Основні стоянки і культури на території України:

1. Давній КАМ’ЯНИЙ ВІК (палеоліт):

   1. ранній палеоліт –

• с. Королево (Закарпатська обл.),

• Киїк-Коба (печера в Криму),

• Лука-Врубловецька (на Дністрі);

1. пізній палеоліт –

• Кирилівська стоянка (за тогочасною назвою вулиці в Києві),

• Амвросіївка (Донецька обл.),

• Мізин (Чернігівська обл., правий берег Десни), [найбільше поселення доби палеоліту, де було знайдено перший музичний ансамбль.]

1. МІДНО-КАМ’ЯНИЙ ВІК (енеоліт):

• трипільська культура землеробів,

• середньостогівська культура скотарів.

1. БРОНЗОВИЙ ВІК:

   1. [племена землеробів –

• культура шнурової кераміки,

• тшинецько-комарівська культура,

• білогрудівська культура;

1. племена скотарів –

• ямна культура,

• катакомбна культура,

• зрубна культура.]

1. ЗАЛІЗНИЙ ВІК:

• чорноліська культура (праслов’яни),

• кіммерійці…

Археологічна культура – група споріднених археологічних пам’яток, поширених на певній території в межах певного історичного часу.

Доба енеоліту для Правобережної України пов’язана з існуванням трипільської культури (4 – середина 3 тис. до н.е.), рештки якої вперше виявив археолог Вікентій ХВОЙКА наприкінці ХІХ ст. поблизу с. Трипілля (під Києвом). Її представники займалися хліборобством, проживали у протомістах (найбільше поселення – Майданецьке), ткали одяг на ткацьких верстатах і поклонялися богині родючості. Трипільці першими почали розписувати керамічний посуд, тому інша назва цієї культури – культура мальованої кераміки.

Першими кочовиками на території України були представники середньостогівської культури, що співіснувала з трипільською.

Першим народом на території України, про який згадується у писемному джерелі (поемі грецького поета Гомера «Одіссея») були КІММЕРІЙЦІ (Х-VII ст. до н.е.). Кіммерійці були кочовиками, неперевершеними майстрами військової та залізоробної справи і відкрили залізний вік на українських теренах.

У VII ст. до н.е. кіммерійці були витіснені СКІФАМИ. Вперше скіфи згадуються у VIII ст. до н.е. В історії Скіфії виділяють 2 періоди:

1. VII-ІІІ ст. до н.е. – Велика Скіфія (столиця – Кам’янське Городище)

2. ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. – Мала Скіфія (столиця – Неаполь Скіфський).

Докладний опис життя скіфів зробив «батько історії» ГЕРОДОТ. За ним, Скіфське царство заселяли скіфи-орачі (або сколоти – припускають, що вони могли бути праслов’янами), скіфи-землероби, скіфи-кочовики, царські скіфи, алазони і калліпіди (останні 2 групи ще називають еллінськими скіфами). Панівною групою були царські скіфи. Скіфи використовували в бою мечі акінаки, а свої родини возили в кибитках.

513 р. до н.е. – невдалий похід перського царя Дарія І на скіфів.

Наприкінці IV ст. до н.е. скіфи на чолі з царем Атеєм (який карбував власну монету) зазнали поразки від Філіпа ІІ (батька Олександра Македонського). У III ст. до н.е. скіфи були витіснені сарматами у пониззя Дніпра і Крим (Мала Скіфія).

Причинами занепаду Великої Скіфії дослідники вважають (окрім нападу сарматів) погіршення природних умов і занепад господарського життя Лісостепу через інтенсивне використання його ресурсів.

1971 р. – археолог Борис МОЗОЛЕВСЬКИЙ знайшов у кургані Товста Могила (м. Орджонікідзе, Дніпропетровська обл.) золоту пектораль.

Кіммерійці, скіфи і сармати належали до іранської мовної групи і були кочовиками.