3. Класифікація витрат підприємства в управлінському обліку.

Головним об’єктом аналізу в процесі управління є витрати.

Для визначення фінансових результатів підприємства слід розуміти різницю між вичерпаними та невичерпаними витратами. Як відомо, фінансовий результат (прибуток або збиток) – це різниця між доходами і витратами звітного періоду. Виникає питання: які витрати належать до звітного періоду?

Вичерпані (спожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду (наприклад, реалізація товарів, введення устаткування в експлуатацію тощо).

Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або ін. вигоди в майбутніх періодах (наприклад, купівля товарів, устаткування тощо).

На практиці не всі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом або придбанням товарів. Тому для визначення собівартості розрізняють:

Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація верстатів тощо), пов’язані з функцією виробництва продукції. У торгівельному підприємстві витратами на продукцію є чиста вартість придбання товарів для реалізації.

Витрати періоду – це витрати, що не включають у собівартість запасів і розглядають як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Підприємства, що виробляють продукцію, вважають такими витратами витрати на здійснення всіх ін. функцій (управління, маркетинг, дослідження тощо). У торговельних підприємствах витратами періоду є витрати обігу (адміністративні втрати, витрати на збут тощо).

Важливою рисою витрат у виробничій і невиробничій сфері є характер їхнього зв’язку з певним об'єктом: продуктом, підрозділом тощо.

Прямі витрати – це витрати, які можна віднести безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Непрямі витрати – це витрати, що не можна віднести безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Наприклад, амортизація верстатів та опалення цеху є прямими витратами щодо цього цеху, але є непрямим витратам щодо окремих видів продукції, яка виробляється в цьому цеху.

Основні витрати – це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Основні витрати поділяють на три групи: прямі матеріальні, прямі витрати на оплату праці та ін. прямі витрати.

Прямі матеріальні витрати – це вартість витрачених матеріалів, які стають частиною готової продукції і які можна віднести до певного виробу економічно доцільним шляхом.

Прямі витрати на оплату праці – це зарплата робітників, яка може бути включена у собівартість певних виробів економічно доцільним шляхом.

Ін. прямі витрати – це решта прямих витрат, крім прямих матеріальних витрат та витрат на оплату праці.

Виробничі накладні витрати – це витрати, пов’язані з процесом виробництва, які не можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом (допоміжні матеріали, непряма зарплата тощо).

Конверсійні витрати – це витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт.

Для прийняття управлінських рішень необхідно розрізняти релевантні та не релевантні витрати.

Релевантні витрати – це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення (якщо керівник фірми має вибрати, викупити торгове приміщення або взяти його в оренду), а нерелевантні витрати – це витрати, що не залежать від прийняття рішення.

Дійсні витрати – це витрати, що потребують сплати грошей або витрачання ін. активів.

Альтернативні витрати – це винагорода, яка втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення (у раз зберігання застарілих запасів підприємство витрачає кошти на його зберігання, а також позбавляється можливості розмістити на складі потрібні матеріали).

Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.

Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників вирізняють контрольовані і неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати - це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або справляти на них значний вплив.

Неконтрольовані витрати – це витрати, які менеджер не може контролювати або не може на них впливати.

Прикладом традиційно контрольованих витрат з позицій начальника цеху є основні матеріальні витрати і основна зарплата, а неконтрольованих – амортизація верстатів.