підприємства.

Література [10, с. 65-72; 13, с. 127-149; 18, с. 59-61; 20, с.41-45; 24, с. 136-151].