Легенда

Легендою Дубенського замку овіяна одна з двох веж (зі сторони ріки), яка отримала назву Беатка. Вона по сумісництву є і одним з символів міста Дубно. Легенда пояснює чому саме так назвали цю башту.

Весною 1577 року в замку готувались до свята, а саме до весілля князя Соломерецького та Беати. Остання була племінницею князя Острозького. В цей момент до Дубно дійшла страшна новина, що через Злодійську долину до міста підійшли татари, і ось-ось мають штурмувати замок. В замку розпочалась паніка. Люди не знали, як близько ворог і що діяти. Звістка, що напали татари дійшла і до Беати. "А хто так "татари"? Я про них ніколи не чула. Які вони на вигляд?" - запитала княжна. Прислуга почала розповідати, що татари страшніші за самого чорта. Але Беата забажала сама побачити живого татарина. Стала вона проситися вийти на бастіон - і звідти побачила татар. Не хотіли її пускати. Ледве вмовила Беата. Вийшовши на бастіон вона побачила військовий табір татар та їх приготування до бою. Побачивши, що татари ні які не чорти, а такі ж звичні люди. Беата вирішила дати їм відсіч. Вона взяла до рук зброю і почала закликати людей в замку до бою.. Але її підтримав лише придворний блазень.

Але Беата не здалась. Вона вийшла на бастіон, помолилась, підійшла до гармати і наказала слугам націлити гармату на ханський намет. Потім власноруч підпалила запал. Бог почув її молитви і гарматне ядро влучило прямо в намет хана. Битва зупинилася. Всі мовчки спостерігали за тим що трапилось. В замку почалась ще більша паніка. Оборонці вважали, що тепер татари взагалі знищать всіх людей в замку з неймовірною жорстокістю. Але сталося диво! Татари сприйняли це як попередження з неба і почали тікати. Побачивши це Беата сказала, що треба продовжувати підготовку до шлюбу (далі можете дофантазувати самостійно). З тих пір вежу, що розташована зі сторони річки Ікви називають Беаткою.

 

 

  

Вузькоколійна залізниця

 

 

 

Вузькоколійна залізниця «Антонівка-Зарічне» — найдовша в Україні діюча вузькоколійна залізниця відстанню 106 кілометрів. Вузькоколійну залізницю Антонівка-Зарічне в народі називають «Поїздок» або «Кукушка», начебто за те, що до тепловозів серії ТУ тут використовувались тепловози серії КУ. В засобах масової інформації також побутує назва «Поліський трамвай», «Поліська вузькоколійка».

Унікальний міст

На перегоні Біла-Млинок є унікальний міст через ріку Стир. Це єдиний великий дерев'яний залізничний міст в Україні та найдовший дерев'яний залізничний міст в Європі. Його довжина 153 метри. А сполучає він два райони — Володимирецький і Зарічненський. І коли навесні розливається Стир, потрапити на протилежний берег можна хіба що через залізничний міст. Побудували виняткову дерев'яну споруду ще у 1906 році. Опори теж дерев'яні, яких, здавалося, не міняли ще з часів їх зведення. Щоразу, коли потяг перетинає міст, його обов'язково зустрічає черговий. Окрім цього мосту на вузькоколійці є ще 30 мостів, невеликих, проте також дерев'яних.

 

 

Острозька академія

 

 

Острозька школа (академія) – перший вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстарша українська науково-освітня установа. У 1576 році князь Острозький Костянтин-Василь засновує слов'яно-греко-латинську академію в Острозі. Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця – княжна Гальшка Острозька (6000 коп.). 7 лютого 1577 р. – перша згадка про академію в передмові до книги Петра Скарги «Про єдність костьолу Божего». В основу діяльності Острозької академії було покладено традиційне для середньовічної Європи вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини. Студенти Острозької академії опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Першим ректором школи був письменник Г.Смотрицький, викладачами – видатні тогочасні українські та зарубіжні педагоги-вчені, такі як Дем’ян Наливайко, Х.Філалет, І.Лятос, Кирило Лукаріс та ін. О.Ш. мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в Україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі-Волинському. Вихованцями школи були: відомий учений і письменник М.Смотрицький, гетьман П.Сагайдачний та ін., пізніші видатні церковні і культурні діячі. Із заснуванням 1624 р. єзуїтської колегії в Острозі О.Ш. занепала і 1636 р. перестала існувати.