Лекція 6. Персонал підприємства, продуктивність праці

6.1. Сутність, склад та структура персоналу підприємства

6.2. Вимірники та показники руху персоналу підприємства

6.3. Продуктивність праці

6.1. Сутність, склад та структура персоналу підприємства

Трудові ресурси підприємства представлені його виробничим персоналом, оплата праці якого включається у витрати виробництва продукції. Винятковою особливістю трудових ресурсів на відміну від інших є те, що підвищення ефективності їх використання може бути пов'язано не стільки зі збільшенням продуктивності, скільки з можливістю більш ефективного використання інших видів ресурсів.

Окрім того, організація використання трудових ресурсів на підприємстві пов'язана з вирішенням не тільки виробничих завдань, але й з важливими для суспільства завданнями соціально-політичного характеру.

Працівники підприємства, зайняті у виробництві й в його обслуговуванні, входять до складу промислово-виробничого персоналу (ПВП).

До непромислового персоналу відносять працівників житлово-комунального господарства, капітального будівництва, медичних і культурно-спортивних установ і т. ін., що перебувають у складі підприємства.

Залежно від характеру трудової діяльності персонал підприємства підрозділяють за професіями, спеціальностями і рівнем кваліфікації.

Професія визначається комплексом теоретичних знань і практичних навичок галузевого характеру.

Спеціальність конкретизує знання й навички усередині професії.

Кваліфікація відбиває рівень знань і навичок з конкретної спеціальності.

Співвідношення між окремими групами працівників підприємства утворює структуру персоналу. Залежно від ознаки, покладеної в основу класифікації персоналу, можна розрахувати різні види структури (соціальна, професійна, кваліфікаційна, статева, вікова, за стажем роботи та ін.).

Професійна та кваліфікаційна структури – основні якісні ознаки персоналу підприємства. Професійна структура – це частки груп працівників певних професій у загальній кількості співробітників підприємства, виражені у відсотках. Зрушення в професійній структурі працівників підприємства визначаються змінами, що відбуваються в характері і змісті праці під впливом науково-технічного прогресу, що обумовлює появу нових і відмирання старих професій, ускладнення і зміну функціонального змісту трудових операцій.

Кваліфікаційна структура – це процентне співвідношення груп працівників різних рівнів кваліфікації в загальній чисельності персоналу. Зміни кваліфікаційної структури визначаються якісними змінами в трудовому потенціалі підприємства (набуття вмінь, знань, навичок) і відображають передусім зміни в індивідуальних характеристиках робочої сили.

Вікова структура персоналу характеризується часткою працівників відповідного віку в їх загальній чисельності. При вивченні вікового складу застосовуються такі групування: 16, 17, 18, 19, 20-24, 25-29, 30-34, 35-39, 40-44, 45-49, 50-54, 55-59, 60-64, 65 років і старше.

Соціальна структура персоналу підприємства – це кількісне співвідношення між різними категоріями працівників, що розрізняються за характером трудових функцій. Згідно з Державним класифікатором професій (класифікатор професій ДК 003:2010) персонал поділяється на п’ять категорій: керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці, робітники.

1) керівники – працівники, які займають посади керівників підприємства та його підрозділів, їхні заступники й головні (провідні) фахівці;

2) професіонали – працівники, які вирішують питання, що стосуються створення і впровадження у виробництво нових знань у формі теоретичних та прикладних розробок, а також розробляють варіанти вирішення окремих виробничих і управлінських проблем, остаточне розв’язання яких входить до компетенції керівників;

3) фахівці – працівники, зайняті інженерно-технічними, економічними, юридичними і іншими аналогічними видами діяльності, їхні професійні завдання полягають у виконанні спеціальних робіт, пов’язаних із застосуванням положень і використанням методів відповідних наук;

4) технічні службовці – працівники, які здійснюють підготовку й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування й діловодство, виконуючи при цьому чітко регламентовану суто технічну роботу;

5) робітники – працівники, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей, ремонтом основних засобів, перевезенням вантажів тощо. Робітників, у свою чергу, підрозділяють на основних й допоміжних. Основні робітники зайняті безпосередньо у виробничому процесі, допоміжні – ремонтним, транспортним, складським, підсобним і іншими видами обслуговування.