Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕСТ ОБЩИЙ 2013.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.15 Mб
Скачать
  1. Якими мають бути дії менеджера на кінцевому етапі проведення наради?

  1. Перевірити ведення протоколу, подякувати всім присутнім за спільну роботу.

  2. Підбити підсумки та конкретизувати результати наради, ще раз повторити прийняті рішення та узгоджені заходи, подякувати всім присутнім за спільну роботу.

  3. Подякувати всім присутнім за спільну роботу, організувати виконання прийнятого рішення відповідно до протоколу.

  4. Зробити наголос на важливості та негайному виконанні прийнятого рішення та обов'язковому контролі за його реалізацією.

  1. Назвіть особливості оперативних нарад?

  1. Проводяться регулярно для обговорення поточних справ з постійним колом учасників, у традиційному регламенті – 25 - 30 хв. на доповідь, 3-5 хв. - у дебатах, можуть проводитися стоячи, критичні зауваження та виправдання обговорюються.

  2. Проводяться епізодично у разі необхідності обговорення нако­пичених поточних справ з визначеним для конкретної ситуації колом учасників, доповіді за схемою "що не зроблено, яка допомога потрібна", критичні зауваження та виправдання не допускаються.

  3. Проводяться регулярно для обговорення поточних справ з постійним колом учасників, доповіді за схемою "що не зроблено, яка допомога потрібна", можуть проводитися стоячи, критика та виправдання неприпустимі.

  4. Проводяться лише у разі виникнення кризових ситуацій, мають постійне коло учасників, припускається демократичне обгово­рення.

  1. Які приклади ілюструють нетрадиційні за методом проведення наради?

  1. Разова, оперативна, планова, авторитарна, недокументована.

  2. "Мозкова атака", недокументована, зі змінним складом учасників.

  3. "Мозкова атака", японська кільцева система прийняття рішень.

  4. Оперативна, недокументована, триває більше 90 хв. без перерви.

  1. До розширених відносяться наради з кількістю учасників:

  1. До 10 чоловік.

  2. Понад 20 чоловік.

  3. До 5 чоловік.

  4. До 20 чоловік.

  1. До представницьких відносяться наради з кількістю учасників:

  1. До 20 чоловік.

  2. Понад 20 чоловік.

  3. До 5 чоловік.

  4. До 10 чоловік.

  1. До нарад з вузьким складом учасників відносяться наради з кількістю учасників:

  1. До 10 чоловік.

  2. Понад 20 чоловік.

  3. До 20 чоловік.

  4. До 5 чоловік.

  1. Форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників управлінського процесу, називається:

    1. Засіданням.

    2. Нарадою.

    3. Зборами.

    4. Немає правильної відповіді.

  1. Форма організації роботи постійно діючого органу називається:

  1. Нарадою

  2. Зборами

  3. Конференцією

  4. Засіданням

  1. Диктаторська нарада передбачає:

  1. Можливість кожного учасника наради вільно викласти свою думку.

  2. Запитання керівника і відповіді учасників наради.

  3. Викладення керівником своїх поглядів та видачу ним наказу або вказівки.

  4. Обмін думками працівників, професійні обов'язки яких тісно взаємопов'язані.

  1. Довільна нарада передбачає:

  1. Можливість кожного учасника наради вільно викласти свою думку.

  2. Викладення керівником своїх поглядів та видачу ним наказу або вказівки.

  3. Запитання керівника і відповіді учасників наради.

  4. Обмін думками працівників, професійні обов'язки яких тісно взаємопов'язані.

  1. Сегрегативна нарада передбачає:

  1. Обмін думками працівників, професійні обов'язки яких тісно взаємопов'язані.

  2. Самостійне визначення керівником тих, хто має виступити.

  3. Можливість кожного учасника наради вільно викласти свою думку.

  4. Викладення керівником своїх поглядів та видачу ним наказу або вказівки.

  1. У історичному контексті теорія управління виділяє значні етапи (революції) в становленні управлінської науки, кількість яких становить:

  1. 5

  2. 6

  3. 3

  4. 4

  1. Наука управління як цілісна система, яка включає категорійний апарат, принципи, методологію, рекомендації, виникла в:

  1. XX ст.

  2. XIX ст.

  3. XVIII ст.

  4. XVII ст.

  1. Ф. Тейлор, Г. Гант, Ф. і Л. Гілбрети, Г. Емерсон є представниками:

  1. Школи раціональної бюрократії.

  2. Школи людських стосунків.

  3. Школи наукового управління.

  4. Біхевіористської школи.

  1. Засновником адміністративної школи вважають:

  1. А. Файоля

  2. Ф. Тейлора

  3. А Маслоу

  4. М. Вебера

  1. Представники якої зі шкіл управління основним завданням вважали аналіз мотивів поведінки працівника і його взаємодії з іншими людьми в організаційному оточенні:

  1. Біхевіористської.

  2. Адміністративної.

  3. Людських відносин.

  4. Кількісної.

  1. Основні положення ситуаційного підходу в управлінні розробив:

  1. А. Маслоу.

  2. П. Друкер.

  3. Ф. Герцберг.

  4. Р. Лайкерт.

  1. Регулювання технічних процесів, управління механізмами, обладнанням, що здійснюється з метою підвищення продуктивності праці людини, відноситься до:

  1. Соціального управління.

  2. Біологічного управління.

  3. Технічного управління.

  4. Всі відповіді вірні.

  1. Який з наведених стилів відрізняється відсутністю дисципліни і вимогливості, пасивністю керівника і втратою контролю над підлеглими:

  1. Демократичний.

  2. Ліберальний.

  3. Патерналістсько-авторитарний.

  4. Демократичний.

  1. Манера поведінки керівника по відношенню до підлеглих, яка дозволяє впливати на них та отримувати бажаний результат, називається:

  1. Керівництвом.

  2. Лідерством.

  3. Стилем керівництва.

  4. Методом прийняття рішень.

  1. Прикладом багатомірного стилю управління є:

  1. Управлінська решітка Р. Блейка та Дж. Мутона.

  2. Теорія «X» та «Y» Д. Макгрегора.

  3. Модель керівництва В..Врумана та Ф. Йєттона.

  4. Теорія Т. Мітчела та Р. Хауса.

  1. Назвіть основні напрями наукової організації праці менеджера:

  1. Раціональний розподіл завдань між керівником, заступниками, апаратом управління; оптимальне використання робочого часу, планування праці; організація робочого місця; використання раціональних методів та засобів виконання робіт.

  2. Оптимальне використання робочого часу, планування праці; вироблення та приймання обґрунтованих рішень, організація робочого місця, відповідний режим праці та відпочинку.

  3. Розробка посадових інструкцій, використання раціональних методів та засобів виконання робіт, автоматизація робочого місця.

  4. Самоосвіта, делегування діяльності, вироблення та приймання обґрунтованих рішень.