158. Модель «п'яти сил конкуренції» (за м. Портером) включає такі чинники:

1. Споживачі та клієнти, конкуренція у галузі, товари-замінники, постачальники, потенційні конкуренти.

2. Конкуренція у галузі, потенційні конкуренти, споживачі та клієнти, вплив громадськості, товари-замінники.

3. Споживачі та клієнти, конкуренція у галузі, товари-замінники, боротьба між існуючими підприємствами, постачальники.

4. Конкуренція у галузі, потенційні конкуренти, зовнішні та внутрішні загрози, товари-замінними, постачальники.

159. Галузева привабливість не характеризується параметрами:

1. Типом виробничої системи та організаційної структури.

2. Розміром ринку, потенціалом його зростання та стадією життєвого циклу галузі.

3. Потребою стартового капіталу та бар'єрами входження, а також галузевими можливостями і загрозами.

4. Динамічністю попиту (сезонність, діловий цикл тощо) і рівнем конкуренції.

160. Неприваблива в цілому галузь може бути привабливою для певного підприємства за умови, що воно:

1. Є лідером у цій галузі.

2. Має достатній технологічний досвід.

3. Добре обізнане з галузевими можливостями.

4. Досконало вивчило перспективи галузі та її основні рушійні сили.

161. Конкуренція у галузі посилюється, коли:

1. Кількість підприємств зростає і вони приблизно однакові за масштабами діяльності.

2. З'являються нові постачальники сировини і комплектуючих.

3. Добробут населення зростає.

4. Завершується процес консолідації галузі.

162. Бар'єром входження у галузь для потенційних конкурентів не є:

1. Рівень диверсифікації основних виробників галузі.

2. Лояльність покупця до традиційних постачальників.

3. Потреба капіталу.

4. Доступ до каналів розподілу.

163. Стратегічна група конкурентів - це:

1. Певна кількість підприємств, які займають приблизно однакові позиції на ринку і безпосередньо конкурують між собою.

2. Підприємства й установи, діяльність яких знаходиться у причинній або опосередкованій залежності від даного підприємства.

3. Група підприємств, які об'єднуються для реалізації стратегії протистояння Іншим конкурентам.

4. Підприємства-лідери у галузі.

164. Стратегічна зона господарювання - це:

1. Окремий сегмент ринку, на якому підприємство функціонує або на якому бажає функціонувати.

2. Сфера діяльності підприємства, яка забезпечує найбільшу прибутковість.

3. Орган, на який покладаються функції стратегічного управління.

4. Організаційна одиниця, яка відповідає за стратегічні позиції підприємства на одному чи декількох сегментах.

165. «Портфель» підприємства не включає:

1. Асортимент продукції, яка використовується підприємством для власних потреб.

2. Набір напрямків діяльності.

3. Набір стратегічних одиниць бізнесу.

4. Номенклатуру продукції для ринку.

166. У процесі портфельного аналізу не використовується:

1. Метод екстраполяції.

2. Концепція життєвого циклу товару.

3. Крива досвіду.

4. База даних PIMS.

167. У матриці «Мак-Кінзі» (3 х 3) кожен вид бізнесу підприємства класифікується за такими критеріями:

1. Довгострокова привабливість ринку та конкурентна позиція підприємства.

2. Довгострокова привабливість ринку, конкурентна позиція підприємства та темп зростання ринку.

3. Конкурентна позиція підприємства на ринку і темп зростання ринку.

4. Конкурентний статус підприємства, перспективна прибутковість галузі та розмір ринку.

168. Яким чином при несподіваних подіях, які мають аналоги у минулому, передбачаються зміни у зовнішньому середовищі?

1. Шляхом екстраполяції або на підставі нових власних можливостей.

2. За аналогією з минулим або на підставі «слабких сигналів» оточення.

3. Шляхом екстраполяції.

4. За «слабкими сигналами» оточення.

169. Слабкі сигнали зовнішнього оточення - це:

1. Проблеми, які визначаються ранніми неточними ознаками.

2. Очевидні, конкретні проблеми, які виявлені внаслідок спостереження.

3. Неточні проблеми, які виявлені у результаті спостереження.

4. Проблеми, які відомі у минулому, але які не мають конкретного шляху їх розв'язання.

170. Сильні сигнали зовнішнього оточення - це:

1. Очевидні, конкретні проблеми, виявлені внаслідок спосте­реження.

2. Не чітко окреслені проблеми, виявлені внаслідок спосте­реження.

3. Проблеми, відомі давно, але не мають конкретного шляху розв'язання.

4. Проблеми, відомі за ранніми і неточними ознаками.

171. Які події обумовлюють передбачення майбутнього шляхом екстраполяції?

1. Звичні та випадкові, які мають аналоги у минулому.

2. Звичні.

3. Випадкові, які мають аналоги у минулому.

4. Зовсім випадкові.

172. Якщо темп зміни подій більш швидкий, ніж: адекватна реакція фірми, то передбачення майбутнього можливо шляхом:

1. Зміни можуть бути непередбаченими.

2. Аналогії з минулим.

3. Нових власних можливостей.

4. Екстраполяції.

173. Яка система управління передбачає використання стратегічного планування:

1. Управління на базі передбачення змін.

2. Управління на базі контролю.

3. Управління на базі екстраполяції.

4. Управління на базі гнучких екстрених рішень.

174. Яка система управління використовується в умовах виникнення зовсім неочікуваних і непередбачених подій?

1. Управління на базі гнучких екстрених рішень.

2. Управління на базі контролю.

3. Управління на базі екстраполяції.

4. Управління на базі передбачення змін.

175. В умовах критичної ситуації (неочікуваного виникнення проблем функціонування) підприємству доцільно використовувати:

1. Систему управління в умовах стратегічної випадковості.

2. Систему управління на базі передбачення змін.

3. Систему управління на базі ранжирування стратегічних завдань.

4. Систему управління на базі слабких сигналів оточення.

176. Яку систему стратегічного управління доцільно впровадити, якщо рівень нестабільності зовнішнього середовища за шкалою І. Ансоффа становить 3,7 бали?

1. Управління на базі гнучких екстрених рішень.

2. Управління на базі контролю.

3. Управління на базі передбачення змін.

4. Управління на базі екстраполяції.

177. Який вид системи управління на базі гнучких екстрених рішень доцільно впровадити, якщо рівень нестабільності зовнішнього середовища за шкалою І. Ансоффа становить 4,9 бали?

1. Управління в умовах стратегічної випадковості.

2. Управління на базі ранжирування завдань.

3. Управління на базі слабких сигналів оточення.

4. Будь-який із перерахованих видів.

178. За умови раптового, всупереч очікуванням, виникнення проблеми підприємству слід використовувати:

1. Систему управління в умовах стратегічної випадковості.

2. Систему управління на основі ранжирування стратегічних завдань.

3. Систему управління за слабкими сигналами зовнішнього середовища.

4. Систему управління на основі передбачення змін.

179. Для якого типу систем управління характерна децент­ралізація управлінських дій і демократичний стиль управління?

1. Системи управління у динамічному зовнішнім середовищі.

2. Системи управління в умовах стабільного зовнішнього середовища.

3. Системи управління в умовах кризової ситуації.

4. Системи управління на основі контролю.

180. Події, що розвиваються повільніше, ніж відповідне реагування підприємства:

1. Можуть бути прогнозовані за допомогою методу екстра­поляції.

2. Не можуть прогнозуватися на основі аналогії з минулим.

3. Вимагають від підприємства розроблення комплексу надзвичайних заходів.

4. Повинні бути прогнозовані на основі слабких сигналів із зовнішнього середовища.