Тести на дек з дисципліни «самоменеджмент»

1. Ціннісні орієнтації – це елементи внутрішньої структури особистості, складовими яких є:

1. Спрямованість

2. Мета індивіда

3. Механізм індивідуальної взаємодії

4. Всі відповіді вірні

2. Обумовлена конкретними соціальними обставинами стійка форма прояву ідейно-моральних установок і відношень, знань та умінь, переконань та звичок, що здійснює регулюючий вплив на її поведінку і діяльність визначається як:

1. Активна життєва позиція

2. Пасивна життєва позиція

3. Реактивна життєва позиція

4. Проактивна життєва позиція

3. Проактивна життєва позиція характеризується тим, що особистість:

1. Має чітке усвідомлення своєї особистої місії і цілей для реалізації особистої місії

2. Не має особистої місії ні в свідомості, ні в підсвідомості, відповідальність майже відсутня

3. Особистої місії немає ні в свідомості, ні в підсвідомості, але є залишки або зачатки відповідальності

4. Бере участь у вирішенні як власних проблем, так і проблем суспільства, соціальних спільнот.

4. Ціль повинна відповідати наступним вимогам:

1. Бути досяжною й вимірюваною

2. Визначеною в часі

3. Несуперечливою

4. Всі відповіді вірні

5. Саморозвиток менеджера – це процес усвідомленого цілеспрямованого розвитку себе як керівника в якому поєднуються наступні складові:

1. Особистий, інтелектуальний, професійний, підтримка здоров’я

2. Інтелектуальний, моральний, професійний, підтримка здоров’я

3. Особистий, моральний, професійний, підтримка здоров’я

4. Особистий, інтелектуальний, професійний

6. Що з переліченого не відноситься до напрямків професійного розвитку:

1. Формування умінь і якостей, яких у менеджера немає, але які йому необхідні

2. Розвиток наявних позитивних умінь і якостей, які можна підсилити, якщо їх удосконалювати цілеспрямовано

3. Усунення недоліків і обмежень, що знижують ефективність діяльності менеджера і заважають професійному зростанню

4. Методичне забезпечення умов для саморозвитку

7. Вид кар’єри, з яким найбільш часто асоціюється поняття ділової кар’єри, тобто сходження на більш високий рівень ієрархії в процесі професійної діяльності, має назву:

1. Вертикальна

2. Горизонтальна

3. Ступенева

4. Центроспрямована

8. Вид кар’єри, що характерний для обмеженого кола працівників, які мають широкі ділові зв’язки в організації та характеризується рухом до керівного ядра організації, при чому працівник може займати незначну посаду в організації, має назву:

1. Вертикальна

2. Центроспрямована

3. Горизонтальна

4. Ступенева

9. Порядок розробки етапів кар’єри передбачає:

1. Вивчення змісту роботи на окремих рівнях службового просування та визначення умов вхідних параметрів на кожному рівні посад.

2. Деталізацію вимог для зайняття кожної вищої посади при необхідному освітньому рівні, кваліфікації, віку

3. Визначення необхідності ділового досвіду для переходу на вищий етап

4. Всі відповіді вірні

10. Кар’єрограма – це:

1. Візуалізація організаційно-кадрової структури компанії, представлена у вигляді схеми із зазначенням всіх підрозділів підприємства

2. Опис психологічних, виробничих, технічних, медичних, гігієнічних та інших особливостей спеціальності, професії; в якому вказують функції даної професії і труднощі в її освоєнні

3. Перелік професійних і посадових позицій в організації (або поза нею), який фіксує шлях оптимального розвитку професіонала для заняття певної посадової позиції

4. Немає правильної відповіді

11. Які існують особливості часу як ресурсу?

1. Незворотність, неможливість купівлі та зберігання

2. Гнучкість, можливість перепланування, зберігання.

3. Незворотність, гнучкість, обов'язковість планування

4. Неможливість купівлі, збільшення, гнучкість, можливість зберігання.

12. Які є інструменти планування особистої праці менеджера?

1. Калькулятор, щоденник, канцелярське приладдя, комп'ютер, електронний записник.

2. Календар, щоденник, «організатор», "тайм-менеджер", електронний записник, комп'ютерні системи організації праці.

3. Календар, калькулятор, канцелярське приладдя, факс, телефон.

4. "Організатор", факс, календар, комп'ютерні системи організації праці.

13. Які стадії включає процес планування робочого часу (тайм-менеджмент) ?

1. Складання переліку завдань - визначення витрат часу на про­ведення конкретних робіт - розрахунок резерву часу - прийняття рішень за пріоритетами та передорученням - контроль (урахування невиконаного).

2. Інвентаризація часу - вимірювання втрат часу (з визначенням часу продуктивної діяльності та перешкод, перерв у роботі) - визначення джерел втрат часу - аналіз причин втрат часу.

3. Складання переліку завдань - визначення втрат часу для проведення конкретних робіт - прийняття рішень за пріоритетами та передорученням - контроль (урахування невиконаного).

4. Самофотографія робочого дня - визначення резерву часу - визначення джерел втрат часу - складання плану у щоденнику - контроль (урахування невиконаного).

14. Які існують методи планування особистої праці менеджера?

1. Директивне, структурне, колективне, індивідуальне плану­вання.

2. Економічне, соціальне, соціально-психологічне, комбіноване.

3. Директивне, індивідуальне, комбіноване планування.

4. Директивне, групове, особистісне.

15. Які є плани особистої праці менеджера за періодом планування?

1. Поточні та перспективні.

2. Планування часу - оперативні (тижневі плани-графіки та щоденні графіки робочого дня), планування результатів - перспективні (річні плани) та середньострокові (квартальні та місячні плани).

3. Перспективні (п'ятирічні) та поточні (щоденні) плани.

4. Оперативні – планування результатів (річні плани), се­редньострокові (місячні плани) та короткострокові.

16. Які плани складає менеджер під час планування своєї особистої праці?

1. У довільній послідовності.

2. Починаючи з щоденних - узагальнює до тижневих - далі за місяцями - завершує річним.

3. Залежно від того, перспективні чи поточні справи він планує.

4. Починаючи з річних - конкретизує за місяцями - далі до тижневих - завершує щоденними.

17. Які справи менеджер повинен перш за все занести до плану під час складання річного плану особистої роботи?

1. Фіксовані періодичні справи.

2. Очікувані неперіодичні незафіксовані у часі справи.

3. Поточні справи.

4. Справи за власною ініціативою.

18. Які види робіт заносять у першу чергу до ділового щоденника на наступний день?

1. Розгляд пошти, складання бізнес-плану.

2. Підписання листів, прийом з особистих питань.

3. Наради та зустрічі за межами підприємства, прийом з особистих питань.

4. Бесіду з порушником дисципліни.

19. Яка існує закономірність під час складання оперативних планів роботи менеджера?

1. 60% часу планується, 40% залишається для несподіваних справ

2. 40% часу планується, 60% залишається для несподіваних справ

3. 80% часу планується, 20% залишається для перерв.

4. Планом охоплюються всі 100% робочого часу.

20. Які справи заносяться до плану особистої роботи менеджера в першу чергу?

1. Справи, що мають певні часові рамки.

2. Поточні справи.

3. Комплексні справи.

4. Справи, які жорстко зафіксовані у часі.

21. Які приклади ілюструють працю менеджера з фіксованою інформацією?

1. Операторська та евристична праця.

2. Робота з документами, знайомство з професійною літературою, написання доповідей, розгляд пошти.

3. Операторська праця, робота з документами, переговори, розгляд пошти, кадрові питання.

4. Знайомство з професійною літературою, робота з документами, адміністративно-розпорядча діяльність.

22. Які приклади ілюструють жорстко зафіксовані у часі регулярні справи?

1. Співбесіда з порушником дисципліни, складання бізнес-плану, приймання відвідувачів.

2. Переговори, написання доповіді, розгляд пошти.

3. Щотижнева селекторна нарада, приймання відвідувачів з особистих питань.

4. Презентація фірми-постачальника, коригування річного звіту.

23. Які приклади ілюструють комплексні справи?

1. Складання бізнес-плану, річні звітні збори акціонерів.

2. Співбесіда з претендентом на посаду головного бухгалтера

3. Затвердження графіку відпусток, зустріч з постачальником.

4. Зустріч з практикантами, бесіда з порушником дисципліни.

24. Які приклади справ із власної ініціативи ілюструють працю директора бази?

1. Презентація фірми-постачальника, розгляд пошти.

2. Обхід складів, збори у торгово-промисловій палаті.

3. Знайомство з професійною літературою, нарада на залізничній станції.

4. Нарада апарату управління, візит до банку, інструктування заступника.

25. Які приклади справ із зовнішньої ініціативи ілюстру­ють працю директора підприємства?

1. Складання бізнес-плану, приймання відвідувачів з особистих питань.

2. Візит податкового інспектора, презентація фірми-поста­чальника.

3. Розгляд пошти, обхід підприємства.

4. Річні збори акціонерів, збори на складі за результатами інвен­таризації.

26. До яких видів робіт за класифікаційними ознаками належить складання бізнес-плану?

1. Комплексна перспективна робота менеджера з фіксованою ін­формацією, нерегулярна, має часові рамки.

2. Економічна перспективна робота менеджера з фіксованою інформацією, регулярна та жорстко зафіксована у часі.

3. Комплексна поточна робота менеджера на переговорах, нерегулярна термінова.

4. Економічна поточна робота менеджера із зовнішньої ініціативи.

27. Що означає принцип Паретто у робочій ситуації менеджера?

1. 40% витрат праці на справді важливі проблеми забезпечують 60% результату

2. 20% робочого часу залишаються у резерві для непередбачених справ, а 80% треба розпланувати. Спочатку – евристичні справи, потім - операторські.

3. 20% витрат праці на важливі проблеми забезпечують 80% результату

4. спочатку у планах особистої роботи слід фіксувати справи з власної ініціативи, а потім – із зовнішньої.

28. Які необхідні подальші раціональні кроки у плануванні, якщо виявилося, що після складання переліку передбачуваних на завтра подій у процесі планування особистої роботи та підсумовування очікуваної тривалості менеджер отримав загальний необхідний час 7 год. 30 хв.?

1. Встановити пріоритети, делегувати частину справ або скоротити час, визначений для них. Залишок справ перенести до ділового щоденника з урахуванням їх характеристик.

2. Перенести всі справи до ділового щоденника (по годинах) з урахуванням їх характеристик (з чиєї ініціативи, фіксовані у часі чи ні, терміновість, важливість).

3. Залишити тільки перспективні та невідкладні справи і перенести їх до ділового щоденника.

4. Залишити невідкладні справи та встановити пріоритети.

29. Які дії необхідно здійснити, якщо у результаті контролю виконання денного плану особистої роботи менеджера виявлені невиконані справи?

1. Обов'язково перенести до плану на наступний робочий день.

2. Проаналізувати необхідність їх виконання і, залежно від результату, або перенести на наступний день, або делегувати, або відмовитися від виконання.

3. Перенести на наступний день всю невиконану справу, фіксовану у часі.

4. Визначити невідкладні поточні справи і перенести їх до плану на наступний день.

30. Назвіть основні критерії визначення пріоритетності справ при складанні плану особистої роботи менеджера.

1. Зміст справи та характер ініціативи.

2. Періодичність повторення, зміст справи та предмет діяльності.

3. Період, який охоплює справа, періодичність повторення, довготривалість.

4. Важливість, терміновість та фіксованість у часі.

31. До напрямів вертикального розподілу управлінської праці відносяться?

1. Загальне, економічне, технологічне, оперативне управління та управління персоналом.

2. Загальне управління та управління персоналом.

3. Економічне, технологічне, оперативне управління.

4. Загальне та оперативне управління.

32. Яким є правильне визначення поняття "розподіл праці"?

1. Передача окремих видів робіт та завдань від одного працівника іншому.

2. Відокремлення деяких трудових процесів (робіт) для підвищення продуктивності праці.

3. Об'єднання працівників для спільної участі в одному або різних напрямах діяльності, пов'язаних між собою процесом праці.

4. Виконання працівниками додаткових видів робіт поряд із своєю основною роботою.

33. Які існують основні види розподілу праці?

1. Технологічний, функціональний, професійно-кваліфікаційний, посадовий, ієрархічний.

2. Лінійний, функціональний, кваліфікаційний.

3. Технологічний, дивізіональний, функціональний, ієрархічний.

4. Технологічний, лінійний, функціональний, посадовий.

34. Що передбачає технологічний розподіл праці?

1. Розподіл комплексу робіт для виконання окремих функцій.

2. Розподіл працівників за професіями, спеціальностями, а серед них - за групами щодо складності праці.

3. Розподіл технологічного процесу за технологічними видами робіт і операцій.

4. Розподіл за технологічними видами робіт, окремими функціями серед працівників підприємства.

35. Що передбачає функціональний розподіл праці?

1. Розподіл працівників за професіями, спеціальностями, а серед них - за групами щодо складності праці та функціональної спрямованості.

2. Розподіл комплексу робіт для виконання окремих функцій та реалізації функціональних напрямів.

3. Розподіл технологічного процесу за технологічними видами робіт і операцій.

4. Розподіл за технологічними видами робіт, окремими функціями серед працівників підприємства.

36. Що передбачає професійно-кваліфікаційний розподіл праці?

1. Розподіл за технологічними видами робіт, окремими функціями серед працівників підприємства залежно від професійно-кваліфікаційного складу.

2. Розподіл технологічного процесу за технологічними видами робіт і операцій.

3. Розподіл комплексу робіт для виконання окремих функцій працівниками.

4. Розподіл працівників за професіями, спеціальностями, а серед них - за групами щодо складності праці.

37. Що таке кооперація праці?

1. Об'єднання працівників для спільної участі в одному або різних напрямах діяльності, пов'язаних між собою процесом праці.

2. Передача окремих видів робіт та завдань від одного працівника іншому.

3. Виконання працівниками додаткових видів робіт поряд із своєю основною роботою.

4. Відокремлення деяких трудових процесів (робіт) для підвищення продуктивності праці.

38. Якою є правильна послідовність етапів розподілу праці в апараті управління?

1. Міжнародний розподіл - спеціалізація галузей – спеціалізація підприємств.

2. Розподіл праці за функціями управління – створення раціональної структури апарату управління – розмежування посадових обов'язків працівників всередині підрозділу.

3. Функціональна спеціалізація – потоварна спеціалізація.

4. Розмежування посадових обов'язків працівників всередині підрозділу – розподіл праці за функціями управління і створення раціональної структури апарату управління.

39. Службовці – це працівники, які

1. Аналізують інформацію і готують варіанти рішень для керівників відповідно до їх наказів і розпоряджень.

2. Приймають управлінські рішення і контролюють їхнє виконання.

3. Виконують інформаційно-технічні операції, звільняючи керівників і фахівців від цієї рутинної роботи і забезпечуючи їх необхідною інформацією.

4. Всі відповіді вірні.

40. Кількість функцій або підрозділів, які закріплюють за керівником, залежить від:

1. Загального обсягу робіт.

2. Напрямів діяльності.

3. Кількості підлеглих (підрозділів), якими ефективно може управляти керівник.

4. Всі відповіді вірні.

41. Які існують види норм праці?

1. Норми поведінки, моральні, правові, економічні, політичні.

2. Норми керованості, часу обслуговування, чисельності персоналу.

3. Норми часу моральні, споживання, оплати праці, чисельності персоналу.

4. Норми часу обслуговування, економічні, рентабельності підприємства, протипожежної безпеки.

42. Що таке норма часу?

1. Необхідні витрати часу на виконання одиниці праці одним або групою працівників на підставі раціональної організації, нормальних умов і необхідного технічного оснащення підпри­ємства.

2. Кількість одиниць роботи, яка повинна бути виконана за одиницю часу (годину, зміну, місяць) одним або групою працівників відповідної кваліфікації.

3. Кількість одиниць роботи, яка повинна бути виконана за оди­ницю часу (годину, зміну, місяць) одним або групою працівників відповідної кваліфікації.

4. Кількість одиниць обслуговування, кількість робочих місць, які повинні обслуговуватися одним або групою працівників відповідної кваліфікації.

43. Що таке норма виробітку?

1. Кількість одиниць обслуговування, кількість робочих місць, які повинні обслуговуватися одним або групою працівників відповідної кваліфікації.

2. Встановлення для обслуговування одиниці обладнання впродовж відповідного періоду часу.

3. Кількість одиниць роботи, яка повинна бути виконана за оди­ницю часу (годину, зміну, місяць) одним або групою працівників відповідної кваліфікації.

4. Необхідні витрати часу на виконання одиниці праці одним або групою працівників на підставі раціональної організації, нор­мальних умов і необхідного технічного оснащення під­приємства.

44. Що таке норма часу обслуговування?

1. Встановлення для обслуговування одиниці обладнання впродовж відповідного періоду часу.

2. Кількість одиниць обслуговування, кількість робочих місць, які повинні обслуговуватися одним або групою працівників відповідної кваліфікації.

3. Кількість одиниць роботи, яка повинна бути виконана за оди­ницю часу (годину, зміну, місяць) одним або групою працівників відповідної кваліфікації.

4. Необхідні витрати часу на виконання одиниці праці одним або групою працівників на підставі раціональної організації, нормальних умов і необхідного технічного оснащення підпри­ємства.

45. Що таке норма обслуговування?

1. Встановлення для обслуговування одиниці обладнання впродовж відповідного періоду часу.

2. Кількість працівників відповідного професійно-кваліфі­каційного складу, яка необхідна для виконання певних видів робіт або обслуговування конкретних об'єктів.

3. Кількість одиниць роботи, яка повинна бути виконана за оди­ницю часу (годину, зміну, місяць) одним або групою працівників відповідної кваліфікації.

4. Кількість одиниць обслуговування, кількість робочих місць, які повинні обслуговуватися одним або групою працівників відповідної кваліфікації.

46. Що таке норма чисельності?

1. Кількість одиниць обслуговування, кількість робочих місць, які повинні обслуговуватися одним або групою працівників відповідної кваліфікації.

2. Кількість працівників відповідного професійно-кваліфі­каційного складу, яка необхідна для виконання певних видів робіт або обслуговування конкретних об'єктів.

3. Необхідні витрати часу на виконання одиниці праці одним або групою працівників на підставі раціональної організації, нормальних умов і необхідного технічного оснащення підпри­ємства.

4. Кількість одиниць роботи, яка повинна бути виконана за оди­ницю часу (годину, зміну, місяць) одним або групою працівників

47. Які існують методи нормування праці?

1. Мікроелементний, аналітичний, статистичний, експертний.

2. Аналітичний, спостереження, економіко-математичний.

3. Спостереження, статистичний, експертний.

4. Дослідно-статистичний, мікроелементний, спостереження.

48. Які існують види нормативів праці?

1. Комплексні, гнучкі, тимчасові, операційні.

2. Комплексні, збільшені, зменшені, за функціональними напря­мами, тимчасові.

3. Комплексні, збільшені, за видами робіт (завданнями), операційні.

4. За видами робіт (завданнями), операційні, гнучкі, зменшені.

49. Назвіть основні напрями аналізу часу на підставі обліку?

1. Самофотографія, визначення перешкод та втрат, складання плану на наступний період.

2. Підсумовування втрат часу на кожний різновид робіт, розрахунок структури за окремими видами робіт, окремий аналіз втрат, порівняння ритму службового навантаження з власним індивідуальним ритмом працездатності.

3. Визначення часу, який є у розпорядженні менеджера, і прийняття рішень за пріоритетами.

4. Фіксування всіх подій робочого дня у спеціальній таблиці, статистична обробка і складання звіту.

50. Якою є правильна послідовність аналізу робочого часу менеджера?

1. Облік часу - самофотографія робочого дня - аналіз рутинної праці - визначення резерву часу.

2. Визначення резерву часу - прийняття рішень за пріоритетами та передоручення - визначення джерел втрат часу.

3. Складання переліку завдань - визначення втрат часу для окремих видів діяльності - прийняття рішень за пріоритетами - делегування.

4. Облік часу - вимірювання втрат часу (з визначенням часу продуктивної діяльності та перешкод) - визначення джерел втрат - аналіз причин.

51. Управлінська праця – це:

1. Робота з документами.

2. Переважно трудова праця.

3. Переважно розумова праця.

4. Робота з клієнтами.

52. Основні завдання, які визначають наступні кроки управління, полягають у:

1. Контролі за виробництвом.

2. Визначенні найбільш зручних умов праці.

3. Проведенні збутової політики.

4. Визначенні цілей ор­ганізації.

53. Управління – це:

1. Процес укладання договорів з діловими партнерами.

2. Робота з людьми, а їхня трудова діяльність виступає об'єктом керуючого впливу.

3. Контроль за якістю товару.

4. Консультаційна підтримка керівників нижчестоящих підрозділів.

54. Поняття «менеджер» визначають як:

1. Менеджер - це людина, яка професійно здійснює уп­равлінські функції.

2. Менеджер - це керівник або фахівець, який займає постійну посаду та має повнова­ження в області прийняття рішень.

3. Менеджер - працівника апарату уп­равління, що займає постійну посаду і має повноваження в об­ласті прийняття рішень по конкретних видах діяльності ор­галізації.

4. Всі відповіді вірні.

55. Визначають категорії менеджерів:

1. Менеджери вищого та нижчого рівнів.

2. Вищого та середнього рівнів.

3. Менеджери вищого, нижчого та середнього рівнів.

4. Менеджери технічного та управлінського рівнів.

56. До менеджерів вищого рівня відносять:

1. Найбільш впливову категорію, яка визначає загальні напрямки функціонування і розвитку організації.

2. Менеджерів, які координують і контролюють роботу керівників низового рівня.

3. Менеджери, які відповідають за виконання ви­робничих завдань і використання ресурсів, їхня робота пов'язана з рішенням переважно тактичних і оперативних проблем.

4. Немає правильної відповіді.

57. Менеджер виконує наступні функції:

1. Адміністраторську.

2. Стратегічну.

3. Виховну.

4. Всі відповіді вірні.

58. На які групи поділяють якості, необхідні менеджеру:

1. Особисті, ділові.

2. Ділові, професійні та надзвичайні.

3. Особисті, професійні та ділові.

4. Особисті та надзвичайні.

59. До професійних якостей належать:

1. Фізичне і психологічне здоров'я.

2. Енергійність, домінантність, честолюбство, прагнення до вла­ди.

3. Прагнення до перетворень, нововведень, готовність йти на ри­зик.

4. Високий рівень освіти, широта поглядів, прагнення до постійного самовдосконалення.

60. Особистими якостями менеджера можуть бути:

1. Високий рівень внутрішньої культури, доброзичливе відношення до людей, оптимізм.

2. Відповідальність, здатність керувати собою, своєю по­ведінкою, робітниками, часом, взаєминами з навколишніми.

3. Контактність, комунікабельність, уміння розташувати до себе людей, переконати в правильності своєї точки зору, повести за собою.

4. Вміння планувати свою роботу.

61. Щоб забезпечити виконання завдань працівниками підприємства, необхідно:

1. Визначити робочі місця та функції кожного робітника.

2. Розробити форми кооперації праці.

3. Вказати методи виконання роботи.

4. Всі відповіді правильні.

62. Характер організації праці в колективі визначається:

1. Забезпеченням сприятливих умов праці.

2. Мірою прогресивності техніки і технологій, рівнем кваліфікації робітників.

3. Ефективним використання трудових ресурсів.

4. Ефективним використанням матеріальних ресурсів.

63. Предметом управлінської праці є:

1. Інформація та відносини людей в процесі управління.

2. Управлінський вплив, що активізує роботу людей в організації.

3. Праця людей в організації.

4. Визначення цілей організації та створення умов для їх досягнення.

64. В якості об’єкту управлінської праці виступає:

1. Визначення цілей організації та створення умов для їх досягнення.

2. Управлінський вплив, що активізує роботу людей в організації.

3. Праця людей в організації.

4. Інформація та відносини людей в процесі управління.

65. Змістом діяльності менеджера є:

1. Процес реалізації функцій планування, організації, координації, мотивації і контролю;

2. Створення навколишніх умов для групової діяльності таким чином, щоб індивіди вносили свій внесок у досягнення групових цілей;

3. Представлення свого колективу на різних рівнях внутрішньоорганізаціної вертикалі і горизонталі;

4. Жодної правильної відповіді.

66. Контроль і інструктування підлеглих займають значне місце у структурі витрат робочого часу:

1. Менеджерів середнього рівня.

2. Менеджерів низового рівня.

3. Менеджерів вищого рівня.

4. Взагалі не займають.

67. Г. Мінцберг виокремлює наступні групи управлінських ролей менеджера:

1. Міжособисті, психотерапевтичні, пов’язані з прийняттям рішень.

2. Міжособисті, інформаційні, пов’язані з прийняттям рішень.

3. Адміністративні, інформаційні, пов’язані з прийняттям рішень.

4. Адміністративні, виховні, інформаційні.

68. Такі ролі, як головний керівник, лідер та сполучна ланка відносять до групи:

1. Інформаційних.

2. Пов’язаних з прийняттям рішень.

3. Адміністративних.

4. Міжособистісних ролей.

69. Саму чисельну групу в організації складають менеджери:

1. Середнього рівня.

2. Вищого рівня.

3. Низового рівня.

4. Всі відповіді вірні.

70. Менеджери, у діях яких переважає рішення тактичних задач, що не виключає їхньої участі у розробці стратегічних проблем, відносяться до:

1. Середнього рівня.

2. Низового рівня.

3. Вищого рівня.

4. До всіх рівнів.

71. У чому полягає зміст підготовки до ділової бесіди?

1. Визначення теми та терміну зустрічі, ліміту часу, попереднє вивчення питання, запит та отримання необхідної інформації, підготовка тез виступу, переліку основних питань, попереднє формулювання заключних пропозицій.

2. Усунення від незаявлених відвідувачів, вимкнення телефону, визначення переліку питань.

3. Підготовка непотрібна, досить знати тему та час.

4. Збір необхідних даних та матеріалів щодо співрозмовника та предмету розмови.

72. Якими мають бути дії менеджера після досягнення мети ділової бесіди?

1. Провести відвідувача, висловити подяку, попрощатися.

2. Почати читати документи у той час, коли відвідувач продовжує розмову.

3. Сформулювати результати бесіди в присутності співроз­мовника, зафіксувати всі пункти щодо яких досягнено домовленості, подякувати.

1. Підвестися, подивитися на годинник, попрощатися.

73. Яким має бути взаємне знайомство співрозмовників під час телефонної бесіди?

1. Інформативним: "Фірма, підрозділ, посада, прізвище".

2. Ввічливим нейтральним :"Алло", "Слухаю".

3. Запрошенням до розмови "День добрий, пане Н., як Ваші справи?".

4. Краще взагалі обійтися без знайомства, а зразу вводити співбесідника у курс справи.

74. У чому полягає метод зворотного дзвінка?

1. Інструктаж секретаря стосовно сортування пасивних (вхідних) телефонних дзвінків.

2. У перетворенні вхідних незапланованих дзвінків у перед­бачувані. Наприклад: "Я зателефоную Вам пізніше, о ...." або "Будь ласка, передзвоніть мені о..."

2. У ввімкненні автовідповідача.

3. У дотриманні правил телефонного мовлення, які враховують технічні особливості апаратури.

75. Як менеджеру треба поводитися з незаявленими відвідувачами?

1. Приймати всіх негайно, адже можна втратити важливу інформацію, якщо їх не вислухати.

2. Використовувати стратегію усунення - ніколи нікого не приймати, якщо немає попередньої домовленості.

3. Використовувати стратегію усунення - делегувати приймання всіх незаявлених відвідувачів заступникам.

4. Використовувати стратегію усунення - з'ясувати мету від­відування, і, залежно від пріоритетності, - прийняти негайно, делегувати приймання, узгодити час приймання на майбутнє.

76. Якій формі питань слід віддати перевагу менеджерові під час проведення ділової бесіди?

1. Чітким однозначним формулюванням, які вимагають короткої відповіді "так" або "ні".

2. Альтернативним питанням.

3. Формулюванням, які спонукають до відвертого і аргументованого висловлення думки, а не зводять відповідь до "так" або "ні".

4. Форма питання не має значення.

77. Як повинен поводитися менеджер у випадку неможливості задовольнити прохання відвідувача?

1. Обов'язково пообіцяти подальше виконання прохання, щоб підтримати свій авторитет.

2. Швидше прийняти остаточне рішення.

3. Делегувати вирішення питання або перенести зустріч.

4. Необхідно пояснити причини відмови, але не давати зайвих обіцянок.

78. Яких правил треба дотримуватися під час телефонної розмови (з урахуванням технічних особливостей апаратури)?

1. Говорити зі своєю звичайною гучністю, вимовляти слова розбірливо і не дуже швидко, чітко вимовляти прізвища та цифри. Слухаючий повинен підтверджувати участь у бесіді короткими нейтральними репліками, інакше у співбесідника виникне враження, що розмову роз'єднано.

2. Узгодити по можливості час для щоденних активних (вихідних) дзвінків з можливими абонентами.

3. Таких правил не існує.

4. Якщо розмову роз'єднано, то передзвонює той, хто був ініці­атором розмови, а той, кому телефонували, терпляче очікує.

79. Чи існують особливості приймання відвідувачів з особистих питань?

1. Ні, таких особливостей немає.

2. Це приймання здійснюється у чітко визначені і заздалегідь оголошені дні і години, на випадок відсутності керівника доручається першому заступнику, ініціатива належить найчастіше відвідувачу.

3 Це приймання здійснюється лише за попереднім записом, дата і час визначається менеджером особисто після того, як буде записано певну кількість відвідувачів, ініціатива належить відвідувачу.

4. Це приймання здійснюється завжди зранку, перед вирішенням оперативних питань та розглядом пошти.

80. У чому полягає стратегія ефективного усунення від пасивних (вхідних) дзвінків?

1. Використання автовідповідача, групування у "телефонні блоки".

2. Використання автовідповідача, послуг секретаря або вимкнення апарату, метод зворотного дзвінка.

3. Говорити зі своєю звичайною гучністю, вимовляти слова розбірливо і не дуже швидко, чітко вимовляти прізвища і цифри.

4. Суворо дотримуватися раціональної композиції та регламенту бесіди

81. До якого типу належить щомісячна нарада апарату управління підприємства по підведенню підсумків роботи за місяць?

1. Разова, планова, з постійним складом учасників, нетрадиційна.

2. Регулярна, непланова, зі змінним складом учасників, недокументована.

3. Регулярна, планова, з постійним складом учасників, докумен­тована.

4. Разова, планова, зі змінним складом учасників, авторитарна.

82. Які фактори повинен врахувати менеджер, визначаючи час підготовки до наради, дату її проведення?

1. Кількість учасників та місце проведення наради.

2. Кількість та складність питань порядку денного, їх термі­новість, необхідність поінформованості та підготовленості учасників.

3. Тривалість наради та особливості власної працездатності.

4. Склад учасників, їх посади, ділові та особистісні якості.

83. Який показник характеризує продуктивність наради?

1. Кількісний та якісний склад учасників.

2. Порядок денний, обсяг та зміст протоколу.

3. Кількість вхідної інформації поділена на кількість вихідної.

4. Тривалість та порядок денний.

84. З якою метою здійснюється планування проведення нарад та зборів?

1. Упорядкування кількості заходів, частоти, часу їх проведення, якісного та кількісного складу учасників на забезпечення їх поінформованості.

2. Упорядкування особистої праці менеджера.

3. Повна ліквідація термінових незапланованих нарад та зборів.

4. Своєчасна підготовка.

85. З яких етапів починається підготовка до наради?

1. Складання порядку денного, визначення часу та місця проведення, кількості учасників.

2. Визначення, чи немає альтернатив до проведення наради.

3. Складання порядку денного, визначення тривалості наради та розрахунку її кошторису.

4. Визначення кола учасників, порядку денного, тривалості та місця проведення.

86. Яким є рекомендований регламент проведення тради­ційних нарад?

1. Доповідь - 25-30 хв., на виступи у дебатах - 10-15 хв.

2. Доповідь - до години, на виступи у дебатах - 10-15 хв.

3. Доповідь - до години, на виступи у дебатах - до 5 хв.

4. Доповідь - 25-30 хв., на виступи у дебатах - 3-5 хв.

87. У який час рекомендується проводити наради?

1. На початку робочого дня.

2. У післяобідній, під час другого піку добової працездатності.

3. У разі необхідності.

4. Таких рекомендацій немає.

88. До якого типу нарад належить оперативна щотиж­нева нарада апарату управління?

1. Разова, непланова, з постійним складом учасників, традиційна за методом проведення, документована.

2. Разова, планова, зі змінним складом учасників, нетрадиційна.

3. Регулярна, планова, з постійним складом учасників, традиційна за методом проведення, документована.

4. Недокументована, термінова, зі змінним складом учасників.

89. Якщо на нараді присутні працівники різного ієрархічного рівня, то який порядок надання слова рекомендується обрати при обговоренні суперечливих питань?

1. Спочатку надати слово підлеглим низового ієрархічного рівня, потім у порядку зростання службового положення (вверх по ієрархії) - для уникнення тиску посади на обмін думок.

2. Надавати слово відповідно до алфавітного порядку прізвищ учасників, щоб уникнути міжособистісних конфліктів.

3. Спочатку надати слово найбільш компетентному у цьому питанні співробітнику, потім надавати слово керівнику, а далі у довільному порядку - для досягнення найбільш обґрунтованого рішення.

4. Надавати слово всім учасникам відповідно до їх розміщення (наприклад, за ходом годинникової стрілки) - для досягнення найбільш демократичного обговорення.