Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Дубенський коледж Рівненського державного університету

«Чудеса Рівненщини»

Проведено

Жилюк Г.В.

Дубно-2013

 

                                                                                                                                                                 

Сім чудес Рівненщини

 

 

 

 

 

 Свято-Троїцький жіночий монастир        

(м. Корець)

 

 

З історії

Монастир у Корці був заснований близько 1571 року князем Богушем Корецьким як Воскресенський. Був двічі руйнований.

Після 42 років перебування на приватних помешканнях монахині звернулись до єпископа Мінського Віктора (Садковського), і указом імператриці Катерини II від 12 квітня 1795 року монастир було знову відкрито як православний.

Вдруге монастир згорів під час варшавського повстання 1831 року. Клопотання ігуменії Аполлінарії (Князевої; †1877) перед єпископом Волинським Антонієм (Павлинським) 1864 року завершилось відбудовою спаленого храму. Вівтар і центральну частину храму розписали майстри Почаївської іконописної майстерні.

21 вересня 1880 року обитель було освячено як Свято-Троїцький жіночий монастир. Після того сюди переселено черниць із Свято-Воскресенського монастиря, а там організовано притулок для дівчат.

Цікаві факти

 

  Могила Анни Андро

У Свято-Троїцькому храмі зберігається стародавня ікона Божої Матері — Споручниця грішних (надав її монастиреві 1622 року Ян-Карл Корецький), привезена або з султанської Туреччини, або прямо з Риму. За переказами, до неї молилась свята преподобна Марія Єгипетська в єрусалимському храмі.

У монастирі похована Анна Олексіївна Андро (дівоче прізвище — Оленіна; 1808—80), якій російський поет О. Пушкін присвятив низку поезій.

 

Тараканівський форт

 

 

  Ду́бенський форт, Тараканівський форт, Нова Дубенська фортеця  — архітерктурна пам'ятка 19 століття, розташувалися неподалік від села Тараканів Дубенського району Рівненської області, в мальовничій місцевості над р.Іквою. Недалеко проходить автомобільна траса Львів-Київ.

Будова

Форт має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Ззовні він оточений глибоким ровом із земляними валами, укріпленими потужними стінами. В центральній частині форту зведена двоповерхова казарма, до якої ведуть чотири підземні ходи, прокладені під другим земляним валом. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерійської роти та штаб коменданта форту. Периметр форту складений зі 105 так званих безпечних казематів і, щоб до них потрапити, треба було подолати подвійну лінію оборонних рубежів.

Форт мав численний гарнізон (у казематах форту могло розміщатися 800 осіб) та був добре озброєний (оснащений далекобійними гарматами великого калібру).

 

Свято-Троїцький чоловічий монастир (с. Межиріч)

 

 

  Межирі́ч — село Острозького району Рівненської області. Відоме перш за все Свято-Троїцьким чоловічим монастирем.

Історія

Перша письмова згадка про село Межиріч має місце у грамоті Великого князя Литовського Вітовта, написаний 3 липня 1396 року в Луцьку. У цій грамоті Вітовт підтверджує своє попереднє надання для князя Федора Острозького міста Острог з прилеглими до нього землями, збільшуючи це надання кількома маєтками, серед яких був і Межиріч. Отже, у 1396 р. володарем с. Межиріч стає преподобний князь Федор Острозький, який у 1442 р. прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі, де і закінчив своє праведне життя. Князь Федор мав у Межирічі свій укріплений замок, який швидше всього був дерев'яний і являв собою городище — земляні вали, поверх яких був поставлений частокіл з колод із загостреними верхами. Посеред замку стояла дерев'яна Троїцька церква, яка була основою монастиря. В середині XV століття, після загибелі храму від пожежі, починається будівництво кам'яною церкви, що збереглася до наших днів.

 

 

Заславська брама

З ім'ям останнього представника роду Острозьких, Януша (Іван у православ'ї), краківського каштеляна, який прийняв католицизм, пов'язаний важливий етап в розвитку Межиріча. В 1605 році клопотами Януша Межиріч офіційно отримує магдебурзьке право. У 1612 р.за його наказом в місті почалися роботи по перебудові замку та церкви на францисканський монастир. З півночі та півдня до церкви прибудовували два двоповерхових корпуси з келіями. В їх зовнішніх кутах виросли круглі триярусні башти з бійницями та конусоподібними дахами, які надають комплексу ще більшої схожості з замком. Козацька війна майже дощенту зруйнувала місто: за описом 1708 р.тут зафіксовано зруйнування земляних валів, а від панської резиденції залишилося лише два каміни.

 

Замок князів Любомирських (м. Дубно)

 

Дубнівський замок належить до укріплень бастіонного типу. В середині XVII ст. його спорудив князь Януш Острозький на основі раніше зведених укріплень. Вигідна в стратегічному плані територія, захищена річкою Іквою та заболоченою долиною, визначила планувальну організацію замку. Два бастіони з казематами та куртиною між ними розміщено з боку міста та відділено від нього глибоким ровом. В'їзд у замок здійснювався через міст та браму прибрамного корпусу, що міститься на осі між бастіонами.

До початку XX століття Дубенський замок так ніким жодного разу не був узятий приступом. І лише у  Першу світову війну австро-угорські війська важкою артилерією частково зруйнували фортецю. Останнього удару по замку завдала армія СРСР. Після відходу частини, що дислокувалася в нім, замок був справжніми руїнами. Руїни простояли до 1934 року, поки польська влада не відбудувала замок заново. До 1939 року в замкових будівлях розташовувались різні відомства: староство, суд, сеймик. Під час ІІ світової війни в замку квартирували мадяри. На початку 1950-х років сюди перевезли військову частину, яка проіснувала до 1986 року. З 1986 року замок перейшов у відомство Міністерства культури. З 1993 року замок входить до складу Державного історико-культурного заповідника м. Дубна.

Сьогодні Дубенський замок поступово відбудовується і реставрується. На його території діють музеї, виставки. Це рідкісна по красі фортифікаційна споруда по праву може вважатися пам'яткою не лише Рівненщини, але і всієї України.