Українські землі у складі інших держав (середина XIV – середина XVII ст.)

На середину XIV ст. у складі інших держав опинилися наступні українські землі:

1. Закарпаття – перейшло під владу Угорського королівства (вперше це сталося ще в ХІ ст. після смерті Володимира Великого);

2. Волинь – місцеві бояри запросили на престол сина литовського князя Ґедиміна Любарта (1340);

3. Буковина (Шипинська земля) – була окупована Молдавським князівством (1359);

4. Галичина – після кількох десятиліть воєнно-політичної боротьби остаточно відійде до Польщі (1387).

Волинь стане першим надбанням Литви на українських землях (Любарт Ґедимінович буде правити під іменем Дмитро). Литовська держава була створена князем Міндовґом у першій половині ХІІІ ст. Міндовґ об’єднав розрізнені литовські племена під загрозою нападів німецьких рицарів-хрестоносців Тевтонського ордену.

У другій половині XIV ст. за правління Ольґерда Ґедиміновича (1341-1377) під владу Литви перейдуть більшість українських земель (Київщина, Чернігово-Сіверщина, Поділля). Нова назва держави – Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське (ВКЛ), офіційна мова діловодства – руська, офіційна релігія – православ’я.

Швидке включення руських земель до складу ВКЛ було обумовлено двома факторами:

1. послаблення Золотої Орди у середині XIV ст.:

1362 р. – перемога литовсько-руських полків над золотоординськими ханами у битві на Синіх Водах.

2. приєднуючи руські землі, литовські князі діяли за принципом: «Старини не рушити, новини не вводити».

1370 р. – смерть польського короля Казимира ІІІ Великого. На польський престол запрошено великого князя литовського Ягайла (як чоловіка для його онуки Ядвіги і партнера у боротьбі з Тевтонським орденом).

1385 р. – Кревська унія: перша спроба об’єднання Литви і Польщі в єдину державу (закріплена династичним шлюбом Ягайла та Ядвіги).

Проте Вітовт, двоюрідний брат Ягайла (після укладення Кревської унії Ягайло – польський король Владислав ІІ, засновник династії Ягелонів), розриває Кревську унію, ставши новим великим князем литовським (1392-1430).

1399 р. – поразка литовсько-руських полків Вітовта від Золотої Орди на р. Ворскла.

1410 р. – Ґрюнвальдська битва – перемога литовсько-слов’янських полків (литовської армії Вітовта і польської армії Владислава ІІ) над німецькими рицарями.

1413 р. – Городельська унія, чергова спроба об’єднання Литви і Польщі в єдину державу.

1435 р. – поразка литовського князя Свидригайла Ольгердовича від польського короля Владислава ІІ під Вількомиром (припинення повстання литовсько-русько-білоруської знаті).

(Ґрюнвальдську і Вількомирську битву називають «битвами народів»).

Роки ліквідації удільних князівств і утворення воєводств на українських землях:

• у складі Королівства Польського:

1. 1387 р. – Галицьке князівство перетворене на Руське воєводство;

2. 1434 р. – на відвойованій у Литви території Західного Поділля створене Подільське воєводство;

3. 1462 р. – після приєднання Белзького князівства створене Белзьке воєводство.

• у складі Великого князівства Литовського:

1. 1452 р. – створене Волинське воєводство;

2. 1471 р. – останнім ліквідоване (і перетворене на воєводство) Київське князівство: після смерті київського князя Семена Олельковича на чолі поставлено воєводу Мартина Гаштовта;

3. 1566 р. – на території Східного Поділля створене Брацлавське воєводство.

1490-1492 рр. – повстання у Галичині під проводом Мухи і Борулі.

1508 р. – повстання у Великому князівстві Литовському під проводом князя Михайла Глинського (з метою приєднання до Московського царства).

1514 р. – перемога гетьмана ВКЛ Костянтина Острозького над московським військом під Оршею: «Великий князь московський взяв град Смоленський. Король Сигізмунд … послав свого великого воєводу, славного і великорозумного гетьмана князя Костянтина Івановича Острозького…»

Основні поняття з життя українських земель у складі ВКЛ і Королівства Польського:

Фільварок – багатогалузеве товарне господарство поміщика, засноване на праці залежних селян і орієнтоване на ринок.

Цех – об’єднання представників однієї або споріднених професій.

Магдебурзьке (міське право) – право міст на самоврядування. На чолі міст стояли магістрати, які поділялися на раду (адміністративний орган) і лаву (судовий орган). Першими на українських землях магдебурзьке право отримали міста Сянок (1339) і Львів (1356).

Подимне – податок, що збирався з кожної селянської родини.

Види селянських повинностей:

1. Панщина – обов’язок відпрацювати на землі поміщика кілька днів на тиждень;

2. Оброк – сплата податку натуральними продуктами;

3. Чинш – грошова рента, сплата податку грошима.

Для української культури другої половини XIV–XVІ ст. було характерним виникнення нових центрів літописання у Холмі, Луцьку, Острозі.