29. Основним методом “Державного управління” є:

а) аналіз, синтез та експеримент;

б) моделювання й математичні методи;

в) системний підхід.

г) немає вірної відповіді.

30. Види функцій управління державних органів:

а) кадрова робота; галузеві, міжгалузеві, функціональні;

б) створення нормальних житлово-побутових умов;

в) організаційне проектування, збирання і аналіз інформації, прогнозування, планування, координація, підбір і розстановка кадрів, стимулювання, контроль, узагальнення і впровадження передового досвіду;

г) реєстрація й обмін вхідної та вихідної інформації, проведення слідства і дізнання, реєстрація і облік порушень державної таємниці.

31 . Класифікація функцій державного управління:

а) спеціальні функції, функції-завдання, функції-процеси;

б) загальні функції, функції системи управління;

в)функції процесу управління;

г) адміністративні, економічні та соціально-психологічні.

32. Принципи державного управління — це:

а) загальні закономірності управління соціальними системами;

б) засадничі ідеї, правила;

в) основні засади діяльності, відповідно до яких має бути побудований і функціонувати апарат, що здійснює управління процесами в суспільстві;

г) закономірності організації та функціонування державного апарату.

33. Групи працівників державного управління:

а) представники адміністративної влади, фахівці, допоміжний (обслуговуючий) персонал;

б) наукові, організаційно-тактичні, організаційні;

в) загальносистемні та спеціальні (організаційно-технологічні);

г) теоретичні, організації процесу управління.

34. Цілеспрямованість, поєднання колегіальності та єдиноначальності, відповідальності органів виконавчої влади та їх посадових осіб належать:

а) до загальних принципів;

б) до принципів побудови системи управління;

в) до принципів здійснення процесу управління.

г) всі відповіді вірні.

35. Метод державного управління — це:

а) спосіб впливу на волю та свідомість підлеглого з метою спрямування його на виконання окремих завдань;

б) спосіб вирішення проблем, визначених політичними рішеннями;

в) форма реалізації управлінського рішення.

г) всі відповіді вірні.

36. До основних видів цілей державного управління належать:

а) стратегічні, тактичні, оперативні;

б) організаційні, виробничі, роз’яснюючі;

в) державні, регіональні, міські;

г) суспільно-політичні, економічні, соціальні, духовні.

37 . Завдання державного управління визначаються:

а) повноваженнями органів державного управління;

б) цілями діяльності окремої гілки влади;

в) системою принципів, якими керується державний орган;

г) повноваженнями керівника органу державної влади.

38. До адміністративних методів державного управління належать:

а) ціноутворення, правового регулювання, нормативні;

б) державного регулювання економіки, соціальні, психологічні;

в) розпорядчі, нормативні, регламентаційні.

г) всі відповіді вірні.

39 . Основні бар’єри, які перешкоджають проходженню інформації в системі державного управління:

а) інформаційні, кібернетичні, біологічні, графічні, смислові;

б) географічні (територіальні), відомчі, смислові, психологічні, організаційні;

в) відомчі, структурні, соціальні, смислові;

г) кібернетичні, технічні, соціальні.

40. Зміст динамічності системи державного управління — це здатність:

а) динамічно вирішувати завдання, що виникають;

б) терпіти зміни під впливом збурюючих факторів;

в) залишатися у визначеному якісному стані, незважаючи на збурюючий вплив;

г) динамічно підпадати під зовнішній вплив.

41. Організаційна структура місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування визначається:

а) Постановою Верховної Ради України;

б) Указом Президента України;

в) окремими Типовими положеннями; рішеннями місцевих рад;

г) Законами України “Про місцеві державні адміністрації” та “Про місцеве самоврядування в Україні”.

42. Об'єктом державного управління являється:

а) політична система;

б) суспільство;

в) економічні відносини;

г) форма державної діяльності.

43. Яке визначення державного управління найбільш повно розкриває його сутність?

а) соціально-політичне явище, вид суспільної діяльності, пов’язаної зі здійсненням державної влади в демократичній країні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, судову;

б) процес владного впливу на систему з метою переведення її в новий стан на основі використання властивих цій системі об’єктивних економічній системі;

в) цілеспрямований організаційний та регулюючий вплив держави на стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність особи і громадянина з метою досягнення цілей та реалізації функції держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом запровадження державної політики.

г) форма виконавчої і розпорядчої діяльності всіх органів держави.

44. У групі спеціалізованих принципів державного управління виокремлюють:

а) принципи поділу влади, публічності державного управління;

б) структурно-цільові, структурно-функціональні, структурно-організаційні принципи;

в) принципи державної служби, принципи роботи з персоналом управління, принципи інформаційного забезпечення державного управління;

г) структурно-процесуальні принципи.

45. До загальносистемних принципів державного управління належать:

а) принципи державної служби, роботи з персоналом управління;

б) принципи об’єктивності, демократизму, правової впорядкованості, поділу влади;

в) структурно-цільові, структурно-функціональні принципи;

г) принципи прийняття управлінських рішень.

46. Цілі і принципи державного управління випливають із:

1. Форми державного управління.

2. Законодавчо-нормативної бази.

3. Конституції держави.

4. Форми державного устрою.

47. Політичний аспект державного управління полягає:

а) в ціле покладанні;

б) в прогнозуванні;

в) в регламентуванні;

г) в адмініструванні.

48. Адміністративний аспект державного управління полягає :

а) у контролюванні;

б) у ціле здійсненні;

в) у регламентуванні;

г) у плануванні.

49. Ієрархія цілей державного управління повинна будуватись за принципом:

а) пріоритету потреб та інтересів розвитку суспільства;

б) важливості завдань економічного розвитку;

в) консенсусу державних інтересів;

г) узгодження інтересів політичних партій.

50. У своєму здійсненні державне управління спирається на:

а) владу – організовану силу суспільства, здатну до примусу;

б) діяльність громадських організацій і рухів;

в) суспільний сектор;

г) підтримку міжнародних організацій.

51. Державне управління поширює свій вплив на…

а) політичні партії;

б) все суспільство;

в) відносини між бізнесовими структурами;

г) приватні відносини громадян.

52. Тип відносин, які виникають між суб’єктом та об’єктами державного управління є:

а) ре ординаційним;

б) упорядкованим;

в) державно-владним;

г) узгодженим.

53. Принципи державного управління – це…

а) закономірності,відносини, взаємозв’язки, керівні засади, на яких ґрунтується його організація і які можуть бути сформульовані в певні правила;

б) конкретні, управлінські за своїм змістом відносини;

в) накази, розпорядження та інші нормативні документи, що надходять від суб’єкта управління;

г) цілі, функції, інтереси держави та її суб’єктів.

54. Відправним системо утворюючим моментом, на якому ґрунтується вироблення цілей державного управління,є:

а) поточні проблеми суспільства;

б) потреби, запити, інтереси суспільства;

в) програми діяльності політичних партій і громадських організацій;

г) потреби держави у товарах, роботах, послугах.

55. За критерієм змісту, характером і обсягом впливу функції державного управління поділяються на:

а) внутрішні і зовнішні;

б) загальні та спеціальні;

в) основні і допоміжні;

г) поточні та оперативні.

56. Залежно від спрямованості та місця впливу виокремлюють такі функції державного управління:

а) внутрішні і зовнішні;

б) загальні та спеціальні;

в) основні та допоміжні;

г) поточні та оперативні.

57. Базовою конструкцією функціональної структури державного управління є функції:

а) державних органів;

б) державного управління;

в) посадових осіб;

г) державних службовців.

58. Функція "організація" в механізмі державного управління передбачає:

а) пошук нових цілей та вдосконалення методик, пов’язаних з реалізацією функціональних механізмів управління керованими об’єктами;

б) упорядкування технічної, економічної, соціально-психологічної і правової сторін діяльності керованої системи на всіх її ієрархічних рівнях;

в) скерування чи спрямування людської поведінки до досягнення поставленої мети;

г) зважування досягнутих показників і мети, визначення причин відхилень за необхідності, прийняття заходів для виправлення стану.