38. Система повних витрат в управлінському обліку.
Методи обліку витрат і калькулювання собівартості за замовленнями та за процесами базуються на принципі повного розподілу та віднесення на собівартість продукції всіх виробничих накладних витрат. Такий підхід до калькулювання собівартості називають калькулюванням повних витрат (абзорбшен-костінг).
Схематично методика калькулювання повних витрат показана на рисунку 1.
Рисунок 1. Схема обліку витрат і калькулювання повної собівартості продукції (система “абзорбшен-костінг”)
На практиці система калькулювання повних витрат може застосовуватися у різних варіантах (табл. 1).
Таблиця 1
Порівняння різних методів обліку повних виробничих витрат
Елементи витрат |
Варіанти методу абзорбшен-костінг |
||
Фактичний |
Нормальний |
Стандартний |
|
Основні матеріали |
Фактичні витрати × фактичні ціни |
Фактичні витрати × фактичні ціни |
Стандартні норми × фактичний випуск продукції × нормативні ціни |
Пряма оплата праці виробничого персоналу |
Фактичні витрати праці × фактичні розцінки |
Фактичні витрати праці × фактичні розцінки |
Нормативні витрати праці × фактичний випуск продукції × нормативні розцінки |
Змінні загальновиробничі витрати |
Фактична база розподілу × фактичний коефіцієнт накладних витрат |
Фактична база розподілу × плановий коефіцієнт накладних витрат |
Нормативний рівень фактора розподілу накладних витрат × фактичний випуск продукції × нормативний коефіцієнт накладних витрат |
Постійні загальновиробничі витрати |
|||
Як правило, калькулювання повної виробничої собівартості застосовують для складання зовнішньої звітності. В той же час, для прийняття поточних управлінських рішень часто використовують калькулювання змінних витрат.
Дайте порівняльну характеристику позамовного та попроцесного калькулювання собівартості.
Порівняльна характеристика калькулювання собівартості по замовленнях і по процесах
Ознака порівняння |
Калькулювання по замовленнях |
Калькулювання по процесах |
1. Співвідношення виробництва і реалізації |
Реалізація передує виробництву: покупець відомий до початку виробництва, відомі його вимоги до якості продукції та її комплектації. |
Виробництво передує реалізації: вироблена продукція стає виробничими запасами, її майбутній покупець невідомий, вимоги до якості продукції стандартизовані. |
2. Витрати матеріалів |
Обсяг необхідних матеріалів попередньо відомий, їх закупають під замовлення і відносять на поточні витрати |
Обсяг необхідних матеріалів часто невідомий, на складі зберігається мінімальний запас матеріалів для забезпечення безперервності виробництва. |
3. Кваліфікація робітників та характер їх праці |
Загальний рівень кваліфікації робітників більш високий, робітники повинні уміти виконувати широкий спектр робіт |
Менш високий рівень загальної кваліфікації робітників, роботи однотипні і чітко визначені |
4. Рівень накладних витрат |
Накладні витрати відносно невисокі, більшість витрат прямо відносяться на конкретне замовлення. |
Широке застосування автоматизації виробництва зумовлює більш високі накладні витрати |
5. Тривалість виробничого періоду |
Виробничий період відносно короткий, заздалегідь визначений |
Виробничий період часто не визначений, тривалий, безперервний, не обмежений у часі. |
6. Періодичність калькуляції |
Собівартість замовлення визначається після закінчення робіт по конкретному замовленню |
Собівартість продукції визначається періодично (при складанні звітності: помісячно, поквартально, в кінці року) |
Таким чином, для позамовного методу характерним є більш конкретне віднесення витрат та обчислення собівартості, більш висока питома вага прямих витрат, а отже і більш точне визначення собівартості конкретних виробів. Все це створює умови для більш обґрунтованого контролю витрат та управління їх рівнем.